Є ще й інший нюанс – на місцевих виборах була застосована змішана система, яка поділила депутатів на «мажоритарників» і «списочників». Тобто одна половина депутатського складу обрана безпосередньо в тридцяти округах, інша – пройшла в обласну раду за рейтингом партій. Не менш важливий і той факт, що серед депутатів обласної ради багато посадовців високого рангу та керівників серйозних установ і організацій.

Отож про те, як працюється на чолі такого представницького органу влади, наша розмова з головою обласної ради Іваном Момотом.

– Ідучи в депутати обласної ради, Ви не тільки для виборців, а й для себе, мабуть, у першу чергу, визначали напрямки майбутньої діяльності. Чи вдається їх реалізувати на практиці?

– Якщо говорити про будь-які вибори – у місцеві ради чи до Верховної Ради України, – я думаю, треба зауважити, що це час, коли зростає активність усіх політичних сил, адже йде боротьба за владу. Звичайно, лунає багато лозунгів та обіцянок, звучить немало популістських заяв. З іншого боку, зростає соціальна напруга, загострюються протиріччя.

Але я вважаю, що рік тому місцеві вибори на Полтавщині пройшли спокійно, в рамках чинного законодавства, без порушень виборчого законодавства. Яке люди рішення для себе прийняли, таких депутатів і обрали. Аналогічно були обрані й сільські, селищні та міські голови.

Приємно відзначити, що в усіх радах були швидко сформовані робочі органи – депутатські комісії, і конструктивна робота почалася відразу.

У нас, в обласній раді, моя позиція як голови і позиція депутатів співпали повністю в тому, що ми, по-перше, повинні працювати, не поділяючи владу на виконавчу та на самоврядування, нести спільну відповідальність перед людьми, а не кивати один на одного. По-друге, ні в якому разі не ставити партійні принципи вище інтересів громади.

Якщо говорити про Партію регіонів, то всі ми, і в списках, і в мажоритарних округах, йшли в депутати з чітким наміром – об’єднати всіх патріотів Полтавщини, всіх людей, яким небайдужа доля полтавського краю, і це – відбулося. На основі такого єднання працювати над вирішенням проблем життєдіяльності громад можна і результативніше, і ефективніше.

– Нерідко буває так, що наміри – одні, а реалії – зовсім інші. Якщо в складі депутатів багато поважних керівників, то чи не виникає проблем із явкою на засідання комісій та сесії?

– Скажу відверто, деякі побоювання у мене щодо цього теж були. Але, окрім самодисципліни кожного депутата, є ще й партійна відповідальність. Керівники фракцій завжди знають, які виробничі чи інші проблеми виникають. Бо ситуації в житті бувають різні, інколи абсолютно непередбачувані. Але є взаємоповага, тому на сесіях у нас явка депутатів зазвичай 85–90%, і на засіданнях комісій завжди є кворум.

– Ви можете порівняти роботу в обласній раді за два скликання, коли стосунки з виконавчою владою були дуже різними. Мабуть, багато хто пам’ятає, як попередній губернатор демонстративно залишав сесійну залу…

– Так, у різні часи у нас в регіоні по-різному складалися відносини між виконавчою і представницькою владою. На пам’яті за останні 10–12 років були і відкрите протистояння, і цілковите порозуміння.

Чим особлива теперішня ситуація? Насамперед тим, що за 20 років незалежності нашої держави ми навчилися зважати на закони демократичного суспільства і намагатися їм слідувати.

Те, що ми з головою обласної державної адміністрації Олександром Удовіченком належимо до однієї партії, означає лише, що в політиці ми рухаємося одним напрямком.

Колегіальний орган, яким є обласна рада, завжди матиме плюралізм думок. Адже депутати мають різний досвід, живуть на різних територіях, бачать одні й ті ж проблеми під різними кутами зору. Передусім наше з адміністрацією основне завдання – забезпечити збалансований розвиток регіону. Якщо ми виходимо з таких позицій, то й працювати значно простіше і легше.

– І все ж завдання кожної політичної сили – не тільки здобути владу, а й втримати її. І перше випробування на наявність кредиту довіри виборців ми побачимо за рік, під час виборів до Верховної Ради України. Ви бачите себе в цих виборчих перегонах?

– Звичайно, бачу. Але однозначно – як простий виборець. Наше завдання – не бути байдужими до долі своєї країни, не сподіватися на те, що все якось саме собою вирішиться. Потрібно слухати, що обіцяють, думати про те, чи можна обіцяне виконати, і обирати так, як вважаєте за потрібне.

На сайті Міністерства юстиції нині зареєстровано 192 політичні партії. Звісно, така кількість – це профанація політичної системи, швидше гра в політику, аніж сама політика.

На щастя, минули часи, коли можна була просто красиво назватися, задекларувати ідеї і нічого не робити. Дешевим популізмом та критикою купити виборця уже неможливо.

– І ще одне запитання. Часто владу звинувачують у непрозорості рішень. Закон «Про доступ до публічної інформації» мав на меті зробити владу більш відкритою і публічною. Чи позначилося введення цього закону на роботі обласної ради?

– Справа в тому, що Полтавська обласна рада і до запровадження закону завжди була відкрита, всі рішення приймалися абсолютно прозоро. Новий закон особливо не додав нам роботи, потік звернень суттєво не зріс. З травня, коли почав діяти закон, в обласну раду надійшло 15 запитів на публічну інформацію.

Таку ситуацію я пояснюю тим, що вся діяльність обласної ради доступна широкому колу громадськості. Сесії проходять із запрошенням керівників громадських організацій, у залі працюють близько 30 журналістів, представників найрізноманітніших засобів масової інформації.

На нашому веб-сайті завжди можна познайомитися з проектами рішень, які вносяться на сесію, і вже з прийнятими рішеннями, тут же оприлюднюються і рекомендації усіх постійних депутатських комісій. Стрічка новин фактично дає щоденні звіти про роботу керів
ництва ради, на сайті є місце для точки зору кожного депутата. Можна також переглянути запис «Депутатського каналу», який виходить на ОДТРК «Лтава».

Взагалі, депутати і самі зацікавлені, щоб інформація про їхню роботу поширювалася всебічно. Це ще одна можливість бути почутими, а значить, бути більш зрозумілими своєму виборцю.