З тих пір минуло 19 років. І кожен із них мав  би стати кроком на шляху становлення держави та розвитку суспільства. Але чи став?
До позитивів пройденого періоду слід віднести те, що за цей час було закладено основи держави європейського типу.
І все ж, на жаль, перші кроки молодої незалежної держави були непевними, хиткими, проте з кожним роком – все впевненішими й твердішими.
До певного рубежу, за яким проглядалися нові якості суспільного життя, у своєму розвитку Україна підійшла в 2004 році. У ній цього року було зафіксовано найбільший ріст ВВП серед країн СНД – понад 12%. Ріст промислового виробництва склав 12,5%, прибуток підприємств збільшився порівняно з 2003 роком у          1,5 разу. Прямі іноземні інвестиції зросли на 23%. Доходи бюджету збільшилися на 20 відсотків. Його соціальну спрямованість характеризувала значна частка видатків соціального спрямування. Майже на 41% збільшився обсяг номінальної заробітної плати.
Але період поступального розвитку було перервано. Аналізуючи ситуацію в Україні протягом наступних років, не можна не погодитися з висновком, зробленим Президентом України Віктором Януковичем у його цьогорічному Посланні до Українського народу: “Останні роки, незважаючи на гарні гасла, ми йшли шляхом до руйнації національного вибору, зробленого у 1991 році… А те, що відбувалося в ці роки з економікою України, можна назвати лише одним словом – “руїна”.
Через політичні війни та примітивний популізм зупинилися на півдорозі ринкові перетворення, що спричинило розвиток специфічного “дикого капіталізму”, де підприємництво співіснує з бюрократією, а державні ресурси тривалий час перерозподілялися на основі кумівства, блату та “політичного даху”.
Починаючи з 2005 року, значно уповільнилося зростання реального ВВП.
Найбагатша на чорноземи країна фактично перетворилася на імпортера продуктів харчування. Лише в 2009 році в Україну було завезено м’яса і субпродуктів на суму понад 570 мільйонів доларів; молокопродуктів – на суму 112 тисяч доларів. Така політика нищила вітчизняну тваринницьку галузь, призвела до стрімкого зростання цін на цукор, сир, масло, молоко, хліб та інші продукти харчування.
Негативні процеси в економіці позначилися на стані банківської системи. Відбувалося зниження обсягу кредитування економіки, в результаті чого обсяг виданих банками кредитів за 2009 рік уперше за останні десять років не лише не збільшився, а й скоротився.
Незважаючи на майже суцільне припинення фінансування бюджетних програм із охорони здоров’я, облаштування медичних закладів, розвитку спорту, зведення об’єктів Євро-2012, оновлення інфраструктури, регіонального розвитку тощо, попереднім урядом допущено безпрецедентне нарощення державного боргу. У 2009 році державний борг виріс на                  112 млрд грн, видано державних гарантій за кредитами на суму близько 55 млрд грн.
Нестача коштів у державі призвела до безпрецедентного вилучення урядом фінансових ресурсів місцевих бюджетів. Як наслідок, маючи власні гроші, місцеві органи влади на початку цього року не змогли придбати навіть пальне для снігоприбиральної техніки, автомобілів швидкої допомоги, розрахуватися за електроенергію тощо.
Невипадково, що Україна опинилася серед тих, хто найбільше постраждав від світової кризи. За підсумками 2009 року, падіння ВВП в Україні удвічі глибше, ніж у Росії, втричі глибше, ніж у Чехії. Як зазначив Прем`єр-міністр України Микола Азаров на засіданні Верховної Ради 3 березня цього року, “Україна втратила п’яту частину валового внутрішнього продукту – показник, порівнянний із війною…” Спад ВВП сягнув 15%, державний борг виріс втричі, дефіцит бюджету – 16%. За 2008–2009 роки заборгованість із заробітної плати в країні зросла у 2 рази. Такі загальні штрихи до української дійсності дев’ятнадцятого року державної незалежності.
