– Вихованням та навчанням дітей у таборі займаються вчителі Козацької Лицарської Школи. Дитячий табір “Козацька фортеця” – улюблене місце відпочинку як юних козачат – вихованців школи, так і тих, хто просто хоче спробувати справжнього козацького життя та відпочити від школи, дому, телевізорів і комп'ютерів. Дитячий відпочинок проходить у вирі січового життя, сповненого козацьких традицій та лицарських звитяг. Система роботи, яку практикує наш дитячий табір, базується на засадах козацького виховання, що по праву вважається вершиною української народної педагогіки. Дітям прищеплюють любов до своєї землі, свого народу, розуміння того, що всі ми, українці, – нащадки козацького роду, а отже, маємо бути гідні своїх славних предків, – розповідає подробиці з життя табору Тарас Лемешко.
У програму роботи з дітьми входять: верхова їзда, стрільба з луків та пневматичних гвинтівок, заняття з бойового мистецтва “Гопак”, походи та екскурсії, вивчення героїчних сторінок історії України, спів, проведення народних свят, творчих зустрічей.
Цікаво, що поряд із хлопцями лицарські звичаї опановують і дівчата. Втім, попри те, що Січ традиційно вважалася чоловічою територією, дівчата-козачки мирно співіснують разом із хлопчаками.
– Легенли передають, що в давнину на території України жило войовниче плем'я жінок-амазонок. Доньки та дружини отаманів не лише були красунями, майстринями, а й не гірше від чоловіків тямили у військових премудростях. Відчайдушних дівчат, які люблять активний та веселий відпочинок, не бракує і тепер, тож саме для них створено дівочий січовий табір. “Козацька фортеця” – місце, де дівчата вивчають і суто козацькі заняття – бойове мистецтво, верхову їзду, стрільбу, і займаються жіночими справами, такими, як рукоділля, перукарство, народні танці, гімнастика, – розповідає про тутешні звичаї осавул табору.
Організатори подбали про підвезення дітей, триразове якісне харчування, медичне обслуговування, охорону в таборі та походах і, звичайно ж, безліч незабутніх вражень…
Для вихованців табору діє принципова умова – жодних благ цивілізації: діти можуть відпочити від мобільних телефонів, “компів”, телевізорів та плеєрів. Для тих, хто порушує звичний розпорядок, – правило муштри: за провину, звісно, бити не будуть, але доведеться відробляти присіданнями або віджиманнями від землі.
Харчування теж є особливим ритуалом – годують смачним кулішем та традиційними козацькими наїдками. А поки за столом не зберуться усі вихованці табору, жоден із сучасних козаків не має права підносити ложку до рота – саме таким був братерський дух пращурів.
Щоранку після сніданку та шикування козачата вирушають до річки – певно, улюбленого місця відпочинку. Саме тут проходять заняття з верхової їзди, стрільби з лука. А ввечері збираються біля багаття, аби поділитися новими враженнями та послухати козацьких оповідок.
Ось так, виявляється, можна урізноманітнити літній дитячий відпочинок. І для цього існує цілковито реальний, а не віртуальний світ розваг, який, на жаль, нині є дуже модним серед сучасної молоді.