Шанування Богоматері почалося ще за Її земного життя. Перші  ікони Богородиці були написані апостолом і євангелістом Лукою на прохання віруючих. Апостол приніс їх Пречистій, і Вона благословила ці зображення. Невдовзі ікони почали чудотворити. За однією з версій Церковного Передання, одна з цих прижиттєвих ікон Богородиці була принесена на Русь у 988 році Хрестителем Русі святим рівноапостольним князем Володимиром і стала називатися Корсунською. Пізніше з неї були написані десятки списків, які теж стали чудотворити. Один із них – Горбанівська ікона Божої Матері.
Цей образ було явлено недалеко від Полтави у лісистій місцевості у першій чверті
XVIII століття, невдовзі після Північної війни (частиною якої була Полтавська битва). Козак Горбань косив траву й раптом відчув, що коса зачепилася за щось і переломилася. Нахилившись, чоловік побачив ікону Богородиці. Кінцем коси було поранено лик Пречистої, і з ока покотилася сльоза. Краї ікони були обрізані – хтось позбиткувався над образом і викинув його.
Про свою знахідку Горбань повідомив духовенству.
Через Свою ікону Богородиця явила чимало чудес і зцілень народу Божому, всі чудеса ретельно перевірялися й записувалися в церковну книгу. Майже через століття на честь ікони було побудовано мурований храм. З середини ХІХ століття традиційними стали хресні ходи віруючих із Горбанівською іконою. Нині вона перебуває у Свято-Макаріївському кафедральному соборі Полтави. Щороку 13 липня віруючі йдуть хресною ходою з іконою до цілющого джерела, яке відкрилося поблизу місця явлення образу Божої Матері.