А історія криниці така. Хтось із селян помітив невеличке джерельце на лузі. Попив його прохолодної кришталевої водиці й відчув, ніби сил у нього додалося. Чутка про цілющу силу джерельної води швидко облетіла округу. Те місце освятили, відповідно обладнали. Минали роки, століття, з часом джерельце замулилося, заслабло. І ось з ініціативи Івана Сирова понад два десятиліття тому селяни почистили джерело, обладнали на його місці чепурну криничку. І знову цілюща вода допомагає людям. А щороку на Трійцю біля криниці справжнє велелюддя, бо поспішають сюди не лише крем’яни, а й мешканці сусідніх Ромодана, Оріхівки, Вовчка, Литвяків, Стадні, Вовчої Долини…

Цього року, а це вже у 23-й раз, народу в Хрестовому Яру – мов на ярмарку. А скільки приємних зустрічей буває на подібних народних зібраннях! Свідком однієї з них випало бути й мені. Тут, біля криниці на рідній землі, зустрілися Олексій Нестеренко, Марія Терець та Галина Красношапка. Так склалося, що минуло півстоліття, як вони, брат та сестри, востаннє бачилися.

Олексій Нестеренко – крем’янин, зараз живе у Лубнах. Щороку приїздить на свято до криниці.

– Звістка про те, що цього разу на Трійцю приїдуть мої сестри, – каже Олексій Іванович, – приємно вразила мене, а тому їхав на свято з особливим настроєм та передчуттями…

І ось ця мить. Це треба було бачити. Брат навіть просльозився та й сестри виймали хусточки…

– Ми так раді тебе, братику, бачити, – наперебій говорять Марія та Галина.

Ось так, біля криниці під Крем’янкою, зустрілися Марія Терець із Києва, Галина Красношапка з Вирішального Лохвицького району та Олексій Нестеренко з Лубен. Зустрілися, бо усі троє родом із цих благодатних країв, бо усі троє топтали босоніж цю землю, набиралися у неї сили та наснаги.

– Знаєте, – каже Марія Терець, – з перших хвилин перебування тут неймовірно щемно на душі та серці, а ще ж зустріч із братиком…

– Наступного разу, а віднині будемо приїздити сюди щороку, – продовжує Галина Красношапка, – привеземо до криниці й своїх онуків. Хай знають, де ми росли…

Як на справжньому святі, лунали того дня у Хрестовому Яру пісні, гумор, танці. Усіх пригощали смачними кулішем та ухою, шашликом…

А ще – ніхто того дня не покинув свята, не взявши з собою чудодійної водиці з освяченої криниці. На згадку, на здоров’я.