– Нещодавно у Верховній Раді був представлений проект бюджету на 2012 рік. Скільки виділено Держрезерву на закупівлі матеріальних цінностей? І який рівень фінансування в цьому році?

– На жаль, Держрезерву виділено поки що не дуже багато. Всього 100 мільйонів гривень із загального фонду Держбюджету. Цього замало. Ми подавали пропозиції на 460 мільйонів гривень. Решту коштів, а це 515 мільйонів гривень, у наступному році хочемо заробити самі від реалізації наших матеріальних цінностей.

Для порівняння: цього року у нас було 100 мільйонів гривень держфінансування на початку року, і ще 100 мільйонів гривень нам виділили за результатами роботи у другому кварталі 2011-го. Разом із тим, що ми заробили, вийшло 505 мільйонів гривень. За рахунок нашого ресурсу і нашої ініціативи вже є позитивна динаміка…

– А як ви заробили ці 305 мільйонів гривень?

– Заробляємо, реалізуючи ті матеріальні цінності, які були закладені раніше. У процесі оновлення.

– Якщо ми вже заговорили про оновлення, то ви знаєте, що в пресі періодично пишуть про те, що ви продаєте продукцію за заниженими цінами “своїм” компаніям.

– У нас немає і не може бути поділу на “своїх” і “чужих”, тому що аукціони з реалізації проводяться прозоро. Інформація про проведені торги повністю відкрита: публікується в “Урядовому кур’єрі”, на веб-сайті агентства за місяць до проведення аукціонів. Тобто всі бажаючі можуть подати заявку, взяти участь. Ми нікому не відмовляємо. Тому за півроку активної роботи Держрезерв продав досить велику номенклатуру товарів. Це і м’ясо, і чай, і залізо покрівельне, і папір.

– А хто визначає ціну реалізованих товарів? Наскільки вона відповідає ринковій?

– Цінова політика щодо реалізованих товарів Держрезерву проходить трирівневу систему контролю. Спочатку ціну на основі моніторингів визначають експерти ДП “Резерв”, потім свою рецензію на оцінку групи експертів дають незалежні фахівці, які ставлять свої підписи та юридично відповідають за ті висновки, які вони надали. Адже вони мають сертифікат на цей вид діяльності. А потім цей ціновий звіт направляється до Міністерства економічного розвитку і торгівлі: це вже третій бар’єр, який гарантує, що ціни реалізації будуть відповідати ринковим позиціям.

У вересні 2010 року було прийнято постанову КМУ № 905, яка визначила порядок реалізації матеріальних цінностей державного резерву. Відповідно до цього порядку, після того, як за місяць на нашому сайті і в офіційній пресі опубліковано повідомлення про те, що ми продаватимемо і за якою ціною, ми запрошуємо до участі в аукціоні всіх бажаючих. І ціну, що пройшла потрійний фільтр, виставляємо публічно.

– Що робити, якщо товар, виставлений на продаж, не реалізовано?

– Якщо товар не знайшов свого покупця одразу, то наступне зниження ціни становить 20 відсотків. Таким чином, відповідно до постанови № 905, ми можемо знижувати ціну шість разів. І у нас були в цьому році такі прецеденти, коли ми продали товар тільки з шостої спроби.

– Може, не варто було цього робити, адже ви, фактично, віддаєте товар за безцінь?

– А яка альтернатива? Адже ми продаємо той товар, який був закладений нашими попередниками і який “відлежав” визначений законодавством термін зберігання. Коли цей термін підійде до кінця, ми будемо змушені товар просто утилізувати, причому за свій (тобто державний) рахунок.

– Що це був за товар, якщо не секрет?

– Не секрет: це був чай. “Чай” було закладено в попередній період, і цей продукт завдав нам багато клопоту. Я не хочу персоналізувати “чайну історію”, тому що подібних проблемних товарів у Держрезерві чимало. Аналогічна ситуація у нас склалася і з рибними консервами без сертифікатів, незрозумілого походження. Ще була партія “масла”, яка виявилася після перевірки спредом. Причому ті, хто поставив його Держрезерву, вже засуджені: наскільки мені відомо, кримінальна справа була розглянута в Полтавській області. Таким чином, до державної скарбниці повернуться хоч якісь кошти, що важливо в нинішній економічній ситуації. Так зване “масло” ми зможемо реалізувати, але тільки як товар для переробки.

Тому, коли нас запитують, чому ми продаємо дешевше, ніж купуємо, я намагаюся пояснити зрозуміліше. Знаєте, напевно, у кожного українця в морозилці лежить шматок сала – його особистий “матеріальний резерв”. І кожен знає: сало, яке півроку пролежало в холодильнику, ніколи не буде коштувати, як свіже.

