Нове життя

…Навчання в школі йде своїм ходом. У кінці осені до селища (Свердловка, що на Донеччині. – Ред.) долітають тривожні вісті. Переважно їх приносить додому батько. Він розповідає, що в Петрограді скинули царя, а потім і тимчасовий уряд. І влада перейшла в руки робітників та селян… На шахті в батька щодня зміни. Заробітки стають нерегулярними. Сім'я живе впроголодь. Тож Ваня з братом Сашком вирішують, що навесні підуть пасти коней та корів, щоб допомогти сім'ї.

– Це неважко, – розмірковують вони, заспокоюючи самих себе, – пастухам дають із собою в поле обід…

…Так до науки шкільної додається наука життєва. Івану шкода покидати школу – йому вже сподобалось навчатися, дізнаватися нове. Але він живе надією, що продовжить навчання. Батько обіцяє, а батько завжди дотримується свого слова.

У 1922 році Іван Приходько закінчив початкову школу при солеруднику імені Свердлова. Батьки бачать, що наука дається йому легко, тож потрібно будь-що відправляти Ваню в семирічку…

Танковий завод

Між іншим, настає день, котрий змушує всіх студентів-випускників індустріального інституту подумати передусім про грішну землю. Наближається час розподілу на роботу…

…Доходить черга і до Івана Приходька. Він подумки готується повернутися на свій Краматорський машинобудівний. Тому що саме звідти його направили на навчання в Ленінград… У складі комісії – представники ленінградського заводу №174. В тому числі директор Олександр Львович Дюфур. Вони відбирають молодих здібних інженерів для підприємства, що випускає танки, розвивається і будується. Вочевидь, їм подобається випускник Іван Приходько, який вивчав "Промислове використання електричної енергії". І робив це наполегливо й добросовісно, як належить. Бо ж оцінки його говорять про це:  з сорока чотирьох дисциплін – більшість здано  "на відмінно".

– Інженери-електрики дуже потрібні на заводі № 174, – говорить голова комісії. – Там багато нової цікавої роботи. Що скажете? Згодні?

– Згоден, – коротко відповідає Іван…

Війна

…Іван Приходько також просився на фронт або в ополчення. В парткомі йому відповіли:

– А чим будуть воювати на фронті, якщо ми не дамо танки? Тут також фронт, тільки трудовий.

…З кожним днем діючий фронт наближався до міста на Неві. Завод №174 разом з іншими підприємствами отримав наказ про евакуацію…

Постановою Державного комітету оборони від 14 листопада 1941 року намічалося збільшити потужності заводу №174, побудувати ковальський, зварювальний, термічний, збірний цехи і забезпечити виробництво створеного до евакуації легкого танка Т-50.

Іван Приходько на той момент працював головним механіком і головним енергетиком одночасно…

Нове призначення

Іван Митрофанович стояв біля вікна вагона поїзда. Не спалось. Дивився на засніжені  ліси й поля, що пропливали за вікном. Траплялись поля зі спаленими, розваленими будинками, в містах те ж саме – руїни, хаос. У Ленінграді, звідки він виїхав холодним грудневим вечором 1947 року, картина була набагато радіснішою. Там відбудова йшла більш швидкими темпами, працювали фабрики й заводи, музеї й театри.

Він їхав у Кременчук… На Полтавщині – родове коріння його дружини Шури. І коли він повідомив дома, що його призначають директором Крюківського вагонобудівного заводу, то побачив, які змішані почуття відобразилися на її обличчі. Тривога від того, що знову зніматися з місця і їхати у невідомість із маленькими дітьми. Радість від того, що буде жити неподалік від рідних…

Вагонобудівний

…Новий директор давав усім зрозуміти, що так, як було раніше, вже не буде. Іван Митрофанович вимагав навести необхідний порядок, забезпечити якісне виконання робіт у житловому та промисловому будівництві…

Ледарі, недобросовісні керівники та працівники притихли. Зате сміливіше підняли голови ті, хто проявляв ініціативу, самовіддано працював, адже їхні зусилля не залишались не поміченими…

…Ось і програму лютого 1948 року з випуску валової продукції виконали на 112 відсотків, продуктивність праці склала 103 відсотки. Здали Міністерству шляхів сполучення 265 вагонів при плані 255…

Будуємо!

Управлінню капітального будівництва план 1947 року виконати все-таки не вдалося. Планували здати 4 тисячі квадратних метрів житла, а побудували тільки 1530… До кінця березня у Івана Митрофановича був готовий план рішучих дій. Завдання отримали майже всі керівники цехів та служб Крюківського вагонобудівного заводу…

…У січні 1949 року здали в експлуатацію два 16-квартирних будинки. А вже 17 липня 1949 року міська газета "Робітник Кременчуччини"  сповістила про те, що в "світлі, затишні кімнати нещодавно побудованого 20-квартирного будинку вселилися працівники Крюківського вагонобудівного заводу!"

…За наполяганнями Івана Митрофановича заступнику директора з капітального будівництва був установлений персональний оклад, вищий директорського…

Промислове               будівництво

Освоєння нового виду продукції, та що там – нового напрямку в машинобудуванні – проектування і випуск інженерних переправочно-десантних машин, – викликало до життя бурхливе промислове будівництво на заводі.

