Олексій Роготченко не тільки досконало й грунтовно аналізує мистецтвознавчий аспект творів, що побачили світ у 30–50-х роках XX століття, а й, проводячи глибокий історико-культурологічний зріз епохи, приходить до сенсаційних за своїм значенням висновків: "жорстокий диктат з боку влади породив контраргумент – внутрішній супротив митця, спровокував розкутість неофіційної творчості й став предтечею оновлення художньої лексики та інтенсивних пошуків…"
Доля тісно пов'язала Олексія Роготченка – заслуженого діяча мистецтв України, кандидата мистецтво-знавства, голову секції художньої критики та мистецтвознавства Київської організації НСХУ – із Полтавщиною: саме тут зростало потужне коріння його генеалогічного дерева, саме тут, у полтавських селах, він по крихтах збирав живі джерела своєї монографії – свідчення очевидців голодоморів, воєн і репресій… Саме у Полтаві, в Художньому музеї імені Миколи Ярошенка, було свого часу презентовано масштабний мультимедійний проект "Ostспогад & Westреальність" – про долю дівчат зі Східної України, вивезених до провінційного німецького містечка в роки війни…
Повертаючись до цінності самого дослідження, слід зазначити: найважливіше те, що Олексій Роготченко сміливо, аргументовано й неупереджено руйнує стереотипи, їх однобокість, одновекторність, одноманітність. Його книга – віддзеркалення справжньої внутрішньої свободи митця, що долає у найскладніших і найнесподіваніших моментах життя пута нав'язаних владою ідеологічних сентенцій. Тут також відчувається тремтлива і болюча жага за тим, що не здійснилося або втрачено назавжди. Авторське бачення, спосіб подачі матеріалу і його резюмування – те, що притаманно сучасній світовій мистецтвознавчій парадигмі – "живому мистецтвознавству", повною мірою характерне для цієї  книги. Окрім того, тут подається розширений історіографічний нарис, присвячений аналізу попередніх досліджень цієї теми.
Олексій Роготченко також знайомить читача з невідомими досі архівними документами, зокрема з документами НКВС-КДБ-СБУ, подає велику кількість тогочасних фотографій, відкриває невідомі мистецькі твори цього періоду. Особливістю монографії є також те, що вона охоплює територіально всю Україну, аналізуючи особливості поширення й супротиву методу "соціалістичного реалізму" в східних і західних регіонах України.
Загалом презентована книга є зразком глибокого та критичного дослідження соціалістичного реалізму як творчого методу і як ідеологічної системи. Вона надзвичайно своєчасна і корисна передусім тим, кому не байдужа наша художня спадщина, хто прагне розглядати радянську епоху не з позицій повного заперечення чи сльозливої ностальгійності, а з позиції пізнання і кристалізації історичної правди. Суспільна значущість проблематики, сміливість суджень і грунтовність висновків, високий професіоналізм, цікавість, легкість і простота сприйняття – все це робить книгу О. Роготченка "Соціалістичний реалізм і тоталітаризм" справді визначним явищем нашої культури, а її автор заслуговує на відзначення Національною премією України імені Т.Г.Шевченка.