Нинішній рік для ТОВ “Вікторія Агроекспо”, яке входить до складу Північно-Східного регіонального управління ПРАТ “Райз-Максимко”, теж приніс нові здобутки. Якщо, скажімо, минулого року валове виробництво сільськогосподарської продукції по господарству становило майже 20 мільйонів гривень, то нинішнього очікується на третину більше, розповідає Віктор Микитченко. Адже завдяки запровадженим агротехнологіям, високій професійній майстерності трудівників господарства вирощено рекордний урожай. Приміром, пшениця на площі майже 1100 гектарів дала по 54 центнери на круг, соняшник – більш ніж по 37 ц/га, кукурудзу ж нині збирають по 114 центнерів з гектара. У той час, як чимало господарників позбулися тваринництва, у “Вікторії” вважають цю галузь прибутковою, бо тільки цьогоріч дохід від реалізації молока склав близько 5 мільйонів гривень. Загалом тут утримують майже 2300 голів великої рогатої худоби, в тому числі 1000 корів. Планують нарощувати тваринницьке стадо.

Соціальна відповідальність – це ще одна категорія, ще одна складова в роботі керівника ТОВ “Вікторія Агроекспо”. Відповідальність за працівників господарства, яким своєчасно має бути виплачено зароблене, за розрахунок з орендодавцями, яким виплачується за оренду паїв по 5% від їх вартості, допомога школі, дитсадку…

Віктор Микитченко працює керівником сільгосппідприємства понад 26 років.

 – Якщо у 1980-х роках голови колгоспів намагалися виконати план по 9 основних показниках у рослинництві й тваринництві, хоча часто це приносило збитки господарству, як, наприклад, виробництво картоплі, овочів, яєць чи вовни, то нині жоден господарник чи інвестор не буде працювати собі на збиток, – розмірковує Віктор Миколайович. – Саме тому ми й зосереджуємо своє виробництво на чотирьох основних культурах, на вирощуванні яких спеціалізується наше господарство. Добре це чи ні? Дивлячись, з якого боку розцінювати ситуацію. З економічної точки зору – це вигідно. Якщо ж розглядати суто з позиції українського споживача, мабуть, не зовсім добре. Але, як на мене, чимало проблем агровиробникам створює те, що в нашій державі відсутній ринок сільськогосподарської продукції як такий. Відсутня, звісно ж, і цінова політика на сільгосппродукцію. Європа, яка свого часу дещо запозичила від радянської системи планування, й нині живе за іншими законами. Там все ведеться планово, а виробники сільськогосподарської продукції отримують дотацію від держави. Тобто там є соціальний захист виробників державою, гарантовані замовлення на виробництво тієї чи іншої продукції й стабільні ціни. У нас же ніхто не знає, скажімо, сіяти просо чи ні, буде на нього попит чи не буде. Трохи більше року тому, наприклад, гречку купували за ціною 2 тисячі гривень за тонну, потім вона здорожчала до 11 тисяч гривень за тонну. У поточному році аграрії посіяли цієї культури значно більше й закупівельні ціни на гречку нині становлять 5 тисяч гривень за тонну. Такі цінові коливання якраз і свідчать про відсутність цінової політики, що негативно позначається абсолютно на всьому.

Власну точку зору має Віктор Микитченко й стосовно запровадження ринку земель:

– Я категорично проти того, щоб земля продавалася, бо для людей, які зараз на ній живуть і працюють, – це своєрідний стиль буття, можливість виживання, якщо хочете. Коли ж землю у них заберуть, тоді хто триматиме худобу хоча б на нинішньому рівні, забезпечуючи свої власні сім’ї, а лишки здаючи на переробні підприємства? Тоді усі селяни повинні будуть купувати молоко, яйця, м’ясо… у містах. І які їм ціни запропонують на сільгосппродукцію та якої вона буде якості – можна лише здогадуватися…

Нині Віктор Микитченко зустрічає черговий день народження. Зоряни приєднуються до привітань на адресу Віктора Миколайовича з нагоди симпатичної дати в його житті й бажають імениннику щастя, здоров’я, благополуччя, щедрих здобутків на життєвій ниві.