Але вже наступного дня несподівано пощастило й лубенцям: саме сюди вирушили учасники столичної церемонії. Така у них традиція – після вручення премії черговому лауреату їхати на зустріч із читачами в одне із міст України. Цього разу обрали Лубни.
Літературно-мистецьку премію "Глодоський скарб" заснував письменник і видавець Григорій Гусейнов із Кривого Рогу – на відсотки від власної Шевченківської премії, одержаної 2006 року за дев'ятитомник "Господні зерна". Її назва невипадкова – в кіровоградських степах, на батьківщині письменника, на початку 1960-х років у одній із балок у селі Глодоси хлопчик-пастушок знайшов під каменем близько семисот виробів із золота на два з половиною кілограми, а зі срібла – ще більше. Встановлено, що то було поховання VII сторіччя якоїсь поважної особи. Нині знахідка зберігається в Музеї коштовностей на території Києво-Печерської лаври, а премія Григорія Гусейнова "Глодоський скарб" відшукує скарби духовні. Її лауреатами вже стали кобзар Тарас Компаніченко, поет Віктор Неборак, письменниця і художниця Емма Андієвська. Всі вони разом із письменником, виконавчим директором Ліги українських меценатів, директором видавництва "Ярославів Вал", співголовою координаційної ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика Михайлом Слабошпицьким і прибули на Полтавщину. На жаль, без Костя Москальця, який приїхати не зміг.
Гості побували у Мгарському монастирі, у Лубнах зустрілися з інтелігенцією та школярами міста, відвідали школу в Тарандинцях, де навчався Василь Симоненко. Взяли участь у заходах і викладачі та студенти Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, полтавські письменники, журналісти. Про Курган Скорботи та історію його створення делегації розповів голова Лубенської районної ради Володимир Шостак, а Тарас Компаніченко заспівав під бандуру біля велетенського дзвону на Зажур-горі. У Мгарському Спасо-Преображенському монастирі екскурсію провів послушник Роман.
Творча зустріч у Лубнах, як і наголошувалося гостями, стане незабутньою для усіх її учасників. А найперше, звичайно ж, – для молоді. Саме їй адресує свою творчість (працює у стилі сюрреалізму та герметизму) Емма Андієвська, авторка двадцяти п'яти поетичних збірок, п'яти книжок короткої прози, трьох романів та понад дев'яти тисяч картин. Вона, 79-річна яскрава представниця української еміграції, приїхала з Мюнхена на ці урочистості й буквально полонила всіх своїм оптимізмом, енергійністю, простотою і – зізнанням, що вона працює і вдень, і вночі, аби встигнути якнайбільше намалювати й написати. Для України, для українців. Вона, народившись свого часу в місті Сталіно (тепер – Донецьк), за життя жодного слова не написала неукраїнською мовою, спілкується лише українською. І запевняє:
– Тут надзвичайна потенція – Україна має супергеніїв! Але насамперед їй потрібна держава, щоб це реалізувати, держава, а не вивіска… А українська молодь, яка виросла за часи незалежності, – це європейці!
Зал захоплено слухав також виступи письменника Григорія Гусейнова, поета зі Львова Віктора Неборака, який відомий ще і як один із фундаторів легендарної літературної групи "Бу-Ба-Бу", письменника Станіслава Бондаренка, автора безперечно улюблених серед шкільної молоді та студентства книг "Марія Башкирцева" та "Поет із пекла (Тодось Осьмачка)" Михайла Слабошпицького, професора Києво-Могилянської академії, мовознавця Ларису Масенко, кобзарсько-лірницькі твори у виконанні Тараса Компаніченка. Кобзар також із запальним словом звернувся до молоді, закликаючи її вивчати й шанувати рідну культуру, не "купуватися" на дешеві компліменти попсових виконавців, які в кожному місті виголошують: "Ви – найкращі!" і закликають підтримувати їхні дешевенькі, брудні, розпусні пісеньки заводними вигуками: "Де ваші ручки? Де ваші ніжки?" Він закликав молодь берегти чистоту своїх душ, що завжди було дуже важливо для українців. І надзвичайно важливо зараз.
– Або ми не здамося, або нас не буде, – наголосив молодий бандурист.
На завершення зустрічі він зазначив: “Щось відбулося між нами – між промовцями і слухачами. Це відчувалося: зал відповідав оплесками розуміння на промови, на виступи. Ця зустріч справді залишиться незабутньою, і в першу чергу – для лубенців. І це дуже важливо, щоб подібні заходи проводилися не тільки в столиці. Лише тоді провінція справді стане поняттям суто географічним”.
А нашим читачам як компенсацію за відсутність зустрічі та інтерв'ю із новим володарем "Глодоського скарбу" пропонуємо пригадати мелодію й заспівати…

Кость МОСКАЛЕЦЬ
Вона
Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів небагато
Вип'єте холодного вина

Ніч безмежна і пуста…