– Сільрада має з того невеликий дохід. Постійне населення сплачує одну гривню за сотку землі в рік, усі інші – по три гривні, – говорить сільський голова Григорій Коханевич.
Головний роботодавець у селі – виробничий сільськогосподарський кооператив імені Ватутіна.
У Петрівці майже немає офіційних безробітних, які стоять на обліку в центрі зайнятості. Люди пояснюють це тим, що “все одно на біржі платять недовго, а їздити щоразу відмічатися – накладно”. Хто не має постійної роботи, працюють сезонно, наймаються до підприємців, односельців на земляні, будівельні роботи. Всі тримають власне господарство, з того і живуть. А благоустроєм тут займаються також люди, які виконують громадські виправні роботи. Замість сплати штрафів розчищають кладовища, лісосмуги, дороги. Коли доведений обсяг робіт виконано, сільрада направляє відповідні документи у районну виконавчу інспекцію.
На території сільради діють Будинок культури в Петрівці, сільський клуб у Єньках, два ФАПи. Раніше на балансі сільради перебував і дитсадок, який відвідували 15 дошкільнят. Нині його приєднали до середньої школи, створивши навчально-виховний комплекс, де навчаються 107 дітей. Фінансує НВК районний бюджет.
Транспортне перевезення петрівчан зручне, в бік Хорола, Глобиного, Кременчука періодично курсують автобуси. Мешканцям інших сіл складніше.
– Три роки боролися, щоб автобус за маршрутом Хорол – Єньки ходив постійно, – каже сільський голова. – Його то дають, то забирають. Виникали проблеми. Пустять маршрутку, що бере 15 чоловік, а людей збирається більше. Наступного разу дадуть великий автобус, і їде незаповнений. Зустрічаю автобус у Єньках, контролюю. І власнику дзвоню, розповідаю, скільки людей мають потребу їхати. Як поламається, то просто не приїздить, людей не попереджають. Бувало таке, що прийшли на зупинку, почекали і розійшлися. Або зранку поїде, відвезе пасажирів у район, і все. Назад чим хочеш добирайся.
Нині це питання вирішено. Автобус курсує у визначені дні. Мешканців Єньків та Садового виручає шкільний автобус. Він розвозить учнів і о восьмій ранку повертається в Хорол. По обіді знову їде на села, то можна повернутися з райцентру додому. Але шкільний транспорт влітку, на свята, канікули й у вихідні не ходить.
За останні роки в обох сільських медичних закладах і сільраді зроблені поточні ремонти, приміщення газифіковано, за допомогою ВСК імені Ватутіна частково відремонтували Будинок культури. Торік за кошти сільського бюджету зробили, зокрема, відливи для стоку дощової і талої води, витративши на матеріали і роботи 35 тисяч гривень. Оновлення закладу треба продовжити. Час поміняти покрівлю, виконати деякі внутрішні роботи. За оцінкою фахівців, на повний ремонт сільського Будинку культури потрібно приблизно 200 тисяч гривень. Узяти їх сільраді зараз ніде. Будинок культури не опалюється. Взимку, коли не було великих морозів, тут проводили лише дискотеки для молоді.
Григорій Коханевич розповідає, що, працюючи два терміни сільським головою, звик вирішувати найрізноманітніші питання:
– Було й таке, що забрали з однієї сім’ї хлопчика в інтернат, батьків позбавили прав. Проживала у нас іще одна сім’я, де було восьмеро дітей. Батьки зловживали спиртним. Викликали їх на засідання виконкому, робили подання у районні служби. Батьків постійно навідували люди з опікунської ради, умовляли, переконували поприбирати, зварити дітям їсти. Колись заїхав, а найменші почали просити хліба – голодні були. Мене це найбільше за душу взяло. Рік тоді збирали документи, подали на суд. І суд позбавив батьків прав на усіх дітей. Їх забрали в інтернати – в Кременчук, у Градизьк. А три роки тому повернули матері. Вона кинула пити, змінила спосіб життя.
Активно діють 16 депутатів сільської ради. Виборці знають кожного і нерідко звертаються зі своїми проблемами. До Анатолія Підлісного, голови правління ВСК імені Ватутіна, за багато років звикли приходити й домовлятися про оранку городів, про машину в лікарню, про допомогу, про інші житейські справи. Із соціальними питаннями вже 30 років йдуть люди до завідуючого Петрівським ФАПом, депутата сільської ради Миколи Тура. Завжди в курсі справ своїх односельців депутати від села Єньки Олександр Воронецький, Катерина Матвієнко і місцевий фельдшер Наталія Школа.
– Дванадцяти багатодітним родинам, де виховується по троє й більше дітей до 18 років, ми допомогли швидко оформити документи, щоб вони почали користуватися пільгами на оплату газу й електроенергії, – говорить секретар сільради Наталія Квачко. – Вирівнюється демографічна ситуація. Торік народилося 16 діток, одружилося 9 молодих пар.
Самотню бабусю із Садового, Марію Гаврилівну Шкупіт, влаштували в будинок ветеранів у Вишняки. Жінка майже не вставала, сусіди приходили, допомагали, приносили харчі. Важкі випробування випали на її долю, одинока старість. На її очах у війну розстріляли маму… Сільський голова привозив до неї медиків, відвозили на медкомісію в район.
Люди тут чуйні. Коли райлікарня звернулася із закликом допомогти заготовити на зиму картоплю, мешканці чотирьох сіл заповнили бульбою та овочами цілу вантажівку.