– Людмило Василівно, Ви теж вважаєте, що пенсійна реформа неминуча?
– В основу діючої пенсійної системи покладено демографічний принцип: молодше покоління має бути значно чисельнішим від старшого й утримувати його. Ідеальний варіант співвідношення – один пенсіонер на  чотирьох або п’ятьох працюючих. У нас тепер на 97 пенсіонерів 100 працюючих. Зрозуміло, що за такої ситуації не можна гарантувати стабільну виплату пенсій. Щоб не було ризику в старості залишитися без пенсійного забезпечення, потрібна реформа. Але якщо пенсійна реформа проводитиметься окремо від інших економічно-соціальних реформ, то ефективності годі чекати.
– Від чого іще, окрім кількості працездатного населення, залежить стале пенсійне забезпечення?
– Перше, на що я звернула б увагу, це рівень оплати праці. Бо саме від нього формуються надходження у Пенсійний фонд. Проаналізуємо ситуацію із зарплатами в області. Останнім часом структура фонду оплати праці та його рівень збільшуються. Якщо на грудень 2009 року фонд оплати праці штатних працівників області становив 757 мільйонів гривень, то вже у грудні 2010-го – 917 мільйонів. Середня заробітна плата за січень – грудень минулого року становила 2102 гривні, у грудні – 2557 гривень. Однак цікаво порівняти середню зарплату по окремих галузях. Так, у сфері готелів і ресторанів середня зарплата – 1183 гривні, у сфері ремонту автомобілів і торгівлі – 1543 гривні. Навряд чи хто заперечить, що для цих галузей така середня зарплата, значно менша, ніж середня по області, – замала. Менша, ніж у сільському господарстві, ніж у бюджетних структурах. Висновок однозначний: заробіток сплачують “у конвертах”, а не через фонд оплати праці, без відрахувань податків і страхових внесків, у тому числі в Пенсійний фонд.
На жаль, досі існує заборгованість із виплати заробітної плати. Це не тільки впливає на наповнення Пенсійного фонду, не тільки ускладнює життя людям, які не отримують заробленого, а й створює для них ризик на майбутнє: у разі непогашення роботодавцем боргу працівникам їм не буде враховано страховий стаж за період невиплати зарплати, це ж вплине й на розмір їхніх пенсій. Тож в області проводиться системна робота з погашення боргів. У березні 2010 року 174 підприємства заборгували своїм працівникам, до 1 січня 2011 року таких залишилося 59. На 1 березня минулого року борг економічно активних підприємств становив 37 мільйонів гривень, тепер – 10 мільйонів гривень. До 1 квітня 2011 року, відповідно до завдання, поставленого Урядом і Верховною Радою України, заборгованість має бути повністю погашена. Водночас ми повинні допомогти підприємствам організувати стабільну роботу в подальшому.
Хочу зазначити, що зменшилася кількість працівників, які перебували у вимушених відпустках. Якщо у листопаді 2009 року їх було 37 тисяч чоловік, нині – 1124 чоловіка. Чимала увага приділяється й питанню зайнятості в повному робочому режимі, тобто щоб люди працювали повний робочий день і повний робочий тиждень. Порівняно з минулим роком на 50 відсотків збільшилася кількість працівників із повним робочим днем.
– А як допомогти людям, які взагалі не мають роботи?
– Ми зробили соціальний зріз ринку праці в Полтавській області. Звісно, є проблеми зайнятості населення. Практично 50 відсотків працездатного населення не сплачують внесків до Пенсійного фонду. Якщо цим людям більше 40 років, то вже необхідно думати про пенсію. Час летить. Водночас без реформування ринку праці не поліпшити соціально-економічного становища. Як інакше можна гарантувати працевлаштування? Тому на державному рівні нині опрацьовуються  відповідні пропозиції, зокрема щодо структури підготовки кадрів, яких потребує ринок, і з оптимізації роботи центрів зайнятості. А поки що ситуація така. За минулий рік підприємства подавали документи на 51 тисячу вакансій. У січні 2011 року залишилися актуальними 1800. Не так і багато.
– Можливо, треба було почати з економічних реформ? Щоб створити нові робочі місця, легалізувати тіньові…
– Пенсійний фонд вже дотаційний. Тобто ті кошти, за рахунок яких могли б створювати робочі місця, стимулювати оплату праці, запроваджувати сучасні технології, спрямовують на пенсії, бо держава гарантує людям прожитковий мінімум. Якщо так триватиме й далі, то зрештою до чого ми дійдемо? А збільшувати відрахування з фонду заробітної плати далі не можна – вони й так найвищі порівняно з відрахуваннями в інших державах.
Пенсійна реформа повинна впроваджуватися одночасно з іншими реформами. Так, це складно. Адже складно створювати робочі місця на селі, складно створювати робочі місця для людей із обмеженими фізичними можливостями, але це потрібно робити. Зараз, наприклад, розглядається питання, щоб кошти фонду соціального захисту інвалідів спрямовувати на створення робочих місць для інвалідів.
