Головна особливість табору – духівництво мешкає пліч-о-пліч із юнаками та дівчатами. Священики беруть участь в імпровізованих концертах, нарівні з молоддю грають у волейбол, займаються спортом. Це стирає перешкоди у спілкуванні.
– На початку відчувалася певна відчуженість, – зізнається духівник табору отець Петро з Тернополя. – Соромилися до нас підійти, щось запитати. А потім від запитань не було відбою.
У програмі табору – лекції, “круглі столи” і, звісно ж, відпочинок, річка, спорт. Але головне – це духовне зростання. Зайве і говорити, що кожна справа починається і закінчується молитвою.
– Головна мета табору – це воцерковлення нашої молоді, – пояснює владика Федір, єпископ Полтавський і Кременчуцький. – Більшість із нас хрещені в дитинстві, але чи всі розуміють свою віру? Наше завдання – підвести молодих людей до того, щоб вони надалі вели усвідомлене, розумне духовне життя.
Сімдесят вихованців табору поділені на курені. Кожен курінь має власну назву, здебільшого оригінальну. Наприклад, назва “Без ГМО” розшифровується як “Без гріха, марнославства й образи”. Ненав'язливо здійснюється й патріотичне виховання. Скажімо, іноді перепусткою до трапезної слугує виконання українських пісень чи розповідь про елементи народного вбрання. Загалом же атмосфера табору далека від стереотипів строгості й аскетизму. А все тому, що молоді люди дуже різні й підходи треба шукати до кожного свої, переконаний владика Федір.
– Звичайно, є дисципліна, без цього не зможе існувати жоден табір. Але ми вчимося любити і покривати любов'ю недоліки одне одного. Людина сама повинна дійти до розуміння того, що певні речі треба відкинути, а вибрати головне, – наголошує єпископ Полтавський і Кременчуцький (Українська православна церква Київського патріархату) Федір.
Журналіст