А Герман Юрійович якраз розповідав про те, що у Дніпропетровську, коли там відкривали меморіальний символ “Планета Альфреда Нобеля”, він дізнався про цікаве повідомлення дослідників: абсолютно всі нобелівські лауреати свого часу навчалися в музичних школах.

– Ось що таке музика в житті кожної людини – незалежно від того, який фах вона обере! Недарма ж і в Древній Греції музику вивчали всі спеціалісти, а з галузі медицини – обов’язково.

Хто знає, ким стануть нинішні вихованці спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату № 1 I–III ступенів Полтавської облради, але зустріч, яка їх чекала того дня, вони пам’ятатимуть довго, це безсумнівно. Для когось, може, вона стане навіть визначальною у пошуках свого шляху. Чи в пошуках самого себе. Бо то був не просто концерт для них – то був урок доброти, що вмістив у себе дуже багато, в першу чергу – інформацію для роздумів. Про слово, про людську душу, про музику, про пісню, про культуру, про високі почуття. Про людську доброту, без якої все це не має жодного сенсу.

Учні різних класів, як стрімкий потік, увірвалися до зали, і за мить порожніх місць тут уже не було. Ще за мить запанувала тиша – такий захід, такі гості у них вперше. Директор школи-інтернату Василь Тимошенко сказав учням, що на них чекає “Урок доброти” під назвою “Свята до музики любов”. А народний артист України Герман Юрченко став для них гідом, екскурсоводом у світ прекрасного, де відбулося стільки віртуальних зустрічей – із Гоголем, Бетховеном, Чайковським, Окуджавою. Зал відповідав на запитання ведучого, підспівував виконавцю і звукорежисеру проекту Михайлові Косенку, вгадував, якій порі року відповідає музика Чайковського, що прозвучала щойно. Учні дізналися, за яких обставин було створено окремі твори, зокрема “До Елізи” Бетховена, слухали розповідь про “Патетичну сонату”, відчули її звучання з уривку і довідалися ще багато цікавого. Особливе пожвавлення залу спричинив виступ двох молодих співачок – лауреатів всеукраїнських фестивалів та конкурсів: студентки Київської академії естрадно-циркового мистецтва Маші Маяковської та студентки Харківської музичної академії Аліни Філіпюк.

Цікавий момент: того дня зранку йшов дощ, а щойно почався концерт – сонечко яскраво освітило зал крізь вікна, і так тривало до кінця дійства. Герман Юрійович зізнався, що це не вперше – всі учасники проекту не раз були свідками таких явищ у різних куточках області й у Полтаві також. Наче природа підтримує їх, запевняючи: і справді, добру справу вони роблять!

Щойно завершився концерт-бесіда, як восьмикласники Данило й Далід разом із іншими хлопцями пішли брати автографи в артистів, а мені зізналися:

– Урок був класний! Багато нового почули. Дівчата гарно співали, але найбільше враження від розповідей Германа Юрченка – дуже цікава людина!

Гостям дякували і вихованці інтернату, й педагоги. А слова захоплення, які звучали в залі, перегукувалися із тими записами, що їх залишили у робочому загальному зошиті народного артиста вчителі кількох шкіл Кобеляцького й Новосанжарського районів, де нещодавно так само пройшли “Уроки доброти”. Проект, заснований Германом Юрійовичем, діє уже три роки. За цей час проведено сотні подібних концертів-бесід.

Насправді ж все почалося значно раніше: такі зустрічі зі школярами й студентами Герман Юрченко практикував упродовж років у залі філармонії, ще коли працював там директором. Ставив за мету виховання культури молоді, бо цими проблемами мало хто переймався. То були бесіди про музику, про її творців і виконавців. Більше того, він навчав дівчат і хлопців ще й поведінці слухача концерту. Пам’ятаю, як наголошував: аплодисменти мають звучати лише в кінці – по завершенні музичного твору! Не раз згадувала про те, сама будучи свідком, як аудиторії дорослих слухачів зривалися на оплески у паузах, коли звучали твори із двох, із трьох частин у виконанні гостей міста чи свого ж симфонічного оркестру…

Нині проект Германа Юрченка став спільним дітищем управління культури облдержадміністрації, обласного методичного кабінету навчальних закладів мистецтва та культури, обласного відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки, дістав підтримку голови обласної ради Івана Момота. А благодійні уроки, як, зокрема, і цей, у Полтавській школі-інтернаті, в інтернатах інших міст і сіл області, підтримує фінансово депутат обласної ради Андрій Соколов.

