На перший погляд незвичним видається устрій табору: тут немає вожатих, а є комендант, бунчужний, писар, обозна. Звертаються одне до одного – "друже" та "подруго". Вихованці табору поділені на курені згідно з віком, адже наймолодшому – 10 років, а найстаршому – 21. До речі, поділ на "жіночі" та "чоловічі" обов'язки теж суто умовний. Дівчата можуть пиляти і рубати дрова, хлопці – куховарити. “Пластуни” самостійно облаштовують територію власного табору: встановлюють намети, щоглу для державного прапора, імпровізований стіл із колод і палиць, впорядковують кухню. День починається о 7.00, далі – фізичні вправи, прибирання наметів, молитва, сніданок. Є заняття з рукопашного бою, стрільби з різних видів зброї, філософські лекції, увечері – творчі посиденьки. Викладають і православний катехізис, для цього регулярно приїздить отець Олег, священик Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Загалом подібні табори – це не лише спосіб цікаво провести час, запевняють організатори. "Тут виховують позитивного лідера, – розповідає комендант табору Євген Янкевич. – Адже “пластуни” і в таборі, і в житті не палять, не вживають алкоголь, не лаються, не ведуть розбещений спосіб життя, вчаться не боятися труднощів, а працюють над собою, в цьому випадку – над осягненням  програми".
До організації табору долучилися центральні та регіональні органи "Пласту", Національний фонд "Відродження", відділ у справах сім'ї та молоді облдержадміністрації, окремі благодійники.