Курган створювався за козацьким звичаєм, всенародно. А згодом за проектом архітектора Анатолія Ігнащенка, зусиллями Фонду культури було зведено пам'ятник у вигляді великого дзвона, що завершується хрестом. По околу дзвона припасовано маленькі дзвони від усіх регіонів України. На периметрі великого дзвона металевими літерами увічнено слова Бориса Олійника, що прозвучали на освяченні Кургану: "Коли відходить одна людина – з нею умирає цілий неповторний світ. Коли ж мільйони ідуть в прірву – тоді вмирає вже ціла галактика". Він же присвятив цій події і свого вірша "На пагорбі печалі", де є такі рядки:
На цій горі, на пагорбі печалі,
Де все болить – від квітки до хреста, –
Ідуть дощі вдовиними плачами…
На цій горі, на пагорбі печалі,
Німіє слово і мовчать вуста…
Це місце стало святим не лише для полтавців – сюди приїздять делегації з різних міст і країн, тут проводяться щорічні заходи по вшануванню пам'яті жертв Голодомору.
Рубрика: 
