Дохазяйнувалися!

Нагадаю слова одного з орендарів ставу – Романа Скабарихіна, які він сказав під час нашого спілкування півтора року тому:
– На початку осені (2008 року. – Авт.) на шахтному водоскиді ставу утворилися тріщини, крізь які почала просочуватися вода. Сюди приїздила комісія з Полтавського обласного виробничого управління водного господарства “Полтававодгосп”, яка провела обстеження гідротехнічної споруди. Тепер чекаємо актів обстеження й офіційного дозволу приспустити воду в ставку для проведення ремонту аварійного водоскиду.
Відповідні дозвільні документи на часткове скидання води орендарі отримали у вересні минулого року, попередньо уклавши із Диканською райдержадміністрацією новий договір оренди водного об'єкта строком на 20 років. Про те, що мають дозвіл на спуск води зі ставка, вони повідомили Орданівського сільського голову Віктора Гриня і взялися до діла.
Коли ставок дуже обмілів, сільський голова за заявою жителів села звернувся в Диканську РДА із проханням створити спеціальну комісію для вивчення доцільності такого радикального спуску води з водойми і наслідків цього для навколишнього середовища. Комісія була створена під головуванням заступника голови Диканської РДА Юрія Пугача. До її складу, зокрема, увійшли районний санітарний лікар, головний агроном управління агропромислового розвитку РДА, сільський голова. Запросили і Романа Скабарихіна. Було прийняте рішення скликати сесію сільської ради і розглянути питання про призупинення спуску води зі ставка. Сесія Орданівської сільської ради відбулася 8 жовтня 2009 року. Обговорювали проблему доволі довго й емоційно: селяни висловлювали побоювання, що ставок не встигне наповнитися водою до морозів, що внаслідок її спуску обміліють криниці, що територія ставу зрештою заросте очеретом і перетвориться на болото… Роман Скабарихін, виступаючи перед присутніми на сесії, пред'явив погоджувальні документи на спуск води, видані йому відповідними інстанціями. В результаті пропозицію сільських жителів про призупинення спуску води з водойми депутати сільської ради не підтримали. Під час голосування більшість із них утрималась. – Таким чином, до початку 2010 року від ставу, площа водного дзеркала якого була понад 61 гектар, залишилося невеличке озерце розміром десь близько одного-двох гектарів, – розповів Віктор Гринь. – Через нестачу води риба, якої в ставку було багато, почала задихатися. В грудні вдарили морози, вода замерзла. А коли пригріло сонце, озеро поступово почало наповнюватися талою водою, і ми побачили, що на поверхню масово спливає мертва риба. Особливо багато її спливло 7 квітня. Вранці того дня до мене прийшли люди і сказали, що повз озеро не можна пройти, бо звідти тхне тухлятиною. Коли приїхав на “Бам” (так місцеві жителі називають цей ставок. – Авт.), побачив, що значна частина водної поверхні вкрита рибними тушками. Наслідки такого “хазяйнування” ми побачили на власні очі, коли приїхали на дамбу. Картина, яку застали, була жахлива: попід берегом на поверхні каламутної води гойдалися сотні мертвих товстолобів. Кожна з рибин – по півметра довжиною. Тхнуло зі ставка жахливо. – Риба, яку ви тут бачите, – лише частина тієї, яка спливла вчора. Решту потопили хлопці на човнах, – пояснив на місці Орданівський сільський голова. – Я говорив орендарям: “Зберіть мертву рибу й централізовано її утилізуйте”. А вони вирішили її потопити… Як пояснив Віктор Федосійович, ставок, на якому трапилася біда, – найбільший на території сільської ради. Тривалий час він залишався недоглянутим, і з ним було багато клопоту. Водойму пропонували взяти в оренду місцевим господарствам, але ніхто не погодився. А згодом з'явилися теперішні орендарі й почали обіцяти місцевим мешканцям і владі, так би мовити, золоті гори. Люди повірили їм і погодили на сесії сільської ради надання ставка в оренду. На підставі цього погодження районна адміністрація й уклала з ними орендний договір. – Вони пустили їх, а тепер ми не оберемося клопотів, – зазначив Віктор Гринь. – Спочатку воду спускали, а тепер риба виздихала. Хіба ж можна після такого пускати дітей на ставок купатися? Якби ви побачили, в якому стані пляж!.. А подивіться, скільки коряг під берегом. Поспилювали дерева, які росли у прибережній смузі, й повкидали у воду…

Віра спливла за водою

Ми вирішили зустрітися з місцевими жителями, щоб дізнатися про подробиці ситуації. Але більшість людей відмовлялася говорити на відеокамеру чи на диктофон й представлятися. Лише деякі з них погодилися спілкуватися з журналістами. Вони нам розповіли, що такого ніколи раніше не траплялося, щоб в озері в такій кількості загинула риба. – За тридцять років це вперше, – зазначив один із селян, який відмовився назватися. – Замість того, щоб зібрати й утилізувати загиблу рибу, її потопили. Через це тепер не зможемо ні худобу поїти ставковою водою, ні купатися в ставку влітку. По суті, він тепер мертвий. – У ставку були коропи, щуки, лини, товстолобики, багато карасів. Риби було в ньому дуже багато, і не вся вона – з мальків, запушених у водойму орендарями. Її систематично зарибнювали й до них, – розповів місцевий житель, тракторист Вадим Насонов. На те, що рибалити на ставку можна, лише заплативши 20 гривень, орданівці не нарікають, бо ж при цьому кількість впійманої риби ніхто не обмежував. Та і в іншому вони не проти орендарів, якби тільки ті поводилися, як справжні господарі: окультурювали прилеглу до ставу територію, місця відпочинку, ремонтували греблю й гідротехнічні споруди, самовільно не скидали воду. До речі, про все це йдеться у погоджувальному документі за підписом начальника Полтавського обласного виробничого управління водного господарства “Полтававодгосп” Володимира Фомичова. Під час спілкування з жителями села Орданівки, яким болить доля ставка, виникло питання: що викликає в людей таке занепокоєння? У першу чергу, побоювання, що ставок, на якому вони кілька десятиліть рибалили й купалися, перетвориться на болото або й зовсім зникне внаслідок чиєїсь недбалості. Саме тому й не лишаються осторонь. Як у 2008 році, так і тепер, саме вони забили на сполох. Тільки раніше, два роки тому, вони, не криючись, відверто спілкувалися з представниками ЗМІ, називаючи речі своїми іменами. Зараз же відмовляються це робити. Чому? Мабуть, через те, що втратили надію змінити ситуац
ію на краще і захистити свої права на вільне природокористування, а ще, як повідомили орданівці, – через психологічний тиск, який здійснюється на них із боку зацікавлених осіб і структур.

Задача з багатьма невідомими

Ситуація, що склалася навколо ставка в Орданівці, нагадує задачу з багатьма невідомими. Допоки невідомо, з якої саме причини в ньому згинула риба. Можливо, через недбалість орендарів, які спускали воду (до речі, цього разу із нами вони спілкуватися відмовилися). Але ж це не стихійний процес, він повинен був проводитися згідно з нормами, розробленими спеціалістами “Полтававодгоспу” і затвердженими державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області. І його повинні були контролювати фахівці, не допускаючи надмірного скиду води з водойми. До речі, згідно з дозволом на спеціальне водокористування, виданим Романові Скабарихіну за підписами начальника держуправління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області Ігоря Піддубного та керівників інших контролюючих установ, періодичне скидання води зі ставка в період обловів, проведення профілактичних заходів та ремонтних робіт дозволялося в межах трохи більше 950 тисяч м3 при повному об'ємі води у водоймі близько 1503 тисячі м3. Однак як мінімум одна третина води в ній за будь-яких умов повинна залишатися для збереження флори й фауни водойми, в тому числі й риби. А скільки її залишилося в ставку в листопаді минулого року?.. Екологам, рибінспекторам й іншим профільним спеціалістам є над чим попрацювати. До речі, поки що достеменно не відомо, чи був здійснений ремонт гідротехнічних споруд, у зв'язку з несправністю яких власне й спускали воду. Принаймні у “Полтававодгоспі” про це не знають. Як, до речі, не знали до січня минулого року й про те, що ставок знаходиться в оренді. Про це управління повинна була поінформувати райдержадміністрація. Але не зробила цього з невідомих (або, навпаки, відомих) причин. Таким чином, “господарювання” на ставку в Орданівці протягом першого року по суті ніким не контролювалося. Про його наслідки вже відомо… Інше припущення щодо загибелі риби навесні цього року – це було комусь вигідно. Але кому й для чого?.. Із проханням прокоментувати ситуацію “Зоря Полтавщини” звернулася до начальника державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області Ігоря Піддубного.
– Ситуацію, яка трапилася в Орданівці, необхідно ретельно вивчити, в тім числі й залучивши екологів, службу рибнагляду. Загалом п'ять-шість років тому по області траплялося багато випадків, коли ласі до швидкої наживи підприємці вдавалися до такої схеми: брали ставок у тимчасову оренду і намагалися, посилаючись на несправність гідротехнічних споруд – дамби, донного водоспуску