Прикметно, що поважний вік – зовсім не перепона для ветеранів залишатися активною часткою суспільства. Політичне, економічне життя країни їх хвилює так само, як і десятки років тому. Вони, певно, палкіше за молодші покоління сподіваються на поліпшення добробуту українців. Після промови на честь живих та в пам'ять про загиблих фронтовиків голова обласної державної адміністрації Олександр Удовіченко зупинився на нинішніх обнадійливих тенденціях розвитку промисловості та сільського господарства на Полтавщині, наголосивши, що саме покращення ситуації в економіці держави дасть можливість підвищити соціальні стандарти, а також запевнив, що влада й надалі докладатиме всіх зусиль, щоб ветерани відчували турботу.

Голова обласної ради Іван Момот подякував керівникам районних ветеранських організацій за їхню активну роботу з молоддю, адже це найдієвіший вплив на виховання патріотизму та поваги до історії свого народу в підростаючого покоління. Із побажаннями здоров'я й активного довголіття до ветеранів звернувся міський голова Полтави Олександр Мамай.

Про найвищу ціну, якою здобуто Перемогу у Великій Вітчизняній війні, нагадав генерал-майор Борис Лутін. Спогадами про неймовірно тяжкі обставини форсування Дніпра у  1943 році поділився голова обласної організації інвалідів війни та Збройних сил Іван Лантух.

Хвилюючими моментами урочистої зустрічі стало нагородження ветеранів почесними грамотами, а також виступ пісенно-танцювального ансамблю "Полтава" обласної філармонії.

***

З нагоди Дня Перемоги відбулися урочисті збори у Горбанівському геріатричному пансіонаті ветеранів війни та праці. Зі святом підопічних установи привітали заступник голови облдержадміністрації Олександр Коваль, начальник головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Людмила Корнієнко. Вони наголосили, що пам’ять про подвиги фронтовиків і трудівників тилу буде жити вічно у серцях нинішніх і майбутніх поколінь, побажали ветеранам здоров’я, вручили квіти й цінні подарунки, адресували теплі слова вітань інваліду  І групи, учаснику бойових дій Миколі Слюсару, якому виповнилося 102 роки.

Також ветеранів привітали учні Розсошинської гімназії Полтавського району. Продовжилися урочистості виступом заслуженого самодіяльного ансамблю пісні й танцю України “Лтава” імені Валентина Міщенка  Полтавського міського будинку культури.

***

27 мільйонів життів радянських воїнів забрала Велика Вітчизняна. 14 тисяч солдатів гинуло щодня, 600 – щогодини, 10 – щохвилини. Ті з полтавців, які пройшли пекельними дорогами війни і залишилися живими, щороку 9 травня збираються в обласному центрі, біля меморіалу Солдатської слави. Це – сивочолі ветерани, на кітелях яких – десятки бойових орденів та медалей, а в очах одночасно віддзеркалюються і радість довгоочікуваної Перемоги, і неприхований біль за полеглими однополчанами. Вшанувати їх цього дня прийшли діти, онуки, правнуки, представники влади і громадськості, мешканці та гості обласного центру.

– Доземно вклонімося воїнам Великої Вітчизняної за ратний подвиг, який вони звершили заради прийдешніх поколінь, – сказав у вітальному слові голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко. – Вони показували приклад любові до своєї Вітчизни, подвигу заради неї, а після війни – самовідданої праці по відбудові зруйнованого господарства.

– Жодне свято не збирає стільки людей на одній площі, – наголосив голова обласної ради Іван Момот. – Окремо дякую молоді, яка прийшла разом із ветеранами. Це приклад того, що нікому не вдасться переписати історію, знівелювати величний подвиг героїв війни.

– Бажаю, щоб у ваших серцях буяла весна, – зазначив міський голова Полтави Олександр Мамай, – а в душах – панувала любов до ближніх, які мають завжди пишатися своїми безстрашними захисниками, котрі ціною життя захистили Вітчизну.

– Ми перемогли, бо були справжніми патріотами своєї рідної землі, сміливо йшли в бій, – поділився роздумами учасник бойових дій, полковник у відставці Михайло Клепач. – А об'єднувала нас велика дружба народів. Нехай той жах війни, який пережило наше покоління, більше ніколи не повториться.

До підніжжя меморіалу Солдатської слави лягли гірлянди і живі квіти. Присутні вшанували хвилиною мовчання воїнів-визволителів, які не повернулися з фронтів, на честь Дня Перемоги пролунав святковий залп.

Ветеранам, учасникам мітингу майстри мистецтв і аматорські колективи подарували святковий концерт.

