Ніби продовження ідилічного сюжету й майданчик перед адмінприміщенням: невеличкі статуйки, клумба, а відчиняєш двері – фонтанчик, сад із височенних квітів у горщиках, попугайчики, м’які дивани… Фойє якоїсь мистецької галереї, та й годі!

– Я ще на початку 2000-х облюбував Малу Рублівку, – розповідає Віктор Горьовий. – До цього жив у Полтаві, а як побачив місцеву природу – ліс, дві річки, – так довго й не роздумував, заснував тут свій бізнес. Це була сауна, на той час одна на п’ять найближчих районів. Справи йшли добре, додався магазинчик, кафе. А от у місцевому господарстві, воно називалось СТОВ імені Ковпака, вже котрий рік тоді продовжувались сутужні часи. Переломним став 2005-й, коли люди не стерпіли, що занепале господарство пішло вже навіть на те, щоб вирізати тільних корів. Селяни зініціювали збори, щоб зняти керівника СТОВ, ну а мені запропонували спробувати навести лад. Так і вибрали очільником господарства… з кілька- мільйонним боргом.

Окрім цієї не по-радісному кругленької суми, у спадок від СТОВ Віктору Горьовому дісталося тоді трохи більше 500 га землі – щонайпроблемнішої: цілина та занедбані поля з супісками та солончаками (кращі землі було приєднано до сусіднього сильного господарства), ферми, на яких навіть із металошукачем вже не віднайти було жодної труби чи залізної опори, контора, в якій позривали й підлогу, та 2 виведених із ладу трактори МТЗ. Власне, все майно господарства було описане виконавчою службою. З чого було починати, коли й для отримання кредиту потрібна якась застава?

– У мене під Полтавою був будинок, добротний, двоповерховий, ото його я й поміняв на наш перший комбайн. Продав свою автівку, щоб були гроші на солярку, бензин. Просив допомоги в односельчан, які володіли технікою з колишнього господарства, – землю ж треба було обробляти, вона чекати не може. Перші три місяці сиділи без зарплати… Свої трактори у нас з’явилися вже після того, як побудували нову контору й заставили її під кредит. Важко було, кілька років залишалися “в мінусах”.

2006 року на базі СТОВ імені Ковпака створили ПСП “Ковпаківець”. Розвитку підприємства посприяла й співпраця з однією із фірм, що спеціалізується на реалізації комбайнів. Влаштована на території господарства виставка-продаж приносила прибутки й “Ковпаківцю” – 10% від проданої машини та ще й неоціненна можливість використати нереалізований комбайн для своїх осінньо-польових робіт.

Невдовзі підприємство вже стало затребуваним саме як надавач послуг зі збирання врожаю не тільки на території Полтавської області, а й на Сумщині, Дніпропетровщині, Харківщині. Вартісна техніка провідних світових виробників справді ж дозволяє справлятися з роботою швидко і якісно. Ця стаття прибутків і нині одна з головних у господарстві, поступається тільки вирощуванню власних врожаїв на землі, якої в обробітку в “Ковпаківця” тепер близько 2 400 га (на території не тільки Полтавської, а й сусідньої Харківської області). Кукурудза цього року дала в середньому 97 центнерів з гектара, соя – 28,9, соняшник – 26.

З 2008 року розвиває ПСП і тваринництво. Розпочали, відремонтувавши перші ферми, зі свинарства. Сьогодні нараховується близько 600 голів свиней, навесні 120 було реалізовано за готівку, 180 – пішло в розрахунок із пайовиками.

 – Відходів же від рослинництва достатньо, то чому ж не годувати? – говорить Віктор Горьовий. – Корми всі тільки натуральні: з люцерни для свиней б’ють полову, яку після запарювання можна давати й без дерті.

Утримують у господарстві також 90 голів биків, планують розвивати й молочне скотарство: 5 корів та 22 нетелей уже є. Розводять і овець, щоправда, як запевняє ідейник цієї справи Віктор Іванович, бізнесом її називати не варто.

– У підприємства ж немає для цього достатньої кількості земельних угідь, так що скажу, як є, – це ніби захоплення. Красиві ж дуже тварини, перших ми брали в “Асканії-Нової”. Вони з’явилися у господарстві приблизно тоді ж, як і страуси. Цю останню екзотику я побачив у Веселоподільському парку. І так захотілось купити парочку! Рік тому страусів було вже 18. Дітей із різних районів на екскурсії сюди привозили.

А потім хтось ніби за щось помстився, кинув екзотичним птахам отруєного зерна. Нині у “Ковпаківця” лише 4 страуси. Які на них покладають надії? “Та в літературі скрізь написано, що справа може бути прибутковою, – говорить мій співрозмовник, – але ж хіба таку красиву істоту мислимо зарізати? Вона ж он в очі як заглядає!” Так що нині страуси тут живуть, як уже трішки втілена мрія про власний маленький зоопарк.

Є в господарстві й інші крилаті красені – павичі, фазани, цесарки, породисті голуби. Втім, розводять і звичайну птицю – зокрема 1,5 тисячі курей. Добре виручають три власних інкубатори. Але птахівництво у “Ковпаківця” служить переважно для потреб їдальні господарства, в якій працівників харчують безкоштовно. Всього в ПСП трудиться 56 осіб, чимало людей їдуть на роботу з інших районів, щодня долаючи 30 – 40 кілометрів, і це того варте – середня зарплата тут 2, 5 тисячі гривень. Із задоволенням їдуть у господарство й студенти-аграрії на практику: до їхніх послуг тут навіть… готель.

У зимовий час, коли поля відпочивають, з’являється новий клопіт – розчищати ліс, в оренді у підприємства 901 га цих угідь. З пайовиками “Ковпаківець” розрахувався вже переважно навіть на два роки наперед, і, серед іншого, людям пропонують мед із місцевої пасіки. Переймається господарство й розбудовою села. Нині триває спорудження вже третьої оселі.

– П’ятдесят відсотків вартості так і залишаються за господарством, іншу половину людина може виплачувати впродовж 25 років, – говорить Віктор Горьовий. – Нині “Ковпаківець” зводить будинок для багатодітної родини. Батьки працюватимуть у господарстві, а дітям будуть дуже раді в нашій школі, де, на жаль, відчутно не вистачає учнів.

Втім, навіть після сказаного розповідь можна продовжити словами про те, що не хлібом єдиним. Коштом ПСП зведена також капличка, на свята та ще двічі на тиждень у ній служить батюшка. Соціальна сфера Малої Рублівки, так би мовити, зав’язана саме на “Ковпаківцю”, крупнішого чи успішнішого господаря у селі немає, тож допомога місцевій школі, а також Великорублівській та Ковалівській, уже обов’язкова в його бюджеті стаття видатків.

А скільки нагальних проблем у малорублівської громади, Віктор Іванович тепер знає достеменно, адже вже рік, як у “Ковпаківцю” директ
орствує його колишній заступник Анатолій Миколайович Карпенко, Горьовий же перебуває на державній службі. Громада довірила йому обов’язки сільського голови. Тим часом у господарстві продовжують трудитися ті, кого його засновник вважає кращими з кращих: Сергій Герасименко, Сергій Агапов, Олексій Юрченко, Володимир Соломаха, Валерій Зозуля, Сергій Дрозд, Володимир Холковський, Володимир Гришко…