У власній сировинній зоні (ТОВ "Білагро") щодоби надоюють 10 тонн молока. Можливості ж переробки становлять близько 150 тис. т. Тож сировину доводиться заготовляти не тільки в сусідніх районах, а й у Харківській та Запорізькій областях. Враховуючи це, вже до кінця року дійне стадо планують збільшити до 1200 корів. А ще в найближчих планах – збудувати сучасний свинокомплекс і добудувати елеватор на 24 тисячі тонн зерна.
Оскільки стратегією роботи агропромгрупи є виробництво якісних продуктів харчування, тут всерйоз задумалися: чому маємо комусь продавати вирощене у власних сільгосппідприємствах зерно, якщо можна переробити його на місці, розвиваючи тваринництво, виготовляючи ковбаси й копченості. Таким чином для  білоцерківців будуть створені нові робочі місця, а фірма отримуватиме додатковий прибуток. Отож вирішили налагодити м'ясопереробне виробництво.
– У своїй діяльності ми намагаємося дотримуватися девізу: від поля – до столу, – каже Віктор Кордубан. – Саме тому в наших задумах – перехід до замкнутого циклу виробництва. Адже маємо розвинену тваринницьку галузь і товарне зерновиробництво та його переробку.
Варто зазначити, що агропромисловій групі, яка є основною бюджетоутворюючою структурою району, це вдається, бо від самого початку йдуть єдино вірним курсом: розширюючи виробництво, не забувають про людину праці. Загалом у виробничій сфері тут працює близько 700 чоловік, які, за словами керівника підприємства, мають достойну заробітну плату й повний соціальний пакет. Кількасот тисяч гривень щорічно виділяється на допомогу шкільним і дошкільним закладам, проведення спортивних змагань (виготовлено й проект будівництва стадіону), підтримання соціальної сфери сільських рад, на території яких орендується земля. Значні кошти виділяються на будівництво житла для своїх працівників. Зокрема, нині власними силами проводиться реконструкція гуртожитку на 30 квартир, викупляють і пустуючі будинки в прилеглих населених пунктах. Доволі нестандартним, як на даний час, є підхід керівника до вирішення житлових питань. Наприклад, давши двом сім'ям у Великій Багачці будинки, з ними підписали угоду про обов'язкове відпрацювання 10 років на молокопереробному заводі. За словами Віктора Кордубана, за цей час людина, вкладаючи свою працю у виробництво, має заробити собі житло.  
– Я чимало по світу поїздив і знаю, що ніде нас не чекають, нікому ми не потрібні. Ми потрібні тут, де наша земля, де жили наші батьки, діди й прадіди, і за цей край ніхто не буде думати, окрім нас. І в світі нас не будуть поважати, якщо ми не будемо розвивати свою землю, цю територію, цей край, де ми народилися. Я тут живу, хочу, щоб і мої діти тут жили, – наголосив Віктор Кордубан.