Село Сенча Лохвицького району, де промайнуло дитинство, стало першою сходинкою у життєвому становленні. Склалося так, що сільському юнаку не вдалося одразу після закінчення школи вступити до Харківського вищого авіаційного училища. Черговий етап фізичного і морального гарту – служба на Північному флоті.
– Сьогодні я завдячую долі за те, що привела мене на підводний човен, де від дій однієї людини залежить доля всього екіпажу, – розповідає Олександр Петрович. – Саме там я навчився цінувати дружбу й колективізм, бути відповідальним за доручену справу, виконувати будь-яке завдання сумлінно й чесно.
Як не дивно, але холодні морські глибини пробудили в юнацькій душі теплу любов до найблагороднішої людської діяльності – землеробства, якій він цілковито присвятив подальше життя. Олександр Степаненко з відзнакою закінчив Полтавський сільськогосподарський технікум і з дипломом агронома-агрохіміка розпочав трудову діяльність на ланах Кременчуцького району. Наполегливість, вроджену відповідальність і небайдужість до справи не могли не помітити керівники радгоспів і колгоспів, де довелося працювати Олександрові. Тож йому пропонують керівні посади – головного агронома, секретаря парткому, директора радгоспу. Односельці обрали головою сільської ради. У квітні 1998 року Олександра Степаненка вперше було обрано головою Кременчуцької районної ради, яку він очолював три скликання поспіль. Всюди, де працював Олександр Степаненко, він перш за все залишався агрономом, засіваючи ниву лише добірним зерном. І вона щедро врожаїлася…
Служити інтересам районної громади починав з відновлення функцій райради як органу місцевого самоврядування. У деяких районах області у цій площині розгорнулися непрості конфлікти. Кременчуцький – ставлять за приклад, як можна і треба знаходити порозуміння між гілками влади.
– Так воно і є, – погоджується Олександр Петрович. – Не тому, що я не маю власної позиції. Ми почали відроджувати втрачені функції, формувати апарат, піднімати роль районного депутата у самоврядуванні. Це нам вдалося. Насамперед тому, що в усіх трьох скликаннях був сильний депутатський корпус, переважна більшість депутатів мали досвід керівної роботи. Серед них – директор птахофабрики Юрій Хміль, керівник ПСП “Колос” Іван Сьора, ПСП “Майбородівське” – Володимир Карпенко й багато інших. Я також прийшов із відповідним життєвим і професійним багажем, тому мені досить легко було знайти спільну мову з головою райдержадміністрації Олександрою Шереметьєвою. Нас об’єднала мета – зробити так, щоб якомога краще жилося нашим людям. Плідно працювали й з іншими головами райдержадміністрації – Іваном Панасенком, Юрієм Нагорним. І так повинно бути, адже головне – результат, а не чиїсь амбіції.
Серед найбільш вагомих справ, які вдалося спільними зусиллями упродовж останніх 12 років реалізувати районній владі, мешканці району називають газифікацію населених пунктів, чітку організацію пасажирських перевезень і повне відновлення землеробства на землях району.
– Я згоден із такою оцінкою, хоча проблем доводилося розв’язувати надзвичайно багато й різних, – говорить Олександр Степаненко. – Зокрема ще у 1998 році серед 19 сільських рад району частково газифікованими були всього чотири. Разом із Олександрою Шереметьєвою ми почали працювати над питанням спільного фінансування з громадами конкретних сіл. Люди нам повірили й почали створювати кооперативи, які займалися проведенням вуличних газових мереж. Сьогодні тільки одна сільрада залишилася негазифікованою. Хоча й там вуличні газопроводи вже прокладено.
Кременчуцький район не має і покинутих напризволяще земель. Досить складною проблемою було й транспортне сполучення. Районна рада разом із райдержадміністрацією плідно попрацювали у цьому напрямі й виробили ефективну схему. Тепер усі населені пункти району з’єднані з Кременчуком, райлікарнею, ринком. Приватні перевізники працюють чітко за графіком.
Нині депутат Кременчуцької районної ради Олександр Степаненко очолює комісію з питань бюджету, фінансів і приватизації. Зустрічаючи шістдесятиріччя, він сповнений досвіду, енергії й бажання плідно працювати задля інтересів громади району. Так його вчили наставники, серед яких він у першу чергу називає Миколу Залудяка та Олександра Паліївця.
Від редакції. Колектив “Зорі Полтавщини” щиро вітає давнього друга газети Олександра Степаненка із шістдесятиріччям і зичить усіляких гараздів.