Анрі Делоне не вдалося втілити свою ідею в життя. Це вдалося зробити його синові – П’єрові. 6 серпня 1958 року його проект проведення змагань було затверджено. Більшість європейських асоціацій висловили бажання взяти участь у першому розіграші Кубка, який вирішили проводити один раз на чотири роки – у період між олімпійським футбольним турніром і чемпіонатом світу.

Змагання повинні були проходити за системою з вибуванням (команди зустрічалися між собою двічі – на своєму і чужому полях). Пізніше у зв’язку зі збільшенням кількості команд умови проведення довелося змінити – започаткували відбіркові турніри.

У першому Кубку Європи (1958–1960 рр.) взяли участь 17 команд. П’ят­надцять збірних починали з 1/8 фіналу, а командам Чехословаччини й Ірландії довелося додатково зіграти за вихід до цієї стадії чемпіонату. Перемігши за сумою двох матчів (0:2 і 4:0), до фінального етапу вийшла збірна Чехословаччини. Після цього відбулося жеребкування – команди було поділено на 8 пар.

Збірна СРСР, перемігши футболістів Угорщини (3:1 і 1:0), вийшла до 1/4 фіналу, де на неї чекали іспанці. Але гра не відбулася. Фашистський диктатор Іспанії Франко не дозволив своїм спортсменам поїхати до Москви (у візах до Іспанії було відмовлено й нашій збірній). Так радянські футболісти разом із командами Франції, Чехо­словаччини та Югославії потрапили до півфіналу. Заключний етап турніру пройшов у Франції. У півфіналах радянські футболісти були сильнішими (3:0) за представників Чехословаччини, а збірна Югославії завдала поразки французам – 5:4. Не пощастило господарям і в матчі за “бронзу” – вони поступилися з рахунком 0:2.

Заключний поєдинок турніру проходив у Парижі на стадіоні “Парк де Пренс”. На перерву суперники пішли з рахунком 1:0 на користь команди Югославії. Тренер збірної СРСР Гаврило Качалін уніс корективи, й у другому таймі його підопічні заграли набагато швидше. Слава Метревелі зрівняв рахунок, але до фінального свистка він так і не змінився. У додатковий час збірна Радянського Союзу знайшла в собі сили й забила вирішальний м’яч. На 113­й хвилині, забивши красивий гол ударом головою, Віктор Понєдєльнік приніс радянській збірній золоті нагороди першого Кубка Європи. На жаль, для радянського футболу цей успіх на Євро залишився єдиним…

Ідея проведення чемпіонатів Європи виникла ще в 1927 році. Її запропонував генеральний секретар французької федерації Анрі Делоне. У ФІФА ж лише відмахнулися – там вистачало проблем із організацією та проведенням першого чемпіонату світу, а також просуванням футболу на Олімпійських іграх… Про європейський турнір знову заговорили лише після Другої світової війни.