Які мають бути подальші кроки влади в цій ситуації? Питання складне, варіантів відповіді небагато – в залежності від того, яка мета.
 Можна продовжувати політику, апробовану попередньою владою, – брати іноземні кредити і за їх рахунок підвищувати пенсії, роздавати “заморожені” вклади Ощадбанку, доплачувати за використаний населенням газ і так далі. Це створює необхідне враження “турботи влади про народ”. Але хто і з яких доходів поверне борги? Особливо ті, що осіли в кишенях “благодійників від влади”?
Беззаперечно, більш результативним, реальним та гуманним є шлях подальшого розвитку держави, запропонований нинішнім Президентом України Віктором Януковичем.
Ми прийшли до влади не ховати проблеми від народу, не йти оманливою дорогою дешевого популізму, а будувати нову країну. Це зобов’язує приймати відповідальні, часом складні та важкі рішення.
За той короткий період, що минув від цьогорічних президентських виборів, в Україні помітні позитивні зміни.
У гранично стислі терміни підготовлено та прийнято основний фінансовий документ – Державний бюджет-2010, схвалено Антикризову програму, визначено пріоритети на перспективу.
Бюджетом передбачено підтримку галузевих програм, у тому числі сільськогосподарського виробництва та вугільної галузі, здешевлення кредитів на реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів, відновлення державних капітальних вкладень.
Ці та інші кроки забезпечили у першому півріччі нинішнього року прискорення темпів приросту промислового виробництва до 12%. Дефіцит бюджету зменшився з 11,4% ВВП у 2009 році до 5,3% у 2010-му. Обсяг виробництва продукції сільського господарства за підсумками січня–червня порівняно з аналогічним періодом минулого року зріс на 3,4%.
Комітетом з економічних реформ при Президентові України підготовлено Програму економічних реформ “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”.
Відповідно до Програми економічних реформ розроблено Програму діяльності Кабінету Міністрів України до 2012 року, в основу якої покладено основні положення Програми “Україна для людей” та Угоди про створення коаліції депутатських фракцій “Стабільність і реформи”.
Передбачено проведення низки системних реформ у соціальній сфері: пенсійної, освітньої, охорони здоров’я, у сфері культури. Системні реформи охоплюють також усі сфери суспільно-політичного та економічного життя країни, у тому числі адміністративно-територіальний устрій, державну службу, армію.
 Що першочергово доводиться вирішувати сьогодні органам влади в області?
Полтавщина, хоч і має досить високі рейтингові показники в державі, теж стикається з безліччю проблем, накопичених протягом попередніх років. Виокремити якусь одну серед них складно.
Взяти, наприклад, борги із заробітної плати. Зменшення заборгованості із заробітної плати в різних галузях і на підприємствах різних форм власності сьогодні є пріоритетом виконавчої влади. І це завдання нам під силу, адже зовсім недавно, коли в 2004 році в облдержадміністрації працювала наша команда, борги із зарплати в області вдалося знизити до 6 мільйонів гривень. У березні 2010 року заборгованість із заробітної плати становила 48,3 мільйона гривень. Завдяки системній і комплексній роботі облдержадміністрації зарплатні борги вдалося скоротити майже на 35 відсотків – до 31,6 млн грн. За динамікою погашення заборгованості з виплати заробітної плати економічно активними підприємствами (–58,5 відсотка в порівнянні з березневими даними) Полтавська область посідає друге місце після Дніпропетровської (–72,8 відсотка).
Ефективно вирішувати подібні питання можна лише за рахунок розвитку економіки. Тому Полтавщина – одна з перших областей в Україні, яка розпочала розробку проекту обласної Програми економічних реформ на 2010–2014 роки “Успішна Полтавщина – заможна територіальна громада. Будуємо разом”. Її
ключовими завданнями є прискорений розвиток агропромислового комплексу, переробної галузі, нафтогазового комплексу, машинобудування, будівництва, житлово-комунального господарства.
