Батьківщиною пшениці сорту "Диканька" є село Бричківка Полтавського району, де на дослідному полі площею 85 гектарів розміщено 20 тисяч ділянок пшениці селекційної лінії. Саме тут професор Володимир Тищенко понад 40 років займається науковою роботою – очолює створений ним селекційний центр ПДАА. Тут було виведено 14 сортів озимої пшениці. Їх авторами були вчені й наукові працівники селекційного центру: Василь Москаленко, Микола Чекалін, Ніна Марчук, Григорій Лавринець, Юлія Кривенко, Валерій Снитко.
Нині, коли жнива у розпалі, перевіряється і поєднується теорія з практикою. Зокрема на полях ТОВ "Дукла" Полтавського району, де всі полтавські сорти озимої пшениці дали вагомий урожай.
– Саме тут вже кілька років, – розповідає Володимир Тищенко, – ми й проводимо наукові досліди з вирощення полтавських сортів пшениці, адаптованої до несприятливих умов, із високим вмістом клейковини.
– Господарствам, які дбають про вагомий урожай, ми надаємо послуги з очистки і доведення до кондиції посівного матеріалу, – доповнює розповідь науковця директор ТОВ "Дукла" Микола Мирошниченко. – До того ж провели реконструкцію насіннєвого заводу, котрий може виконувати всі операції з очищення зерна.
У цьому році в сільгосппідприємстві "Дукла" дозрів хороший урожай озимої пшениці полтавської селекції сортів "Сагайдак", "Левада", "Говтва", "Диканька", які дали по 50–60 центнерів з гектара. І це не маленька дослідна ділянка, а 168-гектарне поле насіннєвих посівів, де на 100 відсотків була збережена озимина.
– Звичайно, сорти сортами, а технологія вирощування теж важлива, – долучається до розмови головний агроном ТОВ "Дукла" Володимир Атаманчук. – Попередником тут був озимий ріпак, тому ми старанно виконували всі агротехнічні заходи, внесли мінеральні добрива, продискували і закультивували грунт, перед посівом внесли аміачну воду.
Під час нашої розмови на полі продовжувалася робота. До комбайнів раз у раз під'їжджали автомобілі, в котрі з бункера золотою річкою лилося зерно, а вивільнені площі після збирання відразу ж оброблялися дисковими боронами.
Хліборобська праця ніколи не закінчується, вона триває увесь рік…