Тепер ще один стрес – пенсійний вік для жінок планують підвищити. Спілкуючись із колишніми колегами, родичами, подругами, можу від свого й їхнього імені сказати: це робиться неправильно. Ті, хто наполягає на збільшенні пенсійного віку, не знають, не бачать проблем простих працівниць. Кожна жінка передпенсійного чи й молодшого віку – мама, бабуся, дочка. На ній лежать непрості сімейні обов’язки. Гроші, які працююча жінка заробляє, йдуть на освіту дітей, онуків, на лікування, харчування, компослуги. Добре, якщо їй дають доробити до 55 років. Але в наш нестабільний час не одна пережила ситуацію, коли їй у передпенсійному віці вказали на двері: або скоротили, або звільнили, щоб на її місце взяти іншу людину. А пенсії ще не дають. Ще не заслужила. Якщо пенсійний вік підвищать до 60-ти, таких без вини винних жінок значно побільшає. І за що їм жити? Де шукати роботу? Вже після 45 років жінці практично неможливо працевлаштуватися, після 50-ти – ще складніше. В селах – тим більше. Якщо треба доробити до пенсії півроку-рік, то хто візьме на такий строк? І невже у нас всі жінки не мають проблем зі здоров’ям? Більшість – “вироблені”, а їх змушують іще працювати.
Сама я “стою на біржі”, тобто перебуваю на обліку в центрі зайнятості. Взяли мене на облік як безробітну в 53 роки. В цьому році мені 54. Якщо збільшать пенсійний вік, то я не знаю, чи “додержать” мене в центрі зайнятості. Прибиральницею чи за верстат іти у мене немає вже здоров’я. Комірником не влаштуєшся, скрізь кажуть: “Ви вже не витримаєте сучасного ритму”. Тож виходить, що жінки нашого віку нікому не потрібні. І якщо трапиться якась робота, то доведеться погоджуватись на будь-які умови, хоч хвора ти, хоч здорова. А заробітки які? На 800–900 гривень не проживеш. Все дорожчає…
На мою думку, не треба збільшувати пенсійний вік для жінок, нехай він залишається таким, як і раніше, –
55 років.