Інші візки там просто не визнають. Натомість, за словами Володимира Приходька, Україна експортує до Росії 46–48% від усіх необхідних у сусідній державі вагонів. Тобто на чотирьох заводах Україна випускає майже половину того, що в Росії – на восьми. Очевидно, це не всім подобається, тому й шукають причини для втручання в регулювання ринку збуту зі створенням штучного дефіциту.

Причиною для приїзду на Кременчуцький сталеливарний завод спеціальної комісії для позбавлення ліцензій нібито є внутрішньовідомчі причини. Наприкінці вересня поточного року така комісія ретельно перевірила технологічний процес виготовлення литва й знайшла кілька незначних порушень, які у їхній присутності відразу ж було усунуто. Однак цього виявилося замало. Комісія відбула до Москви, представники заводу – слідом. До цього часу компромісу не знайдено.

Яким чином конфлікт позначився на роботі Крюківського вагонобудівного заводу, розповів Володимир Приходько.

– Як на мене, то питання має очевидне політичне забарвлення. Ніякої технічної складової там немає. Як колишній головний інженер і нинішній керівник, можу сказати, що при всіх недоліках ливарного виробництва, які існують у СНД, литво Кременчуцького сталеливарного заводу я відношу до числа найкращих. Тобто якщо у нього забирати сертифікат, то що можна говорити про російських виробників, які працюють значно гірше? Але факт відбувся. Ми сподіваємося, що серти­фікат повернуть, адже паралізовано виробництво на багатьох підприємствах-суміжниках, які орієнтовані тільки на литво сталеливарного заводу. На щастя, наше підприємство від нього залежить не цілком, а лише у виробництві вантажних вагонів. У жовтні вагоноскладальний цех ще працював на залишках литва, придбаного раніше, і випустив, як і у вересні, більше 1050 одиниць вантажних вагонів. У листопаді почалися проблеми. Повноцінних вагонів, тобто з візками, випустили тільки 300 штук. Усього ж зроблено тисячу, але без візків. Щоб не пошкодити гальмівне обладнання, вони стоять на тимчасових пристроях. Чекаємо рішення.

Як зазначив Володимир Приходько, майже шістсот працівників вагоноскладального цеху останнім часом залишаються без роботи. Втім, підприємству все ж вдалося виконати річне планове завдання за рахунок інтенсивної роботи впродовж попередніх десяти місяців. Замовникам уже відправлено більше десяти тисяч вантажних вагонів.

Нині у вагоноскладальному цеху працюють на український та інші ринки, де не потрібний російський стандарт візків, тож їх замінюють китайськими та американськими. У цілому ж ситуація в концерні не є загрозливою, наголосив Володимир Приходько. Рятує диверсифікація. У повному обсязі в інших цехах тривають роботи з виготовлення ескалаторів, пасажирських вагонів, вагонів метро та запчастин. Саме на ці види продукції роблять акцент вагонобудівники у подальшій діяльності, добре усвідомлюючи, що будь-якої миті на ринку вантажних вагонів може трапитися обвал. Нещодавнє придбання урядом Казахстану 12 пасажирських вагонів нового покоління президент концерну “КВБЗ” Володимир Приходько вважає справжнім проривом і сподівається, що український уряд усе ж незабаром також підтримає власного виробника.