Серед них – друзі, знайомі й просто шанувальники непересічного таланту співачки. Гості відвідали місця, пов’язані з життєвим шляхом Раїси Панасівни, поклали квіти до її могили. Завітали й до світлиці Раїси Кириченко, що знаходиться у Землянківській загальноосвітній школі, яка носить ім’я славетної співачки. Фонд музею винятково цінний та різноманітний: фотодокументи, особисті речі, копії грамот, подяк. Багаті музичний фонд та відеотека. Баян, який звучав для юної Раї Корж на сцені Корещинського клубу в далекі 1950-і роки.
У Будинку культури відбувся концерт, де звучали пісні народної улюблениці. Незабутнім та вражаючим був виступ поважного гостя, який завітав із Києва, – народного артиста СРСР і України, Героя України Дмитра Гнатюка: він виконав ті пісні, які любила Раїса Панасівна.
– Вона співала справді душею. І була такою природною. Господь Бог дав їй отой чарівний голос, який впливає на людей. І вони стають добрішими, розумнішими, лагіднішими… Раїса Панасівна мала світлу душу, яка була сповнена любові до пісні й життя. Вона жила для рідної землі, для свого народу. Окрім доброго та чуйного серця, мала такий неповторний голос, що він заворожував і продовжує заворожувати, – сказав Дмитро Гнатюк.
Згадував артист і слова Раїси Панасівни, адресовані йому: “Гнатюк – то моя консерваторія”. На що він із певністю може відповісти: “Мій спів – то душа Раїсина”. Тож першою піснею, яку виконав Дмитро Гнатюк, була “Чуєш, брате мій…”
– Нехай вона прозвучить як духовний посил душі Берегині української пісні, яка, безперечно, зараз із нами, – звернувся до залу співак.
Лунали зі сцени пісні у виконанні учениці Раїси Кириченко Наталочки Шинкаренко, заслуженого артиста України, чоловіка і вірного друга Раїси Панасівни Миколи Кириченка, Черкаського народного хору, Руслана Христиченка, гурту “Сусіди”, фольклорного ансамблю Полтавського державного педагогічного університету імені
В.Г. Короленка “Жива вода”.