Байдуже, що не озиваються серед степу сурми, не майорять на узвишшях малинові стяги, не линуть дніпровими хвилями чайки – зміст цих козацьких знаків записаний у долі українства на всі віки. Він – непереможна зброя на варті нашої вольниці.

Відродження козацьких традицій у сучасній державі – це не тільки зміцнення історичних засад патріотизму, підкріплене даниною шани до славетних постатей і подій часів Запорізької Січі, Гетьманщини, а й повернення до основ християнства, до моралі й мудрості нашого народу. Щороку поповнюються лави Козацького гвардійського корпусу Полтавщини Міжнародної академії козацтва. Нині громадська організація об’єднує понад 1700 козаків.

Корпус опікується і вихованням юної зміни: підростають на героїчних народних думах, баладах найменші “лелечата” та “соколята”, освоюють ази козацької бойової вправності й гарту вже старші за них “орлята” та “козачата”… А потім настане і їхній час активніше долучатися до краєзнавчої та пошукової роботи корпусу, виявляти набуті козацькі якості під час служби у Збройних силах України, брати участь у підтримці громадського порядку в області, опікуватися відбудовою церков, спорудженням пам’ятників…

І значить, линутимуть над Україною і надалі, підхоплені зі звитяжної минувшини, літописи козацької слави.

У Біликах вогні горять,

А в Санжарах димно.

Пішли наші козаченьки,

Тільки стяги видно…