Готові зустріти нове поповнення
Крюківська школа ФЗН № 1 дала вже країні понад 500 чоловік кваліфікованих робітників. Серед них електрозварщики, токарі, пресовщики, слюсарі. Всі учні успішно закінчили навчання і вже виїхали працювати на різні заводи Союзу.
Зараз в школі проходить діяльна підготовка до нового учбового року з тим, щоб нове поповнення з першого дня приступило до навчання. Вже чимало зроблено. Кілька днів тому закінчили ремонт майстерень, інструментів, обладнання.
Школа ФЗН має чотири гуртожитки. Два з них сьогодні готові прийняти юнаків, а останні два закінчимо ремонтувати не пізніше 25–27 червня.
В минулому році наші гуртожитки не були повністю забезпечені обстановкою, зокрема мебеллю. Це до деякої міри не давало можливості юнакам самостійно працювати після навчання. Враховано тепер і це. Для гуртожитків закуплено 50 стільців, 10 тумбочок, 40 табуреток. На 1.654 карбованці придбано портретів і квитків.
Всі умови створені для юнаків. Бібліотеку школи поповнили новими книгами. Тільки в цьому році закупили художньої і технічної літератури на 1.650 крб. В кожній кімнаті гуртожитку поставили достатньо чорнильниць, є ручки і олівці.
Для культурних розваг придбано доміно, шашки, шахмати, спортивне приладдя і ін.
Контингент учнів проти минулого року збільшився. В школі буде навчатися 530 чол. Тому збільшується і кількість майстрів, вихователів. Потрібні кадри для школи вже підібрані з числа кращих робітників вагонобудівного заводу.
Школа готова прийняти нове поповнення. Вже закуплено достатню кількість спецодягу, матраців, заготовлено для матраців солому, придбано віники і т.д.
Все ж слід згадати і за недоліки. Незабаром почнеться учбовий рік. Гаряча пора! А там через тричотири місяці і холода настануть. А з паливом як же? Жодного кілограма немає. Обласне управління трудових резервів з дня на день обіцяє дати наряд на топливо, та це тільки обіцянки.
І.ІВАНЧЕНКО,
директор Крюківської школи ФЗН № 1.
(“Більшовик Полтавщини”, 21 червня 1941 р.).
Піврічний план виконано
на 100,7 процента
Харчова промисловість, об’єднувана Полтавським облхарчопромом, достроково, 20 червня, виконала план першого півріччя на 100,7 процента.
Передові підприємства – Кременчуцький завод безалкогольних напоїв, райхарчокомбінати – Н.Санжарського, Диканського, Золотоношського і Карлівського районів піврічні плани значно перевиконали.
До кінця цього місяця підприємства облхарчопрому додатково випустять продуктів харчування на 316 тис. крб.
Начальник облхарчопрому ШТУЦБЕРГ.
(“Більшовик Полтавщини”, 22 червня 1941 р.).
Прийом у вузИ
20 червня почався прийом заяв у вищі навчальні заклади країни.
Вже в перший день прийому надійшли тисячі заяв.
Вузи Москви приймуть 24 тисячі учнів. Крім того, 1.700 чоловік будуть залічені у вечірні вузи і близько 16 тисяч – у заочні вузи і відділи.
Широко розгорнувся прийом і в інших вузах країни. Тартуський державний університет (Естонія) приймає 705 нових студентів. В Таллінський політехнічний інститут буде прийнято 430 чоловік.
В АлмаАті почався набір у новий інститут іноземних мов. Всього в 20 вузів Казахстана буде залучено більше 4.000 чоловік.
(ТАРС).
(“Більшовик Полтавщини”, 22 червня 1941 р.).
Вересень 1943 року. Радянські воїнивизволителі на вулицях Полтави. Ще чути відгомін канонади. Того пам’ятного дня – 23 вересня – у небі над містом з’явився літак ПО2. Зробивши коло над центром, він розпустив шлейф із білих аркушів. Це був перший номер обласної газети, яка відтоді отримала назву “Зоря Полтавщини”. Тисячі людей, що вийшли на вулиці міста, ловили її в повітрі. Так було розповсюджено перший після звільнення Полтави випуск нашої газети.