Вже є перші результати господарювання по-новому. З початку 2010 року спостерігається тенденція відновлення виробництва у промисловому комплексі області. За темпами зростання промислового виробництва (123,1% ) у       I півріччі 2010 року Полтавська область займає 3-тє місце серед регіонів України; за обсягами реалізованої продукції (робіт, послуг) – 5-те місце.
Продовжують зростати надходження податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, які за січень–червень 2010 року склали 6,1 млрд грн і збільшилися відносно відповідного періоду 2009 року в 1,6 разу.
Забезпечено виконання всіх робіт щодо збирання ранніх зернових культур. Україна, і Полтавщина зокрема, переживає непростий рік у сільському господарстві. Урожай ранніх зернових, зібраний цього року в регіоні, набагато менший, ніж у попередні роки. Адже через несприятливі погодні умови взимку аграріям області довелося пересіяти навесні 167 тисяч гектарів озимих культур. Це фактично 42% усього озимого клину. А зібрали на Полтавщині непоганий як для цього року урожай – 1 мільйон 256 тисяч тонн ранніх зернових, із них 710 тисяч тонн – пшениці.
Неодмінною умовою прискореного розвитку галузі сільського господарства та подолання кризових явищ є активізація інвестиційної діяльності. Інвестиції надходять переважно у будівництво нових елеваторів, реконструкцію, модернізацію та розширення діючих зерноскладів та хлібоприймальних підприємств. Як приклад – будівництво елеваторів СП “Нібулон”, три з яких уже працюють, 1 – знаходиться у стадії будівництва. За рахунок впровадження цих та інших проектів у області збільшено потужність зберігання зерна на 570 тис. тонн. Подібні проекти реалізовані в Глобинському, Карлівському, Котелевському, Лохвицькому Миргородському, Пирятинському районах. У 2010 році планується також впровадження 18 інвестиційних проектів у галузі тваринництва на суму понад 2,4 млрд грн.
Одночасно з розвитком виробництва в області підвищується увага до вирішення питань соціального розвитку села. Так, середньомісячна заробітна плата на селі за І півріччя склала майже 1,5 тис. грн. Селяни області в поточному році отримають 456 мільйонів гривень орендної плати, розмір якої в середньому складає 3,4% вартості землі, що є найвищим показником по Україні.
Поступово активізується підприємницька діяльність, що пов’язано з відновленням банківського кредитування. З початку року банківськими установами області вже видано кредитів на загальну суму 225,5 млн грн, що майже на 25% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Пріоритетним напрямком роботи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування є розвиток і реформування житлово-комунального господарства. Підготовлено проект Регіональної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства Полтавської області на 2010–2014 роки. На виконання пріоритетних завдань реформування ЖКГ Полтавщини у поточному році передбачено спрямувати кошти Стабілізаційного фонду в сумі 23,6 млн грн.
З початку року в регіоні стабілізується ситуація щодо темпів будівельних робіт, які перевищують минулорічні показники. Нині темпи будівництва становлять майже 108% у порівнянні з відповідним періодом 2009 року. Це кращий показник, ніж у середньому по Україні (близько 80%).
Позитивні зрушення в економіці відповідно впливають на вирішення соціальних питань. В області зростає рівень заробітної плати. За січень–червень 2010 року середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника становила 1966 грн і в 2,2 разу перевищувала законодавчо встановлений прожитковий мінімум для працездатної особи. На 33,3% зменшилася кількість незайнятих громадян. У галузі пенсійного забезпечення в числі першочергових заходів здійснено реалізацію нового законодавства про підвищення соціальних стандартів та наповнення бюджету Пенсійного фонду. Внаслідок перерахунків середня пенсія в області збільшилася в 477,5 тисячі пенсіонерів. Також із нових пенсійних стандартів перераховано додаткові виплати до основних пенсій (надбавки, підвищення, додаткові пенсії та компенсації) соціально вразливим категоріям пенсіонерів.
