Адже храм – особливе, священне місце у житті кожного християнина. А свідчення тому – історія і життя Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці.

Благочестиві батьки Її Іоаким і Анна, виконуючи обітницю, дану Богу, приводять трирічну Діву Марію в Храм на виховання, щоб молитвою, читанням слова Божого і постійною працею досягти Їй душевної і тілесної чистоти й стати згодом пречистим храмом Спасовим, дорогоцінним чертогом, священним скарбом слави Божої.

Який це великий приклад для нас! Якщо ми справді шануємо Царицю неба й землі, то намагатимемося наслідувати Її у чеснотах, в Її святості й славі, й тоді храм стане і для нас школою благочестя.

Храм – це місце особливої присутності Божої. У храмі Господь перебуває в Святих Дарах. У храмі ми зустрічаємося з Богом, зі святими небожителями і один з одним. У храмі ми молимося, отримуємо відпущення гріхів і освячуємося. Наша спільна молитва, що підноситься в храмі, доходить до небес і зводить на нас милість Божу. Стоячи в храмі, хтось із нас дратується, хтось не може позбутися сторонніх думок, розумом і серцем витає десь далеко, вирішуючи свої життєві проблеми, а хтось щиро і палко молиться. І ця теплота одних, хай небагатьох, завжди зігріває черствість і холодність інших. Об'єднані спільною храмовою молитвою, всі присутні єдиним серцем та єдиними устами славлять Бога.

Водночас слово Боже вчить, що кожен із нас є храмом Духа, Який живе в нас. Внутрішній храм людини буває весь осквернений гріхом. Тож потрібно дух свій спрямовувати до храму святого, просячи щедрого Бога очистити нас. Необхідно частіше звертатися і до Преблагословенної, щоб Своїми молитвами визволила нас від усякої нечистоти.