Від Радянського Інформбюро
З оперативного зведення
за 20 квітня
Протягом 20 квітня на плацдармі на південний захід від міста Нарва наші війська успішно відбили атаки великих сил піхоти і танків противника. В боях знищено до 2.000 німецьких солдатів і офіцерів.
На південний захід від міста Тарнополь наші війська вели наступальні бої місцевого значення, в ході яких вибили противника з кількох населених пунктів і значно покращили свої позиції.
На схід і південь від міста Станіслав наші війська відбивали атаки великих сил піхоти і танків противника.
На інших ділянках фронту – розшуки розвідників.
Протягом 19 квітня наші війська на всіх фронтах підбили і знищили 29 німецьких танків. В повітряних боях і вогнем зенітної артилерії збито 65 літаків противника.
(“Зоря Полтавщини”,
22 квітня 1944 р.).
Прапор Перемоги над Берліном буде піднято!
На танках “Визволена Полтавщина”
Наш курс – на Берлін!
(Лист гвардійцівтанкістів трудящим Полтавщини)
Дорогі товариші!
Сьогодні для гвардійцівтанкістів нашої частини знаменний день. Нам вручили танки, побудовані на кошти, зібрані трудящими Полтавщини. Важко передати наші почуття, наші гордість і радість.
Червона Армія готується до вирішальних битв, щоб виконати наказ Верховного Головнокомандуючого Маршала Радянського Союзу товариша Сталіна – добити гітлерівців в їх клятому лігві й встановити над Берліном прапор перемоги. В ці бої ми підемо на танках з написом “Визволена Полтавщина”. Ми знаємо, що кожна бойова машина – це вияв патріотизму радянських людей, які не шкодують ні сил, ні енергії, ні самого життя для того, щоб здобути перемогу. В цих танках – ваша помста за криваві злодійства німоти на полтавській землі.
Дорогі товариші! Ваші танки в надійних руках. Їх поведуть в бій кращі водії гвардії старші сержанти Скоромний, Фефелов, Кривенко і інші. Танковими підрозділами в бою будуть керувати досвідчені командири, серед яких є полтавчани.
Серце полтавчанина Івана Івко особливо раділо з щедрого дарунку земляків. В селі МалоКахнівка Кременчуцького району німці вбили його сестру Настю, а Ганну угнали в Німеччину. Він нищить ворогів з жагучою ненавистю. Сестру капітана Івана Євенка німецькі кати також заг
нали на муки в ненависну Німеччину. Одержавши танки, збудовані на кошти своїх земляків, вони воюватимуть ще відважніше.
Гвардійцітанкісти знають лише один закон: вперед! Наш курс лежить на Берлін! В 1945 році ми мусимо остаточно покінчити з фашистською гадиною. В той прекрасний день перемоги, коли під ударами Червоної Армії і військ наших союзників розлетиться вщент гітлерівська Німеччина, по вулицях Берліна прогримлять мотори наших “тридцять четвірок” і на баштах багатьох із них будуть гордо сяяти написи: “Визволена Полтавщина”.
З Новим роком, з переможним, щасливим роком поздоровляємо вас, рідні полтавчани! Бажаємо вам успіхів на трудовому фронті. Все для фронту! Все для перемоги в 1945 році!
Від імені танкістів підрозділу:
гвардії капітан Т.Карпусь, гвардії капітан П.Александров, гвардії старший лейтенант Н.Коршаков, гвардії лейтенант А.Масаєв, гвардії старший сержант Кривенко, гвардії старший сержант П.Бєлов.
(“Зоря Полтавщини”,
1 січня 1945 р.).
Перехитрив німця
Послухайте, дорогі земляки, про один правдивий фронтовий випадок. Я – снайпер. Знищив своєю гвинтівкою 149 фріців, а стоп’ятидесятого живим привів. Було це так. З’явився на нашій ділянці ворожий снайпер і спокою не дає. Ні, думаю я, це не порядок. Почав слідкувати за ним і вислідив.
