. – Вони що – розвалюють церковку? – запитала дівчинка.
– Боюсь, що так, – відповів Євген Васильович.
– Тату, зроби що-небудь!
Саша розплакалася, і тоді вони вирішили написати листа в Київ, у нещодавно створений Фонд культури, його голові, нашому землякові Борисові Олійнику. Відомий у Полтаві художник підготував цілу історичну довідку про Вознесенську церкву 1762 року, що є унікальною пам'яткою архітектури, зібрав матеріали про неї. Вони з донечкою відправили листа в столицю. І невдовзі одержали відповідь.
Це було у 1987 році, й про цей епізод розповіла численній аудиторії, що зібралася в прес-центрі полтавської Галереї мистецтв, голова обласного відділення Українського фонду культури Олександра Сидоренко. І додала, що нещодавно, коли Борисові Олійнику до ювілею передали його портрет роботи художника Євгена Путрі, він уточнив:
– Це батько тієї дівчинки-художниці?
Полтавську художницю Сашу Путрю знають у цілому світі – виставки її робіт (близько 150 посмертних!) побували у залах Росії, Польщі, Німеччини, Австрії, Індії, США, Канади, Голландії, Японії. Діти й дорослі залишили у книгах відгуків тисячі дивовижних сповідей про те, як вплинула на них творчість Саші, й дуже часто це – листи їй, із звертанням до неї, як до живої. А минуло вже 22 роки, як Сашеньки не стало. Нині їй було б 33. Символічні цифри – і саме пам'яті юної художниці присвячена виставка її робіт, яка відкрилася в залі імені Саші Путрі Полтавського художнього музею, після того відбулися урочистості у прес-центрі. Дорослі й діти подивилися фільм "Саша Путря" режисера Миколи Бурноса за сценарієм Бориса Олійника і захоплено слухали виступи голови обласної організації Національної спілки художників України Юрія Самойленка, лікаря Саші, друга сім'ї Гурама Козирєва, батьків дівчинки – Вікторії Леонідівни та Євгена Васильовича.
Перша дитяча художня галерея Саші Путрі відкрилася у Полтаві 6 січня 1994 року, нагадала директор Художнього музею Ольга Курчакова, – і то була подія, про значення якої треба говорити окремо. Адже полтавці не лише відкрили для себе сонячний талант юної художниці, творчість якої насправді "звучить" дуже по-дорослому, – там одна за одною експонувалися дитячі виставки, проходили творчі конкурси. І ця традиція триває, адже дитяча галерея "переселилася" в постійно діючу залу Саші Путрі при Художньому музеї (Галереї мистецтв). І все це – завдяки підтримці тодішнього міського голови, нині – почесного голови Фонду захисту і підтримки талановитих дітей Анатолія Кукоби, про що із вдячністю згадували всі промовці. Й ця зустріч відбувалася в оточенні прекрасних дитячих малюнків, що прикрашають стіни прес-центру. А вихованці центру українсько-індійської дружби "Шанті", який очолює Світлана Грицай, подарували учасникам зустрічі кілька індійських танців. Ними захоплювалася Саша, і звідкись вона знала дуже багато про далеку країну Індію. Вона розмірковувала про космос, малювала свого ангела-хранителя і Матір Божу, дуже любила твори Гоголя й українські пісні. Учасники міжнародної конференції "Діти нової свідомості", яка пройшла в Міжнародному Центрі Реріхів у Москві, віднесли юну полтавку до категорії дітей індиго. І готують до видання повний каталог її творів.
В Інтернеті вже кілька років діє сайт Саші Путрі, й там можна прочитати багато зворушливих відгуків про її творчість. І головне – про вплив її творчості: вона примушує дітей і дорослих переосмислювати сенс свого життя, кличе до пошуків себе, до роздумів про те, який слід залишить по собі кожен із нас.
"Сашо, шкода, що ти померла. Ти дуже талановита дівчинка, у тебе дуже гарні малюнки. Ми б хотіли з тобою познайомитися, нам теж 12 років. Мілана і Наташа". "Я б хотіла, щоб ти продовжувала малювати на небесах"… "Спасибі тобі, Сашенько, за те, що ти спрямовуєш нас на правильний шлях. Катя". Так пишуть діти. І дуже часто – дорослі: "Спасибі тобі, Сашенько, що ти була на цій Землі, що… зуміла залишити на ній такий прекрасний слід своєю любов'ю до всього світу. Ти, мов яскрава зірочка, продовжуєш світити усім нам і нагадуєш, у чому сенс життя…Чмульова В.Є., бабуся двох внучок-школярок". "Завдяки Саші Путрі бачимо, який прекрасний світ… Зупиніться, люди! Ми не туди поспішаємо… Богданова Л." "Вражаючі роботи, дивовижно поетичний світ цієї маленької великої людини не може не викликати поваги. Нехай їй буде ТАМ добре. Її творчість схвилює ще не одне покоління дітей і дорослих. На жаль, життя іноді таке жорстоке. А Сашенька – сама доброта. Спасибі їй! Едуард Костіков, журналіст, Росія, і його внучка Даша, 8 років".
У Галереї мистецтв, кажуть полтавці й гості з усіх усюд, особлива аура. Музейні працівники впевнені, що це – завдяки залі з Сашиними малюнками, де панує енергетика любові, доброти й оптимізму.
…Ти прости нам, дівчинко, прости нам,
Хоч не знаємо, за що… прости.
Такими словами завершується вірш Бориса Олійника, присвячений Саші Путрі.