"Соціально виправдано, але економічно не обгрунтовано"
В Україні кожному працюючому доводиться утримувати одного пенсіонера – це одне з найгірших в Європі співвідношень. Отже, три чверті пенсіонерів отримують пенсію, що ледь більша за прожитковий мінімум, а без змін пенсійної системи й цей рівень може зменшитися. Тож далі відкладати реформування не можна.
У цьому переконаний і Валерій Руденко. Однак він не поділяє думки, яка подекуди звучить із трибун, що солідарна пенсійна система себе вичерпала. У світі не придумано нічого кращого, ніж солідарність поколінь при пенсійному забезпеченні, тобто коли нині працююче покоління утримує попереднє, яке досягло непрацездатного віку, наголошує начальник головного управління ПФУ в області. Інша справа, що вкрай потрібно збалансувати систему. Адже при співвідношенні працюючих і пенсіонерів один до одного дефіцит Пенсійного фонду неминучий. При цьому видатки постійно зростають у зв'язку з підвищенням рівня мінімальної пенсії. Це хоч і соціально виправдано, але економічно не обгрунтовано.
Валерій Руденко проаналізував ситуацію, посилаючись на офіційні загальнодержавні дані та дані по Полтавській області, й навів пропозиції авторів законопроекту.
Кожному – своє
Так, необхідність проведення пенсійної реформи її ініціатори пояснюють трьома причинами. На перше місце вони ставлять демографічну ситуацію, далі – загальносвітові тенденції та економічну ситуацію. Реформування пенсійної системи пропонують здійснювати за трьома основними напрямами: запровадження обов'язкової накопичувальної системи пенсійного страхування; обмеження розмірів пенсій та пільг у пенсійному забезпеченні державним службовцям, прокурорам, суддям, депутатам та іншим "спеціальним" категоріям; встановлення належних умов пенсійного забезпечення для вчителів, лікарів та працівників культури, а також приведення діючої солідарної пенсійної системи у відповідність до існуючих демографічних та фінансових реалій. Йдеться, зокрема, про відстрочення виходу на пенсію, тобто збільшення страхового стажу та підвищення пенсійного віку. Останнє стосується переважно жінок.
Конкретизуючи деякі ймовірні нововведення, Валерій Руденко наголосив, що для таких професій, як доярки, свинарки, трактористи-машиністи, для яких передбачено достроковий вихід на пенсію, пенсійний вік не піднімається. Не стосується непопулярний крок і жінок, які зайняті у сільськогосподарському виробництві, народили та виховали п'ятьох дітей, при цьому найменшу дитину виховали до 14 років.
Водночас у страховий стаж не включатимуть період перебування жінок у відпустці по вагітності та пологах.
У пенсійному забезпеченні держслужбовців теж чекають певні зміни: буде зменшено з 90 до 80 відсотків заробітну плату, яка є базовою для при-значення їм пенсій; достроково (за півтора року) призначена пенсія державним службовцям, а також депутатам, прокурорам, суддям буде виплачуватися лише непрацюючим пенсіонерам, а на період роботи замість спеціальних пропонують проводити виплату трудових пенсій у розмірах, визначених за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Для військовослужбовців збільшується період вислуги років з 20 до 25 календарних років – поступово, протягом п'яти років.
З метою покращення умов пенсійного забезпечення працівників бюджетної сфери (освіти, культури та охорони здоров'я) при виході на пенсію пропонується запровадити одноразову допомогу в розмірі 10 призначених їм пенсій.
У дещо віддаленій перспективі – введення накопичувального механізму нарахування пенсії, яким передбачено сплату фізичною особою внеску в розмірі 2 відсотків протягом першого року, а в подальшому – щороку збільшення внеску на 1 відсоток до 7 відсотків. Особистий пенсійний капітал можна буде передавати у спадок.
У цілому, говорять представники влади, законопроект спрямований на подолання несправедливого використання коштів солідарної системи. Пенсія повинна бути заробленою, її розмір має відповідати внескам людини до Пенсійного фонду.
Необгрунтованими чутками назвав Валерій Руденко розмови про обкладання пенсій податками й обмеження у розмірі пенсій для працюючих пенсіонерів. І наголосив, що пенсійна реформа – це складова цілого комплексу економічних реформ, які передбачають посилення боротьби з тіньовим обігом коштів, вирішенням питання зайнятості населення, збільшенням продуктивності праці.
При цьому Олександр Коваль особливо підкреслив, що пенсійна реформа стосуватиметься тільки майбутніх пенсіонерів. Інтереси нинішніх захищені 22-ю статтею Конституції, якою передбачено, що "При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".