Між нашими та німецькими окопами стояв підбитий танк. Німець вночі туди залазив і цілий день сидів, як на курорті. Вирішив я йому справжній “курорт” зробити. Вночі підповз до танку. Прислухався. Тихо. Вліз я в танк і причаївся в куточку. Сиджу. Чекаю. Немає фріца. Вже 6 годин ранку, скоро світатиме, а фріц не йде. Думав уже до своїх повертатись. Чую – хтось поспішає. Затаїв я подих…
Німець, як до себе в хату заліз, сів під щілиною танку та почав снідати. Губами плямкає, як порося…
Я не дав йому доїсти. Схопив його за руки, а він, собака, став кусатись. Заїхав я йому по зубах. Тоді він зрозумів, що в надійні руки потрапив. Зв’язав його я міцненько і став собі снідати.
За цей час стало зовсім видно. Влаштувався я добре. Німці в окопах, як на долоні. Зняв одного, другого, третього. Так за день мій рахунок збільшився на 9 знищених німців. Поки стріляв, позад мене мій “трофей” лежав та тільки очима, як скажений вовк, блимав.
Стало темно. Показую я фріцу на пальцях: 9, мовляв, “заспокоїв”, а тебе десятого, якщо будеш борсатись. А він ледве-ледве від переляку тримається і каже:
– Капут ніхт!
Мовляв, вмирати не хочу.
Так я ворожого снайпера перехитрив та ще й живого до своїх привів.
З привітом ваш земляк Іван КУЛІБКО.
(“Зоря Полтавщини”, 12 січня 1945 р.).
По області
100 тонн махорки
Робітники і службовці Кременчуцької махоркової фабрики добре працювали в минулому році. Річний виробничий план колектив виконав на 201,4 проц.
За 11 місяців роботи фабрики одержано прибутків 1.469.813 карбованців.
До 1 січня 1945 року колектив махорочників достроково відвантажив для потреб фронту 100 тонн махорки.
Художні килими – на Всеукраїнську виставку
З великою активністю робітники промартілі ім. 14річчя Жовтня, Диканського району, готуються до Всеукраїнської виставки, яка буде відкрита 25 лютого в м. Києві.
Колектив промартілі готує на виставку різні художні вишивки та 4 художні килими, площа яких буде складати 25 кв. метрів.
Учні збирають металолом
Учні Рубанівської школи, Машівського району, добре організували збір металолому під час канікул.
За час зимових канікул учні цієї школи зібрали понад 1 тонну цінного металолому. Цей металолом відправлено на підприємства для використання.
Сім’ям фронтовиків
Велику допомогу сім’ям фронтовиків подають трудящі Ленінського району м. Полтави. Тут райвідділ соцзабезпечення виплатив пенсії інвалідам Вітчизняної війни 1.273.441 крб.
Крім грошової допомоги, видано взуття 38 пар, трикотажних виробів 174 комплекти, палива 182 складометри. Інвалідам Вітчизняної війни відремонтовано 53 квартири.
Допомога учнів колгоспам
Ділову допомогу подають учні Градизького району колгоспам. Тут протягом минулого року учнями на різних роботах в колгоспах вироблено 100.018 трудоднів, учителями 13.717 трудоднів.
Силами школярів і викладачів було організовано збирання врожаю зернових культур на площі 207 га.
Найкраще відзначилися в допомозі колгоспам району школярі Шушвалівської та Градизької середніх шкіл.
(“Зоря Полтавщини”, 17 січня 1945 р.).
Ми повернулись в Полтаву і не пізнали її. Вона лежала в руїнах, сувора і мовчазна. Засмічені парки, руїни і згарища до болю різали серце.
Попіл рідного міста кликав до помсти, а руки тягнулись до праці. Радянські люди сміливо стерли нагар пожарищ з історичних написів стародавнього міста і поруч з меморільними дошками написали слова клятви: “Ми піднімемо тебе з руїн, рідна Полтава!”
Георгій РЕВВА.
(“Зоря Полтавщини”,
22 січня 1945 р.).
Герої землі нашої
…Полтавчани можуть справедливо гордитися: 130 землякам нашим присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу!
Галерею героївполтавчан очолює наш знатний земляк двічі Герой Радянського Союзу генералмайор Сидір Артемович Ковпак, командир легендарного партизанського з’єднання, яке було грозою для німецьких загарбників. Від Путивля до Карпат пройшов Ковпак з своїми орламипартизанами, сіючи смерть і жах серед гітлерівських бандитів, піднімаючи села і міста на боротьбу проти чужоземних катів.
