Більш ніж 140-річна історія заводу зберігає цікаві сторінки молодіжного руху вагонобудівників. Однак із розпадом Радянського Союзу й до моменту виходу підприємства з глибокої кризи про цей напрям роботи довелося забути. Його відродження розпочалося 2004 року з наказу президента концерну Володимира Приходька про створення відділу по роботі з молоддю. Тоді ж було затверджено й Програму організації молодіжного руху. Нині він набирає нових обертів, реалізовуючи на практиці чітко поставлені завдання: закріплення молодих кадрів на підприємстві, досягнення високого рівня соціальної захищеності молоді, надання допомоги молодим працівникам і фахівцям у підвищенні професійного рівня, налагодження зв'язків із молодіжними організаціями підприємств міста та України.

Як усе це відбувається у повсякденному житті заводчан, детально розповіли начальник відділу по роботі з молоддю Юрій Липовий і провідний інженер відділу Зінаїда Проценко.

За їхніми словами, головною стратегією адміністрації є залучення молодих працівників, формування умов для їх ефективного розвитку. І вже на цій основі – виховання стійкої корпоративної культури. Вочевидь, це й стало запорукою успішного старту молодіжного проекту, започаткованого мудрим і далекоглядним керівником  Володимиром Приходьком.

– А щоб положення Програми не були пустою декларацією, кожний її пункт підкріплено юридично й фінансово, – наголошує Юрій Липовий. – Зокрема у колективному договорі, який є головним документом щодо гарантій соціального захисту працівників заводу та вирішення питань соціально-економічного характеру, десятий розділ носить назву "Молодіжна політика". Саме у цьому розділі чітко вказано зобов'язання правління. Серед них – організація та фінансування різноманітних заходів, виділення безвідсоткових позик на життєві потреби, виплата майбутнім матерям перед пологами матеріальної допомоги тощо.

Ще одним доволі цікавим кроком адміністрації назустріч молодіжному рухові є дозвіл на 4-годинне протягом тижня використання робочого часу для виконання молодіжними лідерами структурних підрозділів громадських обов'язків зі збереженням заробітної плати.

Як зазначив Юрій Липовий, таких активістів на підприємстві нині 43. Щороку їх обирають на зборах у кожному цеху чи відділі. Дехто обіймає волонтерську посаду впродовж декількох років, а декого переобирають. Також за підсумками року молодь заводу визначає кращу молодіжну організацію. Для отримання залікових балів важливу роль відіграє активність у проведенні щорічних заводських заходів. Великою популярністю серед них користуються конкурси професійної майстерності, які проводять як серед інженерно-технічних працівників, так і серед працівників виробничих професій: зварників, токарів, фрезерувальників і слюсарів зі складання металоконструкцій. До речі, саме завдяки ініціативі вагонобудівників ці вкрай необхідні промисловому Кременчуку конкурси повернулися на загальноміський рівень.

Заявити про свої наукові здібності молодь заводу має змогу, активно працюючи з Радою молодих спеціалістів. Її специфікою є те, що спільно з членами правління та керівниками структурних підрозділів РМС проводить роботу з пошуку так званих вузьких місць у виробничих, соціальних, економічних, комерційних та інших напрямах. Це дає змогу молодим спеціалістам самостійно виявляти проблеми і подавати рацпропозиції для їх розв'язання, а також готувати доповіді для заводських закритих науково-технічних конференцій.

Долучаються молоді вагонобудівники і до широкомасштабних заходів. Це й день довкілля, і донорський рух, і Всеукраїнська благодійна акція "Серце до серця" (із зібраних у Кременчуці поточного року 83 тисяч гривень, призначених для підтримки хворих дітей, 12 тисяч пожертвували вагонобудівники). Допомога надається й обласному психоневрологічному санаторію "Славутич", Будинку дитини.

Загалом неможливо розповісти про всі доброчинні й корисні справи молоді вагонобудівного заводу. Та це й не головне. Важливо те, що молодіжна політика не тільки повернулася на вагонобудівний завод, а й завдяки підтримці адміністрації, профспілкового комітету, особисто президента концерну Володимира Приходька стала невід'ємною складовою його потужної виробничої діяльності. Таких прикладів не так уже й багато не тільки в нашій області, а і в усій Україні.