23 квітня 1951 року був створений механоскладальний цех, який очолив Олександр Кузьмич Катасонов… У другому кварталі 1951 року ввели в експлуатацію мідницький цех, який потім став цехом №13 – головним зі складання інженерних машин… У 1953 – 1956 роках був побудований ремонтно-механічний цех…

…Велетенський, у п'ять прольотів, механоскладальний корпус №1 був остаточно добудований у 1957 – 1958 роках… Все це відбувалося не за велінням чарівної палички, а завдяки великій і саможертовній праці людей, якими керував, надихав їх своїми ідеями і вірою директор вагонобудівного Іван Митрофанович Приходько…

Зміни

…Прямо з будмайданчика він поїхав у міськком партії.  Потрібно було поговорити про дозвіл на проведення земляних робіт. Та й Рассохін телефонував, просив заглянути при нагоді.

Іван Митрофанович зайшов і з ходу почав розповідати про свої наміри з будівництва сталеливарного заводу. Перший секретар міськкому слухав, як йому здалось, не дуже уважно…

– А що, Іване Митрофановичу, змогли б ви налагодити справи на автозаводі?.. І Крюків ви відбудували за десять років. Кременчук ще в руїнах, а у вас школи, дитячі садки, магазини, стадіон, парк, клуб Котлова, житло даєте робітникам та молодим спеціалістам. Іване Митрофановичу, по-моєму, КрАЗ "по зубах" тільки вам…

Конструктори

Переходячи на КрАЗ, Іван Митрофанович розумів: підприємство буде випускати автомобілі не тільки для народного господарства, а й для армії. Робота на "оборонку" йому знайома ще з довоєнних років. І він хотів цієї роботи, адже там можна більше розвернутися: було краще фінансування, вітались сміливі ідеї…

У 1962 році конструкторська служба підприємства була розширена й реорганізована в конструкторсько-експериментальний відділ…

Випуск автомобілів перевершив 10 тисяч за рік, завод хвалили. 16 квітня 1963 року був виготовлений 25-тисячний автомобіль, а вже в жовтні 1965-го з конвеєра зійшов 50-тисячний "КрАЗ".

Зірка Героя

…22 січня 1971 року Кременчуцький автомобільний завод за дострокове виконання завдань восьмої п'ятирічки й освоєння виробництва нових автомобілів був нагороджений орденом Леніна.

Іван Митрофанович втретє був обраний делегатом чергового ХХІV з'їзду КПРС. В останні дні березня 1971 року він у доброму настрої поїхав у Москву, адже 30 числа починав роботу з'їзд.

Після одного з засідань йому вручили телеграму: "… Сердечно вітаємо з присвоєнням високого звання Героя Соціалістичної Праці…"

Він зателефонував на завод. Дізнався, що 147 працівників КрАЗу відзначені нагородами…

Вулиця                     Івана Приходька

…Пропозицію про перейменування вулиці підтримали всі депутати Кременчука, які зібрались на ювілейну сесію з нагоди 425-річчя міста у вересні 1996 року.

Генеральний директор виробничого об'єднання вагонобудування Володимир Іванович Приходько тими днями не був у місті. Справи покликали його у відрядження у Словаччину. Він шукав партнерів для виробництва дорожньої техніки, пасажирського вагона…

…Настав 1997 рік. П'ятдесят років пролетіло відтоді, як приїхав у 1947 році на Крюківський вагонобудівний завод новий директор – Іван Митрофанович Приходько. Нелегко було тоді підприємству і людям, які працювали на ньому. За плечима була війна, попереду – велика надія на краще життя. Вони повірили в нього, і він виправдав довіру колективу.

Через багато років вагонобудівники повірили його сину Володимиру, вибравши його генеральним директором виробничого об'єднання вагонобудування. Не було війни, не було бомбардувань і евакуації, але випробування в кінці двадцятого століття були у колективу Крюківського вагонобудівного, та й у всієї країни, майже такі ж суворі, як і в роки післявоєнної відбудови. Історія на новому витку вимагала від нового покоління скласти непростий іспит.

…На мітинг біля моста, де бере початок вулиця Івана Приходька, зійшлось 29 травня 1997 року, здавалось, усе населення Крюкова.

…Сини Івана Митрофановича – Володимир і Юрій – мали вигляд дещо збентежених від загальної уваги… За командою з барельєфа впало покривало. І всі побачили роботу кременчуцького скульптора В. І. Волкової, яка зуміла лаконічною формою бронзи передати так багато: характерний жест руки Івана Митрофановича, його високу могутню фігуру, за спиною – обриси вагона, автомобіля…

Відтоді кожного року 29 травня заводчани незмінно приходять до барельєфа на першому будинку по вулиці Івана Приходька. Приносять квіти як символ живої пам'яті й людської вдячності. Продовжуються початі ним справи, працюють підняті ним на нову висоту два великих кременчуцьких заводи, трудяться його діти і внуки, послідовники, учні.

(Переклад із російської "Зорі Полтавщини").