…Славний бойовий шлях
пройшов хорольчанин – Герой Радянського Союзу підполковник Іван Третяк. За мужність і героїзм його груди прикрашують Золота Зірка, орден Леніна, два ордени Червоного Прапора, ордени Кутузова і Олександра Невського, орден Червоної Зірки і дві бойові медалі.
Справедливо гордяться полтавчани своїм земляком підполковником Олександром Баленком – командиром Севастопольського авіаційного полку винищувачів. Його полк допомагав югославській народновизвольній армії громити гітлерівських окупантів. Крім двох орденів Леніна і двох орденів Червоного Прапора, Герой Радянського Союзу Олександр Баленко носить на грудях югославський орден “Партизанська Зірка”.
Ореолом слави овіяно ім’я герояполтавчанина Георгія Кагамлика. Кров’ю написав він в своєму комсомольському квитку вогняні слова: “Умру, а не відступлю ні на крок”. І не відступив…
Впевнено гнав німців з нашої священної землі Герой Радянського Союзу Іван Юхимович Романченко, уродженець хутора Півні Опішнянського району. Він одним із перших форсував Одер, одним із перших вдерся в фашистське лігво – Берлін. Тринадцять разів горів він у танку, але ненависть до ворога, любов до Батьківщини перемагали смерть, надавали йому нових і нових сил у боротьбі.
…На всю країну прогриміла слава колишнього вчителя середньої школи Лохвицького району Миколи Литвиненка, нині Героя Радянського Союзу. Він перший зі своїм підрозділом форсував Віслу.
В боях під Москвою знищив вісім фашистських танків, одним з перших форсував Дніпро Герой Радянського Союзу Григорій Семенович Кабаковський.
…Слава вам, героїчні синиполтавчани! Це про вас співає пісень народ, про вас натхненно пишуть поети:
…І золотом хвилюючи серця,
Як знесена над трупом ката зброя,
Найвищий дар за подвиги бійця
Сіяє зірка на груді героя.
П.БОЙКО.
(“Зоря Полтавщини”,
23 вересня 1945 р.).
Незабутні дні
Це було 12 вересня 1943 року. Радінформбюро повідомило: “На Прилуцькому напрямі наші війська, переборюючи опір противника, просунулись на окремих ділянках вперед від 8 до 20 кілометрів і зайняли понад 70 населених пунктів, у тому числі місто Гадяч…” Червона Армія-визволительниця вступила в межі Полтавщини!
14, 15, 16, 17, 18 вересня. Визволені від німецько-фашистського ярма Лохвиця, Сенча, Чорнухи, Миргород, Ромодан.
19 вересня доблесна Червона Армія вигнала фашистських загарбників з Пирятина, Лубен, Хорола і понад 180 інших населених пунктів.
20 вересня визволені Чутово, Карлівка, Гребінка, Козелець.
Оперативне зведення Радінформбюро за 21 вересня повідомило, що наші війська на Полтавському напрямі зайняли понад 250 населених пунктів, у тому числі Велику Багачку, Машівку, Нехворощу. На Київському напрямі визволені Яготин і понад 240 інших населених пунктів.
22 вересня зайнято понад 230 населених пунктів і серед них – місто Золотоноша, районні центри Шишаки, Диканька, Драбів.
23 вересня 1943 року. Радінформбюро повідомляє: “Війська Степового фронту, успішно форсувавши ріку Ворсклу, після трьохденних упертих боїв, 23 вересня оволоділи обласним центром України – містом Полтава”.
25 вересня наші війська оволоділи містом Кобеляки і районними центрами Оболонь та Семенівка.
27, 28 вересня. Під натиском наших військ німці залишають Козельщину, Чорнобай, Іракліїв, Глобино, Градизьк. Червона Армія зайняла в цей день понад 120 населених пунктів.
29 вересня. Війська Степового фронту, після трьохденних запеклих боїв, зломили опір противника на передмостних укріпленнях лівого берега ріки Дніпро і штурмом оволоділи містом Кременчук.
Полтавщина від краю і до краю визволена спід іга німецько-фашистських загарбників.
(“Зоря Полтавщини”,
23 вересня 1945 р.).
(Збережено правопис газетних публікацій за 1941; 1944 – 1945 рр.).
Рубрика: 
