Закон не допускав до служіння священицького й до народного учительства раніше тридцятилітнього віку. Тож і Господь Іісус Христос провів тридцять років у маловідомому тоді Назареті, у смиренній праці теслі, очікуючи потрібного часу, щоб явити Себе світу й вийти на подвиг покути за рід людський.
І ось, коли виповнилося Йому тридцять років, коли Іоанн Хреститель своєю проповіддю вже достатньо відкрив народу, Хто буде Христос, тоді приходить і Він Сам, такий очікуваний людьми Месія, Іісус із Галілеї – області, де ізраїльтяни жили поруч із язичниками й тому були зневажені іудеями, які не чекали звідти й звичайного пророка, не те що Месію. Він приходить як звичайний тесля, як один зі смертних синів Адамових, щоб хреститися. Воістину дивне смирення Господа! Безгрішний, Він не мав потреби у сповіданні гріхів, не мав потреби й у хрещенні. То для чого ж хрестився Господь наш Іісус Христос? На це запитання Він Сам дав відповідь Іоанну – щоб виконати всяку правду. Яку ж правду? Правду Закону, який вимагав очищення водою і для жертви, і для священика, який приносив жертву. Іісус Христос став поряд з усіма грішниками й смиренно готувався принести у жертву за гріхи роду людського Себе Самого на Хресті.
За Законом Мойсеєвим, щоб отримати очищення, слід було звернутися до когось стороннього. Але хто, крім праведного Іоанна Предтечі, був більш достойним звершити подібне служіння для втіленого Сина Божого?
Господь виконує Закон і омивається від Іоанна у водах Йорданських. А водночас, зануренням Свого пречистого тіла у воду, Він освячує водне єство, дарує водам благодатну силу, без якої води Хрещення нашого не були б здатні очищати гріхи людські, й встановлює Новозавітне Таїнство Хрещення. При цьому Господь являє людям доти невідому тайну Пресвятої Тройці: над Ним, Сином Божим, розкрилися небеса й був голос Бога Отця: "Це Син Мій улюблений, що Його Я вподобав!", і Дух Святий у вигляді голуба сходить на Нього.
Це повторюється і при нашому Хрещенні: небо, відкрите Христом для землі, знову відкривається, і на того, хто приймає Таїнство Хрещення, сходить Дух Святий. І ми теж стаємо синами Божими. Тож маємо жити достойно цього високого звання, наставляють святі отці, інакше будемо покарані не просто, як люди, а як сини Божі.