– Але продукти, які ви реалізуєте, їстівні, тобто придатні для споживання?

– Безумовно! У складі Держрезерву працює Науково-дослідний інститут “Ресурс”, фахівці якого готують висновок про придатність та безпеку реалізації товарів, що зберігалися в Держрезерві. Якщо фахівці такий висновок представили, то ми гарантуємо повну “їстівність”. Але в будь-якому випадку всі покупці поінформовані про якість і терміни зберігання продукції. Інша річ, що у нас на підприємствах ще закладені товари, що не відповідають нормам ГОСТ (ДСТУ)… На жаль, це “напрацювання” моїх попередників, але я взяв за правило: ніколи не критикувати тих, хто працював тут до мене.

Зате – і це я можу гарантувати як керівник – всі товари, які сьогодні закладаються в Держрезерв, абсолютно якісні. Ми надаємо питанням якості особливу увагу, виставляємо дуже жорсткі вимоги – не всі постачальники їх можуть витримати. Наприклад, м’ясо яловичини і зерно зберігаються 2 роки, цукор – 4 роки. Ці норми чітко витримуються, і постачальники несуть відповідальність за якість продукції та її “довговічність” до кінця всього терміну зберігання. Так що будь-які спроби закласти невідповідні вимогам товари (а такі прецеденти в цьому році теж були) ми припиняємо, а товар повертаємо без оплати.

– Розкажіть: що вам намагалися підсунути і коли?

– Зовсім недавно. Може, місяць тому. Підсунути намагалися консерви
зі свинини, на яких були перебиті номери маркування.

– А як же така “нехороша компанія” виграла тендер?

– Тендерні процедури, як ви знаєте, визначено законом. Згідно з його нормами підприємства-учасники подають інформацію про свій статус і цінові пропозиції у закритих конвертах. Спеціально відзначу, що від потенційних постачальників потрібна “викладка” по 12 показниках, серед яких, насамперед, податкова і кредитна стійкість, а також фінансова благонадійність, адже підприємство повинно заплатити внесок за свою участь у торгах. На засіданні Комітету із закупівель ці конверти розкривають і перевіряють відповідність усіх документів, розглядають подані пропозиції. Перемагає той, чия пропозиція виявляється найбільш вигідною. Ось вам і весь “секрет”.

– Чому ж так виходить, що при розкритті конвертів увесь час фігурує і часто виграє компанія ТОВ “Столицяінвестбуд”? Зокрема, ви в неї купили м’ясні туші та зерно…

– А знаєте, чим закінчилася історія поставки цих м’ясних туш?

– Ні.

– Компанія не змогла виконати контрактні умови. З того обсягу, який вона виграла на попередньому конкурсі (2050 тонн), змогла поставити тільки 1445 тонн. За законом, у такому випадку ми зобов’язані не повертати внесок за участь в аукціоні, а 50 процентів від недопоставленого товару пред’явити як штрафні санкції і вимагати при цьому допоставки товару. Щоб було зрозуміло: рівень штрафних санкцій до “Столицяінвестбуд” становить 11,8 мільйона гривень, плюс 700 тисяч гривень внеску надходить до бюджету України. Крім цього, ми вимагаємо допоставки товару. Так що нас важко запідозрити в упередженості або кулуарних домовленостях.

Чому ця тема актуальна? На жаль для мене, в Держрезерві на даний момент по дуже багатьох групах товарів немає мінімального рівня накопичення, передбаченого законом. Це стосується і м’яса, і зерна, і консервів. Цей мінімум необхідно відновити, щоб Держрезерв міг виконувати свої прямі функції, гарантувати економічну і продовольчу безпеку. Але тут виникає інша проблема: підходить до кінця термін зберігання товару, треба його негайно продавати. А ми не можемо! Щоб було зрозуміліше: якщо, наприклад, 1000 банок консервів у нас повинно бути завжди, то нижче цього мінімуму опуститися не можна. І ми повинні спочатку купити свіжий продукт (ті ж консерви), а тільки потім вже реалізувати той, у якого термін придатності завершується.

– А чому склалася така ситуація, при якій ви повинні весь час “поповнювати” засіки?

– Із ряду причин. Щось було просто вкрадено. Ті перевірки на наших підприємствах, які проводить КРУ, виявляють значні розкрадання, недопоставки, вчинені в попередні періоди. Наприклад, на підприємстві “Златодар” у Черкаській області ми виявили повну відсутність 53 тисяч тонн зерна. І сьогодні ми змушені (хоча в планах цього не було) відновлювати ці обсяги, щоб вийти на мінімальний рівень накопичення.

Так само ви, напевно, знаєте, що перший етап міжнародного аудиту підтвердив розкриті Контрольно-ревізійним управлінням України одіозні угоди, укладені наприкінці 2009-го – на початку 2010 років. У результаті цих афер Держрезерв позбувся значних бюджетних сум і товарних поставок.

– Про які суми йдеться?

– По одній тільки афері “Гермес Трейд” у країну не повернулося 160 мільйонів гривень. Це – закупівля цукру за передоплатою в лютому 2010 року, хоча передоплата бюджетними грошима заборонена законом. За цукор платили по 11 гривень за кілограм при вартості на ринку орієнтовно 7 гривень. Причому на склад завезли не імпортний цукор-сирець, а цукор вітчизняного виробництва. Це міжнародна афера, тому що учасники знаходяться в різних країнах.

– Є шанс повернути гроші?

– Ми сподіваємося це зробити за допомогою міжнародних юристів і працюємо в цьому напрямку. Я взагалі хочу зауважити, що Держрезерв ініціював понад 60 судів із метою повернути вкрадені кошти, які були “виведені” в попередні роки. Частина розкрадань була виявлена в 2010 році, частина – зовсім недавно. Але темпи розслідування нас, відверто кажучи, поки що розчаровують. Адже ми не прокурори, не міліція, ми не маємо відповідних повноважень. Можемо тільки сигналізувати в СБУ, ДПАУ, ГПУ. Хотілося б, користуючись нагодою, попросити правоохоронні органи більш оперативно реагувати на наші звернення, адже йдеться про державні кошти.

– Ви щось робите, щоб запобігти розкраданням у майбутньому?

– Звичайно. Почали із заміни керівників підприємств, які входять у систему Держрезерву, змінили понад 30 відсотків директорів наших підприємств. Запрошуємо компетентних і незаангажованих людей.

Ще один важливий момент: посилення критеріїв відповідності компаній – учасників аукціонів. Доступ на торги “лівим” компаніям тепер закритий: усі, хто має намір взяти участь у тендерах Держрезерву, повинні надати бездоганний пакет податкових, статутних документів, довести чистоту своєї кредитної історії, підтвердити, що у компанії немає проблем із правоохоронними органами.

Крім того, зараз ми готуємо введення електронного документообігу, незважаючи на відсутність належного фінансування. Коли я був призначений керівником Держрезерву, то мене вразило, що весь юридичний документообіг, документообіг мобрезерву (а це тисячі договорів на зберігання по всій країні), донині не переведений в електронну форму.

– Скільки і чого зараз закуплено в “засіки”? Чи вистачить цих запасів у разі надзвичайних ситуацій?

– Цього року з продуктів – це 1445 тонн м’яса, 400 тисяч банок м’ясних консервів і 40 тисяч тонн пшениці. Із пально-мастильних матеріалів – 10 тисяч тонн дизпалива, яке, по-перше, зимове (на відміну від літнього, яке у нас зберігалося), по-друге, високоякісне, що відповідає європейським нормам (Євро-4). Воно має хімічний склад, який дозволяє зберігати його п’ять років.

Зауважте, країни ЄС, США також переходять до принципів матеріального, а не фінансового резервування, тому що останні події в Японії чи Франції довели ефективність такого виду “
запасів”, коли можна оперативно використовувати те, що фізично зберігається в “засіках”.

Зрозуміло, цих запасів недостатньо, адже ми вже говорили, що першочерговим завданням є сьогодні відновлення мінімуму накопичення. Але, тим не менше, Держрезерв готовий “підставити плече”, як це було в березні, коли ми змогли подолати ціновий ажіотаж на борошно і до нового врожаю утримати ціни на соціальний хліб – завдяки тому, що в “засіках” були необхідні запаси пшениці. Після переробки ми запропонували на ринок борошно по 2400 гривень за тонну, коли комерсанти підвищили ціну на нього до 3400 гривень.

– Але говорили, що пшеницю ви купили задорого…

– Так говорять ті, хто не компетентний у цьому питанні або переслідує якісь приховані цілі. Купуючи пшеницю нового врожаю, Держрезерв ставить перед собою одразу кілька завдань: відновити “зерновий мінімум”, закласти на зберігання зерно високої якості, дотримати географічний принцип (тобто розподілити запаси рівномірно по всіх регіонах, щоб у разі надзвичайної ситуації транспортні витрати були мінімальними)… 40 тисяч тонн пшениці, які цього року закупив Держрезерв, – це не фураж, а пшениця другого класу “плюс”, підвищеної якості, спеціально для довгострокового зберігання.

Взагалі мене дуже радує те, що сьогодні я можу відповідати на такі відверті й злободенні запитання. Ми ні від кого не ховаємося, не приховуємо факти і цифри. Це означає, що Держрезерв України із закритої структури, яка “обросла” чутками й домислами, стає відомством відкритим, чиї принципи роботи зрозумілі людям.