***

“Пам’ятаємо і пишаємося!” – так називався Всеукраїнський благодійний проект “Київстару” для ветеранів Великої Вітчизняної війни. У день 66-річчя Великої Перемоги “Київстар” вітав ветеранів традиційною акцією “Дзвінок фронтовому другу”, інформаційним спонсором якої була газета “Зоря Полтавщини”. Вже п’ятий рік поспіль ветерани мали можливість безкоштовно подзвонити з мобільних телефонів компанії в населені пункти України, Росії, Білорусі, щоб привітати фронтових друзів, рідних та близьких.

“Пункт польового зв’язку “Київстару” 9 травня цього року обладнали біля меморіалу Солдатської слави. Він працював протягом кількох годин. Географія дзвінків була дуже широкою. Першим подзвонив на Камчатку своїй доньці полковник медичної служби Володимир Миколайович Михайлов, а Леонід Микитович Кіндуленко поспілкувався зі своїм бойовим товаришем із Ленінградської області. Полтавські ветерани телефонували у Владивосток, Тулу, Москву, Мінськ, Прилуки…

Особливою популярністю серед полтавців, гостей нашого міста користувався святковий випуск Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини”, який усім бажаючим вручали безкоштовно.

***

Завершальним акордом заходів, що проходили у Полтаві 9 травня, став святковий концерт на Співочому полі імені Марусі Чурай. "Перемога – свято миру, свободи і весни" – так називалося дійство, що об'єднало під відкритим небом тисячі людей.

Зі сцени лунали пісні воєнних років, вдало поєднуючись із хореографічними композиціями.

По закінченні концерту небо над Полтавою осяяв святковий феєрверк.

***

9 травня у Кременчуці біля меморіалу Вічно живим відбувся багатотисячний мітинг, присвячений 66-им роковинам Великої Перемоги. Ветеранів війни і всіх присутніх щиро привітали перший заступник голови облдержадміністрації Віктор Животенко, міський голова Кременчука Олег Бабаєв, представники громадськості. Театралізоване дійство і урочистий прохід військових підрозділів додали настрою сивочолим ветеранам. Учасники мітингу хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять полеглих на фронтах Великої Вітчизняної.

Цього ж дня відбулося відкриття пам’ятного знака військовим льотчикам, які не повернулися з бойових польотів: і кременчужанам, і тим, хто захищав місто у роки війни. Цей знак є своєрідним підсумком десятирічної роботи пошуковців, які працюють над створенням у місті музею авіації.

Свято з нагоди Дня Перемоги у Кременчуцькому районі розпочалося урочистою ходою під звуки військових маршів у виконанні духового оркестру “Роксолана” Кременчуцького педагогічного училища ім. А.С.Макаренка. Учасники ходи поклали квіти до пам’ятника Воїнам-визволителям і меморіалу Вічно живим у Кременчуці та до пам’ятників загиблим воїнам у селах Піщане та Гориславці. Біля нещодавно реконструйованої братської могили загиблим односельчанам у Гориславцях відбувся урочистий мітинг, а біля Будинку культури висаджено алею дубів. Також для ветеранів було організовано святковий концерт колективів художньої самодіяльності.

***

Це священне місце рясно полите кров’ю. Адже саме тут 20 вересня 1941 року 800 бійців та офіцерів Південно-Західного фронту вступили у нерівний бій з переважаючими силами фашистів і майже всі загинули, в тім числі й командуючий фронтом генерал-полковник Михайло Кирпонос, інші офіцери, рядові бійці. Тож щороку в День Перемоги в урочище Шумейкове приїздять сотні лохвичан та гостей нашого краю, щоб віддати шану Подвигу, поклонитися меморіалу, який 35 років тому було тут споруджено.

Так, ще 5 травня сюди завітали учасники традиційного легкоатлетичного пробігу “Полтава – Шумейкове – Полтава”. А 8 травня в урочищі відбулися театралізоване дійство “День пам’яті. День надії”, урочистий мітинг в ознаменування 66-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років, обласний конкурс патріотичної пісні “Обереги пам’яті” та конкурс дитячого малюнка на асфальті “Радіємо миру”.

Учасники дійства наче перенеслися у ті грізні роки, зворушливо читаючи скупі солдатські листи-трикутнички. “Я люблю життя, хочу жити… Але якщо мені судилося загинути, я б хотів померти в бою і обличчям на Захід. Твій Олександр”, – йдеться в одному з них.

У виступах на мітингу голова обласної ради Іван Момот, заступник голови – керівник апарату ОДА Валерій Пархоменко, керівники району, депутати, ветерани, представники громадськості наголошували на особливій ролі нашого народу, наших ветеранів, підкреслювали, що завдяки їхньому подвигу над Україною вже 66 років голубіє мирне небо.