Профспілки – за реформу, але з іншим ефектом
Федерація профспілок України – один із активних прибічників всебічного аналізу законопроекту, говорить Юрій Рижков. "Чи обраховували ви, для порівняння, пенсійне забезпечення людини, яка вийшла на пенсію до реформи й виходитиме після, за умови прийняття законопроекту в нинішньому вигляді?" – звернувся він до присутніх. За підрахунками профспілок, розмір пенсії зменшиться.
Профспілки не проти реформи як такої, потреба у реформуванні існує, погоджується Юрій Рижков. Але ефект має бути інший.
– Позиція наша така. По-перше, чому на стадії розробки законопроекту не були залучені ні профспілки, ні роботодавці, як це передбачено генеральною угодою? По-друге, ми погодилися з концепцією пенсійної реформи 2009 року, але законопроект і концепція разюче відрізняються. Безумовно, є позитивні моменти. На-приклад, встановлення певної соціальної, моральної справедливості у виплатах пенсій. Але різниця між мінімальною і максимальною пенсіями хоч дещо і скорочена, але все одно більша, ніж в інших державах: там –
4 – 6, а в нас на стадії законопроекту – 8 – 9. Окрім того, профспілки виступають проти збільшення пенсійного віку, принаймні на сьогоднішній час. Не потрібно порівнювати наших жінок із датськими, шведськими… Наші жінки свого часу не мали житла, не могли влаштувати дітей у дитсадки… Працювали нарівні з чоловіками… У нас низькі заробітні плати… Який же вихід, якщо не підвищувати пенсійний вік? Не заморожувати, а збільшувати заробітні плати. Створювати нові робочі місця, щоб повернути шість мільйонів наших співгромадян, які нині піднімають економіку інших держав, – хай вони тут працюють і платять гроші в Пенсійний фонд.
Федерація профспілок сподівається, що буде враховано зауваження, законопроект буде доопрацьовано й усунуто норми, які не відповідають Програмі Президента України.
Просити не можна – наказувати
Костянтин Волков, громадська організація правників Полтавщини "Сократ":
– Те, що відбуваються громадські слухання з приводу пенсійної реформи, – вже великий плюс. Але звернімося до Конституції України. Згідно зі статтею 22 Основного Закону при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Що ж матимемо у разі реалізації запропонованої концепції пенсійної реформи? Зросте податкове навантаження, збільшиться пенсійний вік тощо. Тож питання дотримання в такому випадку конституційних норм – риторичне.
На сайті Пенсійного фонду України в Полтавській області розміщена інформація про те, що є два шляхи вирішення пенсійної проблеми: або зменшувати розмір пенсій, або просити громадян працювати довше. Підкреслюю – просити, а не наказувати. Якщо комусь здоров’я дозволяє і є бажання працювати далі – питань немає. Але звернімося до статистики: середній вік смертності чоловіків – 62 роки, жінок – близько 70 років. Тож якщо значно збільшити пенсійний вік, люди, які протягом 20 – 40 років платитимуть внески до Пенсійного фонду, "не дотягуватимуть" до пенсії. А навіть якщо і дожи
ватимуть до неї, отримуватимуть значно менше у порівнянні з тими пенсійними відрахуваннями, які їм доведеться сплатити протягом робочих років.
Ми всі знаємо про великий дефіцит Пенсійного фонду. За інформацією, оприлюдненою головою правління Пенсійного фонду України Борисом Зайчуком, протягом 2010 року кількість робочих місць у нашій країні скоротилася на 106 тисяч. Тобто саме стільки робітників могли б бути активними платниками податків, у тому числі й пенсійного, але не сплачували їх, бо втратили роботу. Більше того, держава була змушена виплачувати їм соціальну допомогу з безробіття, збільшивши й без того чимале фінансове навантаження на працюючих громадян. Iнша частина українців, не маючи змоги заробляти собі на життя в Україні, виїхала працювати за кордон і тепер піднімає економіку інших країн.
А може, варто гроші спрямовувати на створення нових робочих місць, працевлаштувати всіх цих людей, і вони поповнюватимуть Пенсійний фонд? Фіскальна функція держави важлива, але вона остання. Головною ж функцією держави є створення економічних умов для процвітання її громадян. Але фіскальну функцію застосувати завжди простіше і в часі швидше.
Ще хотілося б зупинитися на розмірі пенсії. Я категорично не згодний із тим, що військовослужбовці, державні службовці, лікарі сплачують однакову ставку відрахувань до Пенсійного фонду, а отримують дуже різні пенсії: одні – мінімальні, а іншi – підвищені, спеціальні. Я категорично проти цього: всі пенсiї повинні обраховуватися за загальним принципом. А надбавка за особисті заслуги повинна виплачуватися не з Пенсійного фонду, а зі спеціальних, створених організаціями для заохочення своїх пенсіонерів. Важливим фактором пенсійного забезпечення є мотивація, тобто кожна людина, майбутній пенсіонер, повинна обирати для себе сама, що їй краще – забезпечувати свою старість, відраховуючи більше із зарплати за накопичувальною схемою, чи, навпаки, отримувати більшу зарплату за рахунок мінімізації пенсійних внесків. При цьому кожен повинен сам вибирати, із яким Пенсійним фондом співпрацювати – з державним чи приватним.