А оскільки одна з причин, що спонукає до пенсійної реформи, – демографічна, то держава має ще й сприяти підвищенню народжуваності в країні. Й держава гарантує підтримку жінкам, які будуть народжувати. З минулого року запроваджено пільги багатодітним сім’ям, тобто в яких троє і більше дітей до 18 років. Відтак на Полтавщині 5800 багатодітних сімей, у яких виховується 17 тисяч дітей, мають право на оплату комунальних послуг у розмірі 50 відсотків. Крім того, матерям, яким присвоєно почесне звання “Мати-героїня”, виплачується винагорода в розмірі 10 прожиткових мінімумів. Відповідно до Закону “Про Державний бюджет” значно збільшено допомоги при народженні дитини. З нинішнього року при народженні першої дитини виплачуємо 17952 гривні, при народженні другої дитини – 36720 гривень, при народженні третьої дитини й більше – 73440 гривень. І це не межа. Законодавчо визначено, що сума допомоги при народженні обраховується від прожиткового мінімуму для дитини до 6 років – зараз це 816 гривень, але вже відомо, що цей мінімум буде підвищуватися протягом року чотири рази. Крім того, Президентом України внесено законопроект, яким теж передбачено підвищення кратності прожиткового мінімуму.
До того ж в Україні  відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років зараховується в стаж. Але досвід інших країн свідчить, що потрібно створювати мотивацію для того, щоб жінки йшли працювати, бо вона у працездатному віці, має досвід роботи. Наприклад, в Ірландії жінка у відпустці по догляду за дитиною лише до шести місяців. Але водночас там гарантують норми соціальної підтримки сім’ї – передбачена пристойна допомога по догляду за дитиною іншій особі, отримують її бабусі, дідусі – пенсіонери. Можливо, і в нас буде передбачений такий варіант.
– Щодо користі такого підходу для суспільства можна посперечатися. Все-таки дітей повинні виховувати батьки… Що ж до стажу, то у зв’язку з безробіттям чимало людей вважають норму збільшення страхового стажу, передбачену законопроектом, несправедливою. А якщо в людини немає здоров’я “заробити” потрібний стаж або так склалися обставини, що немає стажу?.. І реалії не спонукають до оптимістичного сприйняття збільшення стажу. У нинішнього покоління пенсіонерів пенсії переважно невеликі.
– Нині пенсії призначаються в залежності від рівня зарплати. І люди, пропрацювавши по 40–50 років, отримують пенсії по 800 гривень. Це неправильно. Має обов’язково враховуватися й стаж, як це було колись, за радянських часів. Тоді існували й надбавки за безперервний стаж, за стаж роботи понад 20 років на одному підприємстві. На Полтавщині, до речі, серед пенсіонерів – 75 відсотків ветеранів праці. Ми ж повинні думати не тільки про себе, про свої майбутні пенсії, але й про них. Треба підвищувати рівень уже призначених пенсій. А для цього у Пенсійному фонді повинні бути кошти. Коли почалося обговорення пенсійної реформи, під час виїзних прийомів, зустрічей до нас із цим проханням-питанням звертається чимало людей. А знаєте, скільки жінок звертається в органи соцзахисту за призначенням пенсій по втраті годувальника? Б
о якщо у чоловіка пенсія була вища, ніж у дружини, після смерті чоловіка жінка має право отримувати його пенсію. Але це свідчить не тільки про те, що рівень пенсійного забезпечення нині незадовільний. Норма підвищення страхового стажу й пенсійного віку виправдана ще й тому, що люди зможуть заробити більшу пенсію. А тим категоріям, які за станом здоров’я не можуть заробити необхідного стажу роботи, тобто інвалідам, держава гарантує виплату пенсії на рівні, не меншому від прожиткового. Інвалідам з дитинства призначається державна соціальна допомога, більша за прожитковий мінімум. Через органи соціального захисту призначається й державна соціальна допомога тим особам, які не мають стажу роботи, а отже, не мають права на пенсію. Нині такий вид допомоги чоловіки отримують по досягненні 63 років, жінки – 58-ми. Для отримання цієї допомоги береться довідка про сукупний дохід сім’ї й склад сім’ї – якщо дохід на одного члена сім’ї не перевищує прожиткового мінімуму, то для осіб, які втратили працездатність, призначається допомога. Її розмір на сьогодні – 750 гривень. На Полтавщині таку державну соціальну допомогу отримують 1024 особи. І, до речі, 23 відсотки пенсіонерів, які своїм трудом заробили пенсію, отримують менше 800 гривень. Можуть вони ставити питання про соціальну несправедливість? Я думаю, що можуть. І тому в процесі пенсійної реформи треба реформувати законодавство, яке регламентує порядок призначення пенсій.
– Цю допомогу можуть відмінити?
– Ні, йдеться про те, щоб зароблені пенсії були вищі. А цю допомогу призначатимуть, але з підвищенням пенсійного віку збільшать і вік для її отримання.
– Людмило Василівно, припустімо, підвищать пенсійний вік, страховий стаж. Але хто змусить роботодавців адекватно оцінювати роботу працівників? Нещодавно прозвучали такі дані: 30 відсотків роботодавців платять зарплату своїм найманим працівникам на рівні мінімальної або менше мінімальної. Та навіть якщо дотримуються закону й платять більше мінімуму, система реального оцінювання праці й вартості життя – цін на продукти, послуги тощо – розбалансована.
– За офіційними даними, рівень заробітної плати у внутрішньому валовому продукті у країнах ЄС становить: у Франції – 48,8 відсотка, у Швеції – 54,4 відсотка, у Великій Британії – 54,5 відсотка, а в Україні – 24 відсотки, тобто вдвічі менше. На законодавчому рівні буде підвищена відповідальність керівників підприємств саме за стан оплати праці. Контролюватиме це державна інспекція праці. Роботодавцю має бути вигідно платити зарплату працівнику прозоро і в повному обсязі й сплачувати відрахування у Пенсійний фонд. Тоді справді буде соціально відповідальний бізнес, і будуть справедливі пенсії.