Наш земляк загинув на початку осені 1941 року під час героїчної оборони Ленінграда, на сумнозвісному Невському п’ятачку – ділянці суші площею кілька квадратних кілометрів, на якій у роки Великої Вітчизняної війни полягло, за різними даними, від 45 до 400 тисяч воїнів. Одним із тих, хто ціною власного життя утримував плацдарм, із якого після прориву Ленінградської блокади почався наступ радянських військ, був і Михайло Іванович Конелець.

На жаль, не судилося молодому хлопцеві повернутися додому живим. Через багато років після завершення війни він знайшов вічний спокій на кладовищі рідного села Лип’янки поруч із могилами батьків. Останки червоноармійця Михайла Конельця в Україну доставили координатор по зв’язках із країнами СНД та Балтії Міжрегіонального громадського фонду з вшанування пам’яті загиблих під час захисту Вітчизни Андрій Лященко та голова ради регіональної громадської організації “Українська община Санкт-Петербурга “Славутич” Ігор Петренко. Віддати данину пам’яті своєму односельцю й низько вклонитися його праху прийшли нинішні мешканці Лип’янки, серед яких були і його близькі родичі, зокрема племінниця Віра Іванівна Гора. Вона розповіла, що все життя пам’ятала розповіді своєї мами про брата Михайла, який доглядав її маленьку. “За словами матері, дядько Михайло був добрим, роботящим, – розповіла Віра Іванівна. – У 1940 році його призвали на строкову службу. Він навіть у відпустку приходив один раз. Говорив про те, що буде війна… Відколи поїхав у частину, більше родичі й не отримали від нього ніякої звістки…”

Багато років Віра Гора й інші родичі шукали бодай якихось відомостей про зниклого безвісти дядька Михайла Конельця. Тільки тепер, через 70 років, стала відома його доля.

У день поховання останків бійця Червоної Армії Михайла Конельця в його рідному селі Лип’янці Карлівського району пройшов жалобний мітинг. На ньому, окрім мешканців села, були присутні голова обласної ради Іван Момот, керівники Карлівського району, ветерани, координатор по зв’язках із країнами СНД та Балтії Андрій Лященко, голова ради регіональної громадської організації “Українська община Санкт-Петербурга “Славутич” Ігор Петренко, представники громадських організацій.

– Ми сьогодні маємо можливість здійснити важливу й святу справу – поховати в рідній землі останки нашого земляка, бійця Михайла Конельця, який загинув, захищаючи Батьківщину, нашу з вами свободу, – наголосив голова обласної ради Іван Момот, виступаючи на мітингу.

Координатор по зв’язках із країнами СНД та Балтії Андрій Лященко передав Вірі Горі особисті речі її дядька, Михайла Конельця, які були знайдені поруч із місцем його загибелі, зокрема, капсулу солдатського медальйона із метричними даними загиблого на пожовклому від часу папірці, зірку з його пілотки, залишки особистого компаса, а також медаль “За оборону Ленінграда”, якою Михайла Конельця нагородили посмертно. Ці реліквії родичі загиблого вирішили передати на зберігання у Карлівський історико-краєзнавчий районний музей.

***

Пошуком і захороненням воїнів, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни на території Ленінградської області, займаються активісти Міжрегіонального громадського фонду з вшанування пам’яті загиблих під час захисту Вітчизни. Вони співпрацюють із Всеукраїнським фондом “Закінчимо війну”. За останні чотири роки Михайло Конелець став четвертим воїном, чиї останки були доставлені в Україну завдяки цій співпраці. У 2007 році відбулося врочисте поховання іншого уродженця Полтавщини – пілота-винищувача Михайла Бойка. Про це координатор по зв’язках із країнами СНД та Балтії Міжрегіонального громадського фонду з вшанування пам’яті загиблих під час захисту Вітчизни Андрій Лященко розповів під час офіційної зустрічі з головою обласної ради Іваном Момотом та журналістами. Він розповів про діяльність пошуковців на території Ленінградської області й наголосив на тому, що процедура передачі останків загиблих воїнів потребує вдосконалення на законодавчому рівні. Голова ради регіональної громадської організації “Українська община Санкт-Петербурга “Славутич” Ігор Петренко, який теж був присутній на зустрічі, розповів про співпрацю їхньої громадської організації із полтавською громадою, зокрема в просвітницькому і культурному напрямках.