В області розроблено принципову схему реформування медичної галузі: від районного відділу охорони здоров’я до амбулаторій загальної практики – сімейної медицини. Полтавщина входить до п’яти областей України – учасників пілотного проекту з реформування системи охорони здоров’я.
Забезпечено фінансування з обласного бюджету 42 млн грн капітальних видатків на галузь освіти. Це дозволило своєчасно завершити підготовку до початку нового навчального року в закладах освіти, зміцнити їх матеріально-технічну базу.
На 48% цього року збільшено асигнування на утримання сфери культури і мистецтва нашого краю. Здійснюється капітальний ремонт Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру  ім. М.В. Гоголя, обласної філармонії, виготовлено проектно-кошторисну документацію на проведення капітальних ремонтів приміщення Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка, окремих об’єктів Гадяцького училища культури ім. І.П. Котляревського, обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара.
На високому рівні відзначено 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Більшість пам’ятних місць, пов’язаних із подіями Великої Вітчизняної, за рахунок бюджетних та спонсорських коштів приведено в належний стан.
Проте поряд зі зрозумілими для мешканців області кроками влади, спрямованими на розвиток економіки та соціальної сфери, є дії, що потребують додаткових пояснень.
Складним і гострим нині є питання ціни на газ для населення. В ньому тісно переплітаються економічні, соціальні та політичні складові. До цього часу переважали політичні підходи до його вирішення.
Ми розуміємо, що, підвищивши ціну на газ для населення, навряд чи здобудемо прихильність полтавців. Але йдемо на цей крок, усвідомлюючи його значення на перспективу. Сьогодні слід розуміти, що причина упорядкування ціни на газ – не у вимогах Міжнародного валютного фонду, не в бажанні влади перекласти тягар реформування економіки на населення. Це питання виникло вже давно, має економічне підгрунтя. За останні п’ять років ціна на газ для населення в середньому зросла в 2,8 разу, що на фоні стрімкого росту цін на споживчі товари залишилось практично непоміченим. А виробничі затрати газодобувних підприємств зросли у 4,5–5 разів.
Політичні партії, що прийшли до влади у 2005 році, використали обіцянку щодо стримування росту ціни на газ для населення як важіль у боротьбі за голоси виборців.
Наслідком такої недалекоглядної політики стало те, що структурні підрозділи компанії “Нафтогаз України” почали віддавати газ державі за ціною, рівною собівартості видобутку, а з багатьох родовищ – навіть нижчою від собівартості. Хронічна нестача коштів призвела до кризи у вітчизняній нафтогазодобувній галузі, до зниження видобутку. Ще два-три роки такої політики, і країна просто втратила б цю галузь, стала ще більш залежною від імпорту.
Після підвищення ціни на газ правом на державні субсидії, за нашими оцінками, зможуть скористатись від 150 до 200 тисяч громадян. На сьогодні цим правом користується близько 70 тисяч мешканців області. Інше питання – посилення роботи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо збільшення відрахувань від видобутку нафти і газу на соціальні потреби територіальної громади.
Непопулярні рішення влади – це плата за популістські дії попередників, і кожен має це зрозуміти. Президент України, уряд, місцеві органи виконавчої влади налаштовані на відповідальну роботу, спрямовану на виконання зазначених вище програм. І головною умовою їх виконання є довіра і підтримка народу.
Сучасний політичний момент розвитку держави вимагає об’єднання всіх конструктивно налаштованих сил, справжніх патріотів свог
о краю для роботи з відродження соціально-економічного розвитку. Слід облишити політичні чвари, пам’ятати, що всі ми – представники єдиного українського народу. Нас єднає наша рідна земля, і наше завдання – зробити її кращою!