“Свята до музики любов” – це вступна тема проекту, концерт-бесіда. У різних вікових категоріях слухачів проводяться уроки “Українська пісня – душа народу”, “Сучасна українська пісня”, “Орган – король музичних інструментів”, “Історія музичних інструментів”. Концертна програма щоразу міняється – залежно від учасників, запрошених до участі в проекті. Виступали в ньому в різний час музиканти державного камерного ансамблю “Київські солісти”, студент Київської консерваторії та Італійської академії музики Денис Жданов, харківська піаністка Анна Сагалова, відомий композитор Володимир Птушкін, ректор Харківського університету мистецтв, народна артистка України Тетяна Веркіна, Харківський молодіжний симфонічний академічний оркестр, відомі полтавські виконавці – вокалісти Дмитро Соколов і Руслан Христиченко, артистка філармонії Катерина Юрченко, скрипалька Аня Бачкалова, яскравий музикант Олег Тищик. Попереду – нові відкриття, нові зустрічі, нові імена.

– Я не соромлюся зізнаватися дітям, що вони стільки дають мені заряду! Кажуть, що музика – то посередник між Богом і людьми, і я почуваюся так, наче виконую місію служіння їй на цих уроках, – зізнається Герман Юрійович. – Мені дають натхнення жити й працювати ті захоплені дитячі очі, які бачу в аудиторіях. І я не лежу на дивані – я працюю, готуюся до цих уроків, і це від щирого серця, це в ім’я доброти. Девіз нашого проекту – слова Миколи Гоголя про те, що все обертається на добро. “Если Музыка нас покинет, что тогда станет с нашим миром?” – запитував наш великий земляк.

Після таких уроків діти стануть добрішими, впевнений їх організатор. Він розповідає про ще одну характерну їхню “особливість”: ті хлопці, які на початку заходу намагаються його зірвати своєю поведінкою (а такі бешкетники є чи не в кожній школі – то ознаки перехідного віку, то прагнення бути помітними), в кінці першими підходять до артистів із запитаннями, проводжають їх, допомагають перенести музичну апаратуру, просять ще до них приїхати.

Таких півників-забіяк я помітила і в залі школи-інтернату на Монастирській. Втім, кулачки-штовхання швидко були забуті, найактивніший порушник дисципліни уж
е невдовзі підспівував і кудкудакав, слухаючи “Курку” Рамо. Артисти навіть не встигли нічого помітити.

– Хороший у вас дядько, – сказали ось такі хлопчаки з інтернату команді Германа Юрійовича в одному з районів.

– Для мене це – найвища похвала. Вони вірять мені, й це найголовніше, – підсумовує маестро.

“Це те, чого зараз нам усім так не вистачає…” “На превеликий жаль, не щодня ми маємо можливість спілкуватися з обдарованими людьми…” “Браво, маестро!” “Сьогодні учні нашої школи здійснили мандрівку в казку Музики, Доброти, Любові…” “Ідеальний урок – не порівняти з іншими технологіями…” Це – із записів педагогів різних шкіл області. Їх багато, а в них ще більше емоцій, вдячності, захоплення, радості за дітей, які одержали такий подарунок – можливість побувати у прекрасному світі музики.

– Германе Юрійовичу, Ви – народний артист України, але я переконаний, що Вам можна присвоїти ще одне звання: народний вчитель, – так висловив вдячність усього колективу школи-інтернату № 1 її директор Василь Тимошенко.

І що цікаво: закінчився урок, і знову почав сіятися холодний дощ над Полтавою.

– І так завжди! – дивувався Артем Косенко, котрий іноді возить своїм авто інструменти учасників проекту на прохання свого батька, звукорежисера.

Ось так і народжуються – разом із традиціями – прикмети. Та головне тут – сонце, сонце доброти, яке зігріває і єднає душі.