Відбірковий етап до першості Європи, а в ньому взяли участь одразу 33 команди, що стало новим рекордом, подарував ряд сенсаційних результатів. Переможцем першої групи стали бельгійці, які без проблем випередили команди НДР та Шотландії. Третю відбіркову групу досить несподівано виграли данці, які залишили за бортом ЧЄ збірну Англії, примудрившись обіграти “родоначальників футболу” на легендарному Уемблі. Сьому групу при рівності очок зі збірною Голландії, яка робила “футбольну моду” в ті часи, очолила збірна Іспанії. Але й ці результати губляться на фоні дивовижної ситуації у п’ятій відбірковій групі. Фаворитами цього квінтету вважалися збірні ЧССР та Італії. Бій грандам теоретично могла дати Швеція. Але в підсумку чинні чемпіони світу – італійці – у восьми іграх здобули лише одну перемогу і повністю провалили відбір. А чехословакам для того, щоб поїхати до Франції, в останньому турі треба було вдома переграти скромну команди Румунії, яка несподівано для багатьох очолила турнірну таблицю. Результативна нічия (1:1) дозволила саме румунам кваліфікуватися у фінальну частину. Найцікавіше, що діями молодої румунської дружини керував добре відомий вітчизняним уболівальникам наставник Мірча Луческу.

Збірній СРСР, яку очолював Валерій Лобановський, для того, щоб одержати квиток до Франції, в останньому турі третьої відбірної групи необхідно було вистояти принаймні “на нічию” у Ліса­боні. Враховуючи, що вдома “червоні” вщент розгромили “європейських бразильців” із рахунком 5:0, завдання видавалося не з найскладніших. Але єдиний гол із пенальті португальців на тлі феноменального невезіння команди Країни Рад удруге поспіль залишили СРСР поза фінальним турніром чемпіонату Європи.

Фінальна частина першості Євро-84 перетворилася на суцільний бенефіс Мішеля Платіні: натхненна гра форварда “трикольорових” дозволила збірній Франції з легкістю вибороти лідерство у групі “А”. На другій сходинці, яка також давала право зіграти у півфіналі, фінішували данці, випередивши збірні Бельгії та Югославії.

Розв’язка у групі “B”, де були зібрані приблизно рівні за складом учасники (якщо не брати до уваги менш досвідчену Румунію), логічно мала більш драматичний характер. Розійшовшись миром у першому матчі з румунами, збірній Іспанії для продовження боротьби була конче необхідна перемога у матчі проти чинних чемпіонів – збірної ФРН. Іспанці тиснули з усіх сил, проте Шумахеру вдавалося залишати свої ворота недоторканними, легендарний голкіпер “бундестім” навіть “потягнув” пенальті у середині матчу. Проте виявився безсилим проти удару Маседи вже в доданий час. Саме це протистояння і стало ключовим у групі, а до півфіналу від квартету “В” вийшли географічні сусіди – іспанці та португальці.

Перший півфінал за участю “галльських півнів” та “європейських бразильців” перетворився на справжній футбольний спектакль. Тут було все: і видовище, і драма, і, звичайно ж, свій герой. Саме тому після завершення Євро-84 журналісти назвуть цей поєдинок справжнім фіналом. Французи відкрили рахунок у середині першого тайму. Маючи безліч нагод, аби розвинути перевагу в другому таймі, “трикольорові” нарвалися на один із небагатьох випадів португальців, Жордау зрівняв рахунок, і гра перейшла в овертайм. Далі – більше: на 8-й хвилині додаткового часу Жордау робить дубль, виводячи вперед португальців. Французи йдуть великими силами відіграватись і ледь не наражаються на третій м’яч. Але знову спрацював феномен Платіні: на 115-й хвилині легендарний бомбардир зрівнює рахунок, а на 120?й приносить господарям перемогу й омріяну перепустку до фіналу.

Іспанія та Данія також потішили глядача: данці швидко відкрили рахунок і були близькими до того, щоб закріпити цей успіх. Але на 67-й хвилині Маседа відновив статус-кво. Цей результат протримався до 120-ї хвилини, і визначати переможця довелося в серії пенальті, яку виграли іспанці.

На жаль, сам фінальний матч не виправдав надій уболівальників – настільки клас збірної Франції виявився вищим за Іспанію. На 57-й хвилині Платіні ударом зі штрафного відкрив рахунок, а на 90-й хвилині Беллон встановив остаточний підсумок – 2:0 на користь “трикольорових”. “Золотий” Платіні приніс збірній Франції перше “золото” європейської першості.