Голова обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Валерій Корчуков:
– Я підтримую ідею реформування української пенсійної системи. Водночас переконаний, що цей процес має відбуватися в комплексі з реформуванням системи нарахування й виплати заробітної плати. В іншому випадку ми не отримаємо бажаного результату.
Особливо хочу наголосити на тому, що дискримiнація жінок, закладена в нову, запропоновану урядом, модель української пенсійної системи, не-припустима. На мою думку, підняття пенсійного віку для жінок одразу на 5 років – невиправдана міра. Це питання потребує додаткового і всебічного вивчення й виважених рішень. Зокрема будь-яка законодавча ініціатива повинна бути фінансово обгрунтованою, щоб уникнути повторення ситуації із Законом України "Про соціальний захист дітей війни", – його ухвалили, а гроші на виконання його норм у Держбюджет не заклали.
Володимир Голуб, голова обласної благодійної організації "Допоможемо дітям":
– Я теж вважаю, що збільшувати пенсійний вік для жінок неприпустимо, адже це негативно вплине на демографічну ситуацію в країні, призведе до послаблення інституту сім'ї. Так само не можна увесь пенсійний тягар класти на плечі найнезахищеніших верств населення. Якщо з метою збільшення надходжень до Пенсійного фонду збільшувати податкове навантаження для тих, чия зарплата на сьогоднішній день – близько 1 тисячі гривень, то його слід збільшувати і для тих, чий місячний прибуток обраховується десятками тисяч гривень.
Досить жваво учасники "круглого столу" обговорювали пенсійне забезпечення тих громадян, які з тієї чи іншої причини не здобули мінімального страхового стажу, який пропонується збільшити з 5 до 15 років. З цього приводу Олександр Коваль повідомив, що законодавством у такому випадку передбачена не пенсія, а соціальна допомога.
Потрібен комплекс заходів
А щоб людина мала можливість працювати, держава повинна збалансувати економічну ситуацію: законодавчо необхідно стимулювати виробника до створення додаткових робочих місць і легалізації вже існуючих, а заробітна плата має відповідати рівню доходів підприємства, зазначив Микола Перепелиця. Адже часто інвестор має надприбутки, а заробітна плата найманих працівників і база оподаткування малі. На жаль, нині ця ситуація типова для українського села. Проблему не вирішити тільки реформуванням пенсійного законодавства, впроваджувати потрібно комплекс законів.
Голова Полтавської обласної організації всеукраїнської громадської організації "Товариство українських офіцерів" Олексій Шаманенко теж висловився проти збільшення пенсійного віку для жінок і за нарахування пенсій за однаковим принципом:
– Так надалі не повинно бути, щоб люди, які пропрацювали, скажімо, в сільському господарстві по 30–40 років і мають заслуги перед державою, отримували 1 тисячу гривень пенсії, а депутати за 5 років перебування в стінах Верховної Ради – по 15 тисяч. А щоб фахівці – лікарі, вчителі – мали змогу отримувати достойні пенсії, необхідно відшукати можливість для підняття їм зарплат. Тоді й відрахування до Пенсійного фонду зростуть, а відповідно з'явиться й можливість для зростання пенсійних виплат.
Він запропонував порушити питання змін і пропозицій до законопроекту з пенсійної реформи на рівні обласної ради і передати у Верховну Раду.
Голова спілки ветеранів Збройних сил України Полтавської області Леонід Мошенець теж підтримав ідею здійснення в Україні пенсійної реформи, але наголосив на необхідності підвищення легальних зарплат працівникам бюджетної сфери, військовослужбовцям:
– Нам необхідно реанімувати вітчизняне виробництво, розробити механізм легалізації підприємцями прихованих найманих робітників, бо нині їм не вигідно це робити, так само, як, до речі, й їхнім працівникам. До того ж заробітна плата керівника підприємства повинна бути прив'язана до середньої зарплати по галузі – скажімо, перевищувати її лише у кілька разів, а не в кільканадцять. Тоді керівники будуть зацікавлені у підвищенні середньої зарплати в галузі, щоб зростала і його власна.
Дискусійних питань у пенсійному законопроекті, як бачимо навіть на прикладі одного "круглого столу", – чимало. Але чи не найгостріше з усіх, на якому зупинялися всі учасники, до слова, чоловіки, – це наступ на жінку, а по суті – на сім'ю, адже від жінки, берегині роду, великою мірою залежать народження і виховання дітей. То яким буде підсумкове слово суспільства? Обговорення триває…