Перша наша зустріч із Олександром Петровичем відбулася напередодні сумних роковин Голодомору в Україні. Його спогади лягли в основу публікації "Пом'янути кожного". Друга ж зустріч, навпаки, була пронизана винятково життєствердним настроєм, адже випала вона на особливий для нього день: 13 грудня Олександру Петровичу Грущенку виповнилося 90 років!
…Колективізація, голод, Велика Вітчизняна війна – здавалось би, що на одне життя це забагато випробувань. Втім, такий важкий шлях судився поколінню, до якого належить Олександр Грущенко. Чорною примарою, пухлою від голоду, блукає у його пам'яті дитинство, не дає й понині спокійно спати взята фашистами під приціл молодість…
Є на що озиратися чоловікові з почуттям гордості: всю війну він пройшов у екіпажі Героя Радянського Союзу Петра Юрченка. Був зброярем його літака. Це означає, що великою мірою саме від його пильності та вміння залежало те, наскільки грізною повітряна машина легендарного льотчика виявиться в бою з ворогом. Права на помилку в Грущенка не було. На бойовому шляху Олександра Петровича – й визволення рідної Полтавщини. Серед найдорожчих нагород ветерана – орден Червоної Зірки, орден Вітчизняної війни, медаль "За відвагу", дві медалі "За бойові заслуги".
Прикметно, що мирний час зовсім не покликав Грущенка попрощатися з військовою формою та армійськими буднями. Близько сорока років він віддав службі в 226-му гвардійському авіаполку, що, як відомо, став долею          і його бойового товариша, генерал-майора Петра Юрченка.
 Але й звільнення в запас у 1979 році не змусило заспокоїтись, сидіти, склавши руки. Протягом наступної п'ятирічки Олександр Грущенко обіймав посаду заступника головного лікаря з господарської частини санаторію-профілакторію Полтавського сільськогосподарського інституту. Ті, хто пам'ятає його роботу в цей час, не приховують захоплення: справжній військовий; все, за що він брався, ніби по команді набувало ясності та впорядкованості.
Сьогодні опора Олександра Петровича – двоє синів зі своїми родинами, а радість – то, звісно, правнуки. Та, окрім них, привітати Олександра Петровича Грущенка зі знаменною датою прийшли й представники міської влади, ради ветеранів Полтави, товариші ювіляра з ради ветеранів його рідного полку та ще багато-багато друзів, із якими Олександра Петровича поєднало життя.
Козацького здоров'я, радості та оптимізму зичать йому й зоряни.