Учасники мітингу поклали вінки та квіти до Вічного вогню та місця загибелі генерал-полковника Михайла Кирпоноса, вшанували загиблих хвилиною мовчання, місцеве духовенство відправило поминальний молебень.

Продовжив урочисті заходи фестиваль-конкурс патріотичної пісні “Обереги пам’яті”, в якому взяли участь аматори сцени не лише Лохвицького, а й семи сусідніх районів.

***

У селі Світлогірське Кобеляцького району пам’ятник Невідомому солдату височіє над братською могилою, в якій спочивають понад дві тисячі бійців Червоної Армії, які полягли в цих краях під час Великої Вітчизняної війни. Але місцева земля й досі продовжує повертати жорстокі свідчення давніх боїв. Минулого року в братській могилі було перепоховано останки ще одного солдата. А майже за місяць до 66-ї річниці Перемоги на території Світлогірської сільської ради, в районі Тахтаївського гранітного кар’єру, селяни віднайшли місце, що стало останнім прихистком для десятьох радянських бійців.

7 травня у Світлогірському біля пам’ятника Невідомому солдату пройшов жалобний мітинг. Героїв перепоховали з військовими почестями. Пам'ять загиблих воїнів вшанували голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко, керівники Кобеляцького району, громадськість, духовенство.

Подія, про яку в Світлогірському з 7 квітня говорять і старі, й малі, а саме тоді двоє місцевих жителів Володимир Підбуртний та Василь Суртаєв виявили у кар’єрі останки радянських воїнів, вкотре нагадала, що героїв, гідних безсмертя, набагато більше, ніж споруджених на їхню честь пам’ятників… На місці загибелі солдатів віднайшли також рештки кулемета, бінокля, гвинтівок, саперних лопат, протигазів. Але найціннішою знахідкою стала капсула одного з бійців. Вміщений у ній шматочок паперу дав можливість дізнатися про його особу та з’ясувати довоєнну адресу. Андрій Іванович Дащенко був уродженцем Стародубського району Орловської (тепер Брянської) області Росії. Про інших загиблих земля мовчить…

Церемонії перепоховання у Світлогірському передувала пошукова робота. Вивчивши історичні довідки, архівні документи, вдалося встановити, що солдати воювали у складі 76-го кавалерійського полку, який тримав оборону в районі села Переволочна (тепер не існує) у вересні 1941 року. Сили були нерівні, фашисти наступали. Полк поліг майже до останнього солдата…

Жалобні заходи у Світлогірському розпочалися зі скорботної ходи – від будівлі сільської ради військові понесли десять домовин до пам’ятника Невідомому солдату. Тут героїв провели в останню путь урочистим мітингом. Голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко наголосив, що прийдешні покоління й надалі берегтимуть світлу пам'ять про воїнів, які боронили рідну землю від німецько-фашистських загарбників.

Голова Кобеляцької райдержадміністрації Анатолій Таранучиш розповів про те, як склалися пошуки рідних загиблого Андрія Дащенка. Виявилося, що єдиний його родич – брат, він і понині живе за вказаною у солдатській капсулі адресою. Через стан здоров’я та похилий вік чоловік не зміг прибути у С
вітлогірське на церемонію перепоховання. Однак його прохання передати грудочку землі з могили, в якій покоїтиметься Андрій Дащенко, за запевненням Анатолія Таранушича, буде обов’язково виконане.

Перед похованням представники духовенства відслужили за загиблими захисниками Вітчизни панахиду. Пам'ять про полеглих бійців вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів до братської могили.

***

У сумнозвісному далеко за межами Полтавщини концентраційному таборі “Хорольська яма” під час окупації нашого краю німецько-фашистські загарбники замучили 90 тисяч радянських військовополонених і цивільних осіб. Саме така цифра викарбувана на стіні спорудженого в Хоролі, неподалік агропромколеджу, меморіального комплексу. Але останні дослідження істориків дають підстави говорити про значно більшу кількість жертв цього табору смерті. Їх пам’ять напередодні 66-ї річниці Великої Перемоги було вшановано громадськістю на багатолюдному мітингу за участю керівників району й міста, ветеранів Великої Вітчизняної війни, молоді. У виступах йшлося про трагічні сторінки лихоліття 1941–1945 років, героїзм народу-переможця.

До підніжжя меморіального комплексу “Хорольська яма” покладено вінки і квіти.

***

Урочисті заходи з нагоди 66-ї річниці Великої Перемоги пройшли у всіх містах, селищах, селах Полтавщини.