Жорстоке побиття

з метою… виховання

Переді мною – заява полтавця Романа Р. (прізвище не називаю з етичних міркувань) про те, що він був затриманий і доставлений у Київський райвідділ міліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення – за розпивання спиртних напоїв (пива) у забороненому законом місці. А вийшов звідти весь у крові й зі зламаним носом.

"16 червня цього року мій начальник, у якого я працюю водієм, відпустив мене додому. Я зайшов на автозаправну станцію, що на вул. Зіньківській, і зустрів двох своїх знайомих.  Ми купили по пляшці пива і пішли пішки. Через кілька хвилин до нас під'їхав наряд патрульно-постової служби. Міліціонери сказали нам, що ми скоїли правопорушення, розпиваючи пиво у недозволеному місці, й повинні проїхати у райвідділ для складання адмінпротоколу. Ми не заперечували, але один із правоохоронців штовхнув мене в спину. Я зробив йому зауваження з цього приводу. Він пригрозив мені за це розправою… Коли нас доставили у райвідділ, міліціонер, який штовхав мене на вулиці, почав бити по голові й тулубу, від чого я втратив свідомість. Отямився і побачив, що лежу на підлозі. Вона, як і мій одяг, була заплямована кров'ю", – написано в заяві Романа Р., яку він залишив у редакції "Зорі Полтавщини".

Хлопець подзвонив своєму братові. Той приїхав у відділок і забрав його, побитого. Визволення коштувало 250 гривень, із яких 119 гривень склав штраф за адмінправопорушення, а решта грошей – "на бензин", як сказали у райвідділі. При цьому жодного документа про те, що штраф заплачено, на руки не дали. 

Наступного дня Роман відчув себе зле – боліла голова, набрякло перенісся. Хлопець одразу звернувся у травмпункт. Лікар оглянув його і сказав, що в того перебитий ніс, забій голови й грудної клітки. Згідно з висновком судово-медичного обстеження, яке було проведене того ж дня, хлопець отримав легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Права – на папері, насправді – безправність

За діловим формулюванням судмедексперта про ступінь тілесних ушкоджень, яких зазнав у відділку Роман Р., простежуються біль, приниження, нехтування правами, гарантованими Конституцією громадянину країни.

– Згоден, мені не слід було пити пиво на вулиці, це неправильно. Через те й не сперечався і погодився поїхати у відділок. Я згодився заплатити штраф. А за що  мене було так бити? – ніяк не збагне Роман.

А й справді – за що?  Бо зробив зауваження міліціонерові, який штовхався? Але що в цьому  протиправного? Навпаки, в статті 28 Конституції України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності. Більше того: ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. До речі, порушення норм статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення (саме її порушив Роман Р.) тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17 до 85 гривень. За повторне її порушення передбачений штраф у розмірі від 5 до 7 неоподатковуваних мінімумів. Чи законним було стягнення з Романового брата 250 гривень, чому міліціонери не представилися, хоча мали б це зробити, і, зрештою, на якій підставі по відношенню до Романа були застосовані, говорячи казенною мовою, заходи фізичного впливу – нехай з'ясовує прокуратура, куди хлопець звернувся із заявою після того, що з ним трапилося. Але вже зараз зрозуміло, що співробітник міліції, який жорстоко побив його, явно перевищив службові повноваження. До речі, те саме, за словами Романа, сказали міліціянту і його колеги, які доставили хлопців у відділок.

Через начальника відділу зв'язків із громадськістю ГУ МВС у Полтавській області Юрія Сулаєва вдалося з'ясувати, що Роман був затриманий співробітниками батальйону патрульно-постової служби, і стосовно правопорушення, вчиненого ним, був складений протокол, згідно з яким і був стягнутий штраф.

– Тож було правопорушення, за яке хлопця (Романа Р. – Авт.) і забрали у відділок, – наголосив Юрій Сулаєв під час телефонної розмови. – Минув той час, коли в міліції працювали нечисті на руку люди. Таких уже або "посадили", або вигнали. Але якщо буде підтверджено, що даний працівник міліції (який побив Романа. – Авт.) перевищив службові повноваження, порушив права людини, стосовно нього буде прийняте адекватне рішення. Ми зацікавлені в тому, щоб у міліції працювали не "перевертні", а чесні й порядні люди.

Проблема загальноукраїнського масштабу

Про те, що порушена у цій статті тема нині надзвичайно актуальна і злободенна, причому в межах не лише області, а й усієї країни, свідчать офіційні статистичні дані. Так, кількість смертей, які сталися в органах Міністерства внутрішніх справ України впродовж минулого року, збільшилася більш ніж удвічі порівняно з 2009-м. Про це, поінформувало УНІАН, заявив співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров 10 грудня 2010 року під час прес-конференції у Києві. Правозахисник повідомив, що за рік від різних видів незаконного насильства потерпає більш ніж 600 тисяч українців. Він також наголосив, що проблема застосування катувань та інших видів незаконного насильства в міліції під час дізнання і слідства для отримання зізнань у скоєнні злочинів була і залишається системним порушенням прав людини.

Красномовним підтвердженням цього стала всеукраїнська акція проти застосування сили та катувань у відділках МВС, приурочена до Міжнародного дня захисту жертв катувань, який відзначається 26 червня. Її організатори – члени громадських правозахисних організацій – принесли під стіни місцевих прокуратур підручні засоби, якими у міліції вибивають, у буквальному розумінні слова, зізнання. Звичайно, подібні акції – не свідчення того, що в міліції працюють єдино "перевертні у погонах", немає професіоналів і порядних людей, які чесно й сумлінно виконують надзвичайно важливу для суспільства роботу – законними методами борються зі злочинністю. Але подібні громадські виступи, не замовлені котроюсь із політичних сил, а викликані хвилею смертей, випадків застосування тортур у міліцейських відділках, а також брутальною поведінкою людей у погонах по відношенню до своїх співгромадян,  змушують замислитися… І не лише нас, пересічних українців. Так, згідно з інформацією, розміщеною на інтернет-сайті tsn.ua, Міністерство внутрішніх справ України вирішило ввести курси лекцій для сержантів міліції, які патрулюють вул
иці, з правил поводження та спілкування з людьми.

"Ми вводимо курс лекцій для сержантів для того, щоб вони розуміли правила поведінки й алгоритм спілкування з людьми на вулицях", – повідомив глава МВС Анатолій Могильов у грудні 2010-го.

"Не провокуй, не ображай, не тікай"

Наостанку кілька слів про те, як не потрапити у халепу і відстоювати свої права. Найголовніше – робити це слід лише законними методами. Кандидат юридичних наук Олена Філатова у своєму  "Підручнику громадянського суспільства" дає кілька дієвих порад щодо спілкування з працівниками правоохоронних органів, зокрема у випадку затримання. Слід керуватись принципом  "не провокуй, не ображай, не тікай". Якщо вас затримали, обов'язково з'ясуйте, хто саме і з якого приводу це зробив, і повідомте родичів. Не пручайтеся, не підвищуйте голосу, адже це може бути розцінене як непокора. Ні в якому разі не можна підписувати жодного документа, попередньо не ознайомившись із його змістом, і тим більше незаповненого. Якщо раптом, як у випадку із полтавцем Романом, вас у відділку побили, спробуйте знайти свідків цього і візьміть у них координати, адже свідки у такій справі – беззаперечний козир. Із приводу спричинення співробітниками міліції насильницьких дій слід звертатися із заявою у прокуратуру.

* * *

Мимоволі згадала старий радянський мультфільм про доброго і справедливого міліціонера дядю Стьопу, який захищав слабких і був непримиримим до правопорушників. Зрештою так і має бути! Міліціонерів повинні боятися лише ті, хто порушує закон. Однак реалії нашого нинішнього життя такі, що іноді доводиться  не просити допомоги у міліції, а самим шукати захисту від її незаконних дій. І таких випадків, на жаль, стає дедалі більше. Причини цього різні. Це – й плановий підхід до боротьби зі злочинністю, і, вочевидь, невиважена кадрова політика, й неналежна увага до моральної сторони підготовки майбутніх міліціонерів, специфіка роботи. Але… робота в правоохоронних органах ніколи не була легкою й чистенькою. Нинішня ж невтішна ситуація свідчить про те, що система правоохоронних органів потребує системного реформування. Та доки дочекаємося його, краще не мати справи з міліцією – ні в ролі потерпілого, ні в якості затриманого.