2006 року почав вивчати українську мову в США, де грунтовно зайнявся українською фольклористикою. Поглибивши знання, Гусейн від’їжджає до Канади, де в нього розпочинається нова аспірантська практика з історії й фольклористики в Альбертському університеті. Загальна тема його дисертації – відродження козацтва в Україні. Основне питання – яку роль відіграють сучасні козаки в творенні колективної пам’яті суспільства? Нині турецький науковець працює над кандидатською дисертацією в Києві й подорожує Україною.

– Позаминулого року я відвідав вісім чи дев’ять фестивалів народного мистецтва, минулого року теж чимало часу провів у поїздках Україною, спостерігаючи, як тут, в Україні, проявляється козацька тема, – розповідає Гусейн.

Для цього він обрав п’ять міст: Батурин, Полтаву, Запоріжжя, Київ, Чигирин.

– Відчуваю, що українці – не чужі люди, – говорить Гусейн Ойлупинар. – Мені було цікаво писати реферат і магістерську роботу про Україну. Зараз мої дослідження ще цікавіші. Мені дуже подобається Україна.

Подобається настільки, що турецький дослідник хотів би  залишитися жити в Україні, а саме – в Полтаві, куди він приїжджав двічі й де вже знайшов друзів.

Почувши про бажання Гусейна жити в Полтаві, голова Полтавської обласної асоціації “Громадянське суспільство” Володимир Степанюк пожартував: “Ми знайдемо тобі тут Роксолану”.

Жарт гостеві сподобався – його обличчя осяяла широка посмішка…

***

На запитання “Зорі Полтавщини” Гусейн Ойлупинар відповів охоче.

– Чи важко вивчати українську мову?

– Українську мову я вивчав у Гарварді, де є інститут україністики. Було важко спочатку. Читаю українською я краще, ніж розмовляю.

– А дисертацію пишете якою мовою?

– Англійською.

– У Туреччині мешкає багато українців?

– У нас багато українців у третьому – п’ятому поколіннях. Я маю намір у майбутньому створити в Туреччині навчальний центр із вивчення україністики, який потім, можливо, перетвориться на загальний центр слов’яністики.

– Мусульманам цікава тематика слов’янства?

– Треба розуміти слов’янський світ узагалі.

– У Канаді Ви співпрацюєте з українською діаспорою?

– Так, я там серед українців увесь час працюю, спілкування з ними дуже допомагає. У Канаді багато інститутів займаються вивченням україністики, історії, культури України. Знання про Україну, отримані в Канаді, Америці й тут, в Україні, дуже схожі. Якщо порівняти історичні документи, там багато спільного.

– Чому Вас цікавить те, що було колись?

– Мене цікавить насамперед українське козацтво. Козаки грають важливу роль у творенні національної ідентичності, допомагають відроджувати етнос, дух український.

– А в Туреччині є подібні організації?

– У Туреччині створення нації починалося раніше, тому подібних організацій у нас немає.

– За роки Ваших спостережень змінився українець чи ні?

– Звичайно, зміни є. Але, я думаю, час творення триває, українці намагаються набути досвіду, як краще жити, як поліпшити суспільний лад. Оттоманська республіка теж не швидко творилася. З 1923 року Туреччина відома як незалежна республіка… Двадцять років – тривалий період у житті людини, але це не так довго в житті держави.

– Чи помітним є вплив західної культури на Україну?

– Це дуже велике питання – розвій України заново. Де буде Україна, що переважить – Захід чи Схід, західна культура чи східна? Ті ж самі питання стоять і перед Туреччиною. Дехто каже, що Туреччині необхідні західні цінності, а дехто вважає, що треба залишити все, як є. Від 1923 року це питання є актуальним, і воно ще не вирішене. Час покаже, що буде, в тому числі й з Україною. Цінності змінюються залежно від політичного й економічного стану, але не так швидко.

– Гусейне, хто Ваші предки?

– Якби сто – сто п’ятдесят років тому моїх предків запитали, хто вони, ті відповіли б: “Ми – люди султана” або: “Ми – мусульмани”. “Турок” в оттоманські часи мало негативне значення, а прізвищ тоді не існувало. Думаю, що мої предки були людьми султана. Ті, що з боку батька, жили в селі. Зовнішність мого батька типово турецька, а от мама – білявка: певно, трапилася в минулому по її лінії суміш із балканськими народами.

– “Роксолану” читали?

– Так, я знаю про Роксолану. В Туреччині це дуже популярна тема, яка цікавить усіх. Роксолана була сильною, її дуже любив Сулейман…

– Отже, Вам припала до серця Полтава?

– Полтава мені дуже подобається. У Києві темп життя швидкий, а тут – спокій, позитив. Люди в Полтаві добрі, допомагають… У вашому місті чимало пам’ятників, хочу побачити всі. Полтава зелена, тут багата природа, є життєвий простір. А також – простір для вивчення етнокультури.

– Що ж, бажаємо успіху!