Ми зустріли Надію Корніївну в дитячому садочку на центральній садибі у Ковалях. Вона завітала до вихованців на свято золотої осені не з порожніми руками, а з подарунками. Однак найбільшою радістю для малечі та батьків цього літа став саме цей дитячий садочок, а його відкриття – найголовнішою подією у житті сільської громади.

Дошкільний заклад у селі не діяв останні роки. Стали облаштовувати його на базі вільних приміщень місцевої школи: це вартувало понад сто тисяч гривень. Оздобили й оснастили заклад: з’явились сучасна кухня, санблок, меблі, автономне опалення, ігрова кімната і навіть комп’ютери. Хоч у списку – тільки двадцять вихованців, садочок розрахований на перспективу.

У селі також капітально відремонтували Будинок культури, їдальню, упорядкували центральну частину села та місцеве кладовище, закупили тренажери і взяли “на півставки” спортивного організатора. Розпочали ремонтувати будівлю правління товариства, але без зайвого поспіху – це далеко не першочерговий об’єкт. Ремонт даху місцевого Святомихайлівського храму – ще одна характерна прикмета сьогодення села. Духовність не менш важлива, ніж матеріальний добробут, переконана Надія Корніївна. Вона, як добрі спільні справи, гуртує громаду, допомагає людям долати труднощі й негаразди.

Саме про чуйність і ставлення до людей керівника підприємства варто сказати окремо. Ми побували з Надією Корніївною у тракторній бригаді, пройшлися селом і всюди відчували, що односельці сприймають її не лише як керівника. Звертаючись із особистими питаннями, люди постійно отримували конкретну відповідь, вирішення проблем Надія Корніївна не відкладала “у довгу шухляду”. Бо це – не “показові виступи” перед гостями, а стиль повсякденної роботи. Невипадково ветеран праці Марія Олексіївна Дроботенко, яка двадцять два роки пропрацювала на цій землі трактористкою, сказала: “Ми її обрали керівником на життя”. Я не став уточнювати зміст сказаного, бо й так зрозуміло, що йдеться не про термін каденції, у словах ветерана закладений глибокий філософський зміст. Надія Корніївна повернула до життя й господарство, й сільську громаду. Своє слово подяки сказала й голова місцевої ради ветеранів Марія Іванівна Гавриленко:

– Велике спасибі за те, що городи безкоштовно обробляють, продукти за мінімальними цінами виділяють, а одиноким ще й обіди розвозять…

У грудні 2000 року стала Надія Корніївна біля керма господарства. Тоді воно було в районі синонімом розвалу і занепаду. Безвихідь, зневіра, відсутність будь-якої мотивації до праці панували серед людей, бо заробітної плати не бачили майже сім років.

Із тих пір минуло не так багато часу. Вже кілька років поспіль СТОВ “Ковалі” – серед кращих господарств району. Цього року кукурудзи збирають 70 центнерів на круг, а разом із ранніми зерновими і зернобобовими вийшло по 50, урожайність соняшнику – понад 20 центнерів із гектара. Кожен пайовик отримав п’ять відсотків за оренду землі… Але з особливим задоволенням говорила Надія Корніївна про тваринництво:

– У господарстві середньодобовий надій на корову складає 13,5 кілограма, з початку року від кожної корови отримали 5019 літрів молока. Середньодобовий приріст ВРХ сягає 487 грамів, а свиней – 510. Середній заробіток у господарстві – вищий за районні показники.

Роботи в господарстві достатньо – було б бажання працювати. Віра й мета у мешканців Ковалів і працівників однойменного господарства є. Тож є й у керівника впевненість, що нові задуми та плани збудуться.