Звісно, на лавочках у Петровському парку Полтави подібними роздумами переймаються далеко не всі. Під розлогими кронами дерев тут шукають натхнення або безтурботності. Але що пам’ятник не залишає байдужими навіть людей, не обізнаних із тонкощами мистецтва, то це безсумнівно. Адже він так мало схожий на традиційні, навіть усталені зображення Кобзаря. Комусь, можливо, з першого погляду й не розпізнати у ньому Шевченкових рис, настільки узагальненим постає образ борця. Втім, звісно, зовсім не випадково Кавалерідзе, працюючи над скульптурою українського символу свободи, вдався саме до революційного на той час кубізму. На постаменті викарбуваний рядок із “Заповіту”: “…І вражою злою кров’ю волю окропіте”. 1926 року, коли під час урочистого відкриття з монумента спало покривало, “Заповіт” залунав у виконанні кількох тисяч голосів.
Але хоч ідею пам’ятника час приречений тільки підсилювати, на його вигляд і стан він, звісно, має і невідворотний руйнівний вплив. 2008 року пам’ятник очистили та пофарбували. Зараз він, як запевняють в управлінні містобудування та архітектури Полтави, – у задовільному стані. Головне, щоб на прилеглих територіях вчасно  вирішували питання із відводом підземних вод, бо інакше просідання грунту під “титаном” можна й не уникнути.
…Чи замислився Великий Кобзар і про ці комунальні “небезпеки”, невідомо, але, задивившись на нього, не можливо не згадати отих вистражданих рядків: “Думи мої, думи…” І зараз привід до цитувань особливий.         18 квітня виповнюється 170 років  першому виданню “Кобзаря”. Саме цього дня відзначають і День пам’яток історії та культури.

Велика Вітчизняна війна безжально забирала життя людей, а декого позбавила ще й імен. Десятки тисяч невідомих воїнів, які полягли на полях кривавих баталій, покояться на Полтавщині в братських та одиночних могилах. В обласному центрі, біля меморіалу Солдатської слави, увічнено 459 відомих та безіменних бійців… Співробітники науково-дослідного відділу пам'яткознавства Полтавського краєзнавчого музею протягом кількох років ретельно вивчали й опрацьовували документи Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації. Вони виявили ще 750 прізвищ радянських воїнів, які полягли при обороні та визволенні Полтави у 1941–1943 роках, померли від ран у госпіталях, розташованих у місті. Цей список переданий управлінню культури Полтавської міської ради, і нині вирішується питання про розміщення додаткових гранітних брил із прізвищами воїнів біля меморіалу. Адже відомо, що війна не закінчується до того часу, поки не похований та увічнений її останній полеглий солдат.
Працівники відділу пам'яткознавства Полтавського краєзнавчого музею і надалі продовжуватимуть роботу з виявлення забутих імен та пам'яток, пов'язаних із подіями Другої світової. Звичайно, проводитиметься й інша діяльність щодо вивчення культурної спадщини краю. Так, у рамках підготовки полтавського тому "Звід пам'яток історії та культури України" тільки протягом минулого року експедицією науковців музею виявлено та обстежено 204 нових об'єкти культурної спадщини.