– Володимире Валентиновичу, головною метою створення РЛП “Кременчуцькі плавні” обласна рада визначила збереження унікальних куточків природи, забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Чи вдається виконувати ці функції?

– Якби в Україні існував музей природних раритетів, то люди відвідували б “Кременчуцькі плавні” не тільки як “експонат”, створений природою, а й як символ життєдайної сили, як великий дар людям, які здатні відчувати та розуміти світ прекрасного. Цей ландшафт Дніпра є справді унікальним, бо тільки тут можна побачити сивий Славутич таким, яким він був багато століть тому. А чого варті заплавні ліси, луки, болота, цілий каскад островів на водосховищі! У будь-якій розвиненій країні світу такий райський куточок природи не залишився б поза увагою туристичного бізнесу й інвесторів. Усе, що потрібно було від нас, ми виконали: розробили маршрути – водні, велосипедні, піші, дитячі, на конях. Калькуляція є, але ліцензія на проведення туристичної діяльності коштує дуже дорого. Потрібен інвестор.

РЛП повинен також займатися науково-дослідницькою діяльністю, екологічною освітою, вихованням та охороною цінностей природного комплексу. Перші дві функції у нас на висоті, зважаючи на те, що в штаті працюють професійні екологи – наукові співробітники університету Кременчука. Це дає змогу організовувати польові практики студентів, літні школи, екскурсії. Дослідження флори та фауни парку стали темами двох кандидатських дисертацій. Є й цікаві наукові знахідки із червоних списків України, Європи, світу. Зокрема рідкісних вимираючих видів рослин і тварин. Нещодавно зареєстровано факт заходження на територію “Кременчуцьких плавнів” популяції шакалів, не менш як 20 голів. Зараз учені розмірковують над тим, звідки вони прийшли: з Північного Кавказу чи з румунських Карпат через Дунайські плавні. Тож територія нашого парку – це одна з головних природних частин національного екологічного коридора, по якому відбувається міграція різних видів тварин, птахів, які пересуваються вночі, коли їх не бачать. Фінансування таких об’єктів у нашій державі завжди було обмеженим, незважаючи на те, що Україна була першою серед країн СНД, яка ухвалила закон про природоохоронний фонд. Тому функція щодо охорони виконується найгірше. Раніше вона взагалі здійснювалася на рівні спільних рейдів із екологічною інспекцією, водною міліцією. Все на ентузіазмі. Зараз нове керівництво Кременчуцького району знайшло змогу здійснювати фінансування на утримання двох інспекторів державної охорони, які на плавзасобах інспектуватимуть територію РЛП.

– “Кременчуцькі плавні” межують із Кременчуком. Міська влада допомагає якимось чином?

– Це один із найбільших парадоксів. Міська влада ніяким чином не дотична до фінансування РЛП, хоча на його мальовничих островах відпочивають переважно мешканці міста. Це створює реальну загрозу тотального забруднення островів. Зокрема поточного року з нагоди 10-річчя створення РЛП “Кременчуцькі плавні” ми ухвалили рішення про проведення екологічного марафону, спрямованого на прибирання островів. За ініціативою керівництва парку й при підтримці Кременчуцької районної ради вже відбулися дві волонтерські акції з прибирання островів Шеломай, Диньки та Зеленого, на яких щоліта відпочиває дуже багато “шанувальників природи” з низьким рівнем екологічної культури. Тільки з невеликої частини Шеломаю, який займає 22 гектари території, після п’ятигодинного прибирання вивезено майже півтонни різного сміття. Такі акції триватимуть і надалі.

– Нещодавно була спроба створити на базі діючого РЛП національний парк. Чому це не вдалося реалізувати?

– Річ у тім, що процедура створення національного парку, окрім наукового обґрунтування, розробки проекту, передбачає ще й громадське обговорення. Ми звернулися до всіх сільських рад, на території яких розташовано РЛП, з проханням розглянути нашу пропозицію, адже статус національного передбачає вилучення земель до заповідного національного фонду. Першими з позитивною відповіддю відгукнулися мешканці Кіровоградської області й Потоківської сільради. Вони підготували необхідні документи для погодження із землевласниками й землекористувачами. Натомість повне неприйняття продемонстрували депутати Білецьківської сільської ради, зігнорувавши Указ Президента України від 2008 року про створення національного парку “Кременчуцькі плавні”. Тому необхідно проводити широку роз’яснювальну роботу щодо цього питання. Наразі керівництво району нас підтримує. Сподіваємося на подібне розуміння й з боку громади Білецьківської сільської ради, якій створення національного парку принесе значно більше вигод, ніж будь-кому, адже його фінансування здійснюватиметься вже не з місцевого бюджету, а з державного. Це та реальна можливість, яка дасть перспективу розвитку “Кременчуцьких плавнів”.