Справді, питання досить цікаве, зважаючи на рясні повідомлення у засобах масової інформації. Разом із тим місцеві фахівці органів соціального захисту коментувати його категорично відмовляються, посилаючись на відсутність будь-яких офіційних документів. З іншого боку, не буває диму без вогню. Тож, скориставшись можливостями Інтернету, ми вирішили проаналізувати всю наявну інформацію з цього актуального питання й донести її нашим читачам.
Як з'ясувалося, наприкінці травня міністр аграрної політики Микола Присяжнюк під час однієї з нарад справді заявив, що очолюване ним відомство пропонує відмовитися від державного регулювання цін на продукти і видавати малозабезпеченим громадянам так звані соціальні картки для придбання сільськогосподарської продукції. При цьому він пропонує відмовитися від державного регулювання цін на продукти харчування.
"Я вважаю, немає нічого поганого, якщо країна випустить соціальні картки. Такі картки є в усіх розвинених країнах, – наголосив міністр. – Наше завдання – виростити, забезпечити продовольчу безпеку і дорожче продати. Якщо є населення, яке не відповідає середньому рівню соціального забезпечення, то його проблеми мають розв'язувати Міністерство соціального захисту і Міністерство економіки. Якщо держава вимагає від сільгоспвиробників стримування цін, вона повинна передбачити компенсації. Або хай нам дають компенсацію, або хай краще вводять соціальні картки. Іншого шляху для аграрія немає", – акцентував Присяжнюк.
Натомість міністр праці й соціальної політики Василь Надрага не підтримує подібної іні-ціативи Міністерства аграрної політики. З цього приводу він заявив: "Світовий досвід показує, що краще все ж рухатися не за допомогою якихось натуральних виплат, а краще віддавати грошима. Такий досвід гнучкіший, мобільніший і ефективніший, ніж впровадження соціальних карток. Нині уряд намагається зберегти всі чинні пільги для малозабезпечених громадян".
У Міністерстві економіки України також відхрещуються від ініціативи аграріїв, наголошуючи, що жодної вказівки щодо розроблення соціальних карток до міністерства не надходило.
Нашим колегам-журналістам із "Главреда" все ж вдалося отримати коментар у Міністерстві аграрної політики України, який звівся до того, що поки що це тільки ідея, яка вимагає скрупульозних розрахунків та наукових обгрунтувань. А виникла вона в результаті аналізу ситуації, що склалася в соціальній сфері сільської місцевості, й ситуація ця надзвичайно складна. Як пояснили фахівці, ідея впровадити соціальні картки вже давно витає у повітрі, але це бажання ще не оформилось у конкретну програму дій. Як підкреслюють фахівці Міністерства аграрної політики, продуктові картки зараз широко застосовують за кордоном – у США та Японії. У цих країнах добре відпрацьована система їх отримання, отоварювання за ними й надання компенсацій із бюджету. Ще на початку минулого року такими картками в США користувалося трохи більше 26 мільйонів осіб. Проте завдяки масштабній економічній кризі 2008 року кількість одержувачів продовольчих субсидій зросла до рекорд-них 28 мільйонів… Але подібна система потребує дуже серйозного контролю, щоб не було зловживань. Тому в США міністерство сільського господарства регулярно проводить "продовольчі переписи", які включають усілякі опитування населення. У Росії також обговорюють аналогічну ідею.
Водночас в Україні є приклади запровадження соціальних карток на рівні органів місцевого самоврядування. Зокрема, в Кременчуці право на отримання продовольчих карток мають інваліди І групи, яких обслуговують вдома, члени УТОС, багатодітні сім'ї та діти-сироти. Вартість місячного талона нині сягає 27 грн. Саме на цю суму в спеціалізованому пункті його можна обміняти на визначений перелік продуктів (цукор, масло, чай, згущене молоко, крупи, макарони тощо). Кошти на придбання продуктових наборів міська рада виділяє з міського бюджету. Також громадяни, що потрапили у скруту, можуть розраховувати на гаряче харчування за спеціальними талонами. Їх можна отримати у терцентрах міста, попередньо зареєструвавшись.
Тема соціальних карток ви-кликала багато дискусій серед економістів, громадських активістів, фахівців різних галузей народного господарства. Вони досить різні – від позитивних до агресивно негативних. Єдине, що поєднує всіх, – держава має краще піклуватися про малозабезпечених громадян.