Широкому глядацькому загалу, особливо старшого покоління, запам’яталися кінострічки “В мирні дні”, “В степах України”, “Лимерівна”, “Партизанська іскра”, “Повість наших днів”, “Далеко від Батьківщини”, “Розвідники”, “Сон”, “Циган”, “Гадюка”, “Бунтівний “Оріон”, “Контрудар” та інші.

Народився майбутній кіномитець у листопаді 1911 року на Слобожанщині, у містечку Богодухові. На початку тридцятих років минулого століття мрія покликала юного Михайла Чорного до Києва, де він успішно здав екзамени і став студентом інституту кіно, обравши операторський факультет. У вільний час працював асистентом оператора на кіностудії. Це багато давало для творчого зростання. Особливо гордився Михайло тим, що мав старшого товариша-наставника, вже добре відомого оператора Данила Демуцького, котрий зняв на той час такі шедеври видатного майстра поетичного кіно Олександра Довженка, як “Земля”, “Іван” та “Аероград”. У 1936 році дипломований кінооператор був зарахований до Київської кіностудії художніх фільмів, познайомився з Олександром Довженком, Іваном Кавалерідзе, Ігорем Савченком, вчився у них мистецтву кіно.

На початку Великої Вітчизняної війни Михайло Чорний був разом із колективом кіностудії евакуйований до Туркменії, працював за фахом на Ашхабадській кіностудії. Це про нього пізніше напише теплі слова вдячності за роботу народний артист СРСР, актор і режисер Алти Карлієв, ім’я якого сьогодні носить Ашхабадська кіностудія.

Повернувшись 1944 року до Києва, Михайло Чорний трудився на відбудові рідної кіностудії, працював асистентом оператора. Восени 1948 року відомий режисер-мариніст Володимир Браун запросив його взяти участь у зйомках кольорової пригодницької стрічки “В мирні дні” як оператора комбінованих та підводних зйомок. Натурні зйомки проходили на Чорному морі, у павільйоні в Києві, на кіностудії, де спеціально був збудований великий басейн для підводних зйомок. Михайло працював до самозречення, проявивши неабиякі здібності винахідника і раціоналізатора. У фільмі знімалися молоді актори кіно Віктор Авдюшко, Сергій Гурзо, Вячеслав Тихонов, Георгій Юматов, які вже були відомі за фільмом Сергія Герасимова “Молода гвардія”. Старше покоління представляли актори Віктор Добровольський, Микола Тимофєєв, Андрій Сова, Олександр Гречаний. Вдалим став дебют і для молодої актриси Вільнюського драмтеатру Еліни Бистрицької, яка зіграла роль військової лікарки.

1950 року картина “В мирні дні” вийшла на екрани СРСР, успіх був приголомшливий. Її – лідера кінопрокату – переглянули того року 23,5 мільйона глядачів. На VІ Міжнародному кінофестивалі, який відбувся наступного року в Карлових Варах, оператори фільму “В мирні дні” – Данило Демуцький і Михайло Чорний – були удостоєні престижного призу “За кращу операторську роботу”, а вже 1952 року вони разом із режисером-постановником Володимиром Брауном та рядом виконавців провідних ролей стали лауреатами Державної премії СРСР.

Михайло Кирилович Чорний справедливо вважався визнаним майстром екрана, був чуйним і товариським, користувався авторитетом у своїх колег-кінематографістів, щедро передавав свій професійний досвід молодій кінематографічній зміні. Свого часу він знімав у нас на Полтавщині фільми “Партизанська іскра” та “Лимерівна”.

1968 року я мав щасливу нагоду зустрітися з Михайлом Чорним на прем’єрі нової стрічки “Розвідники”, у якій він був головним оператором, а представляв її заслужений діяч мистецтв України, режисер-постановник Олекса Швачко, мій старший товариш і друг. На жаль, 12 липня 1985 року Михайло Чорний відійшов у Вічність…