Тож поїздка до Полтавської державної сортодослідної станції, яка знаходиться в селищі Градизьк Глобинського району, в цьому плані виявилася дуже пізнавальною. Насамперед тим, що це підприємство ось уже два роки спеціалізується винятково на кукурудзі. Точніше – на дослідних полях висіває більш ніж дві тисячі зразків качанистої, щоб ретельно описати кожний етап її росту. І все це задля того, щоб на науковому рівні довести чистоту сорту чи гібриду, як того вимагає Закон України “Про охорону прав на сорти рослин”, уникнути плагіату й проявів нечесних запозичень деяких фальсифікаторів.

Без такого опису, який дає право на реєстрацію в Державному реєстрі прав власників сортів рослин, сіяти кукурудзу на виробничих площах в Україні заборонено. Про все це розповів директор станції Григорій Бугаєць. А ще не без гордості зазначив, що таку унікальну роботу можуть виконувати тільки висококваліфіковані агрономи, які проходять спеціальне навчання в Українському інституті експертизи сортів рослин.

Побувавши разом із директором на полі, пересвідчилися, що королева ланів і справді є досить примхливою пані. Посіяне в один день перевірене державною службою насіння на землі Глобинського району дало абсолютно різні результати. Усі ці відмінності кожний із агрономів ретельно заносить до таблиці ознак, яка містить 41 пункт. Деякі з ознак можна спостерігати тільки впродовж дня. Зважаючи на те, що описувати рослину доводиться від появи першого листочка до дозрівання повноцінного качана, про відпустку влітку агрономи навіть не мріють. Більше того, десь у липні на станцію приїздять гості, серед яких багато іноземців. Селекція кукурудзи в Україні розвинена слабо, тому більше 50% сортів і гібридів, поданих на опис, зазвичай іноземного походження. І хоча ніхто із працівників станції не знає, де який сорт посаджено, майже кожний із спостерігачів упізнає “свій” безпомилково. Таким чином виконується вимога щодо прозорості опису, тобто заявники можуть на власні очі переконатися, що для всіх сортів створено однакові умови.

Виникає питання – а кому це потрібно? Як зазначає Григорій Бугаєць, за масштабами поширення, універсальністю використання й енергетичною поживністю кукурудза належить до найважливіших продовольчих, кормових і технічних культур. За площею вирощування в Україні вона посідає третє місце після озимої пшениці та ярого ячменю. Тож у збільшенні валового врожаю кукурудзи неабияке значення мають новітні методи селекції, які сприяють створенню і впровадженню нових, досконаліших, гібридів. Саме для розв’язання цих проблем за допомогою вивчення й проведення кваліфікаційних польових випробувань нових сортів та гібридів Державна служба з охорони прав на сорти рослин формує Державний реєстр сортів рослин, придатних до поширення в Україні. Таким чином на внутрішній ринок потрапляє тільки якісний насіннєвий матеріал, що відповідає сучасним вимогам землеробства.

Здавалося б, на виконання такого важливого державного завдання й фінансування мало б бути відповідним. Однак із цим, як і всюди, проблеми. Тому, наголошує керівник станції, доводиться виживати в нинішніх умовах: водночас займатися господарською діяльністю, вирощувати сільгосппродукцію, щоб забезпечити необхідні витрати. Для цього у розпорядженні станції є 508 га землі, техніка. Їх отримали 20 років тому в спадок від колишнього колгоспу. Нині колектив станції нараховує майже 40 працюючих. Для них це не тільки можливість працевлаштування, а й улюблена справа. Серед кращих працівників – агрономи І категорії Руслан Ладика, Віталій Калініченко, трактористи-машиністи Володимир Пономаренко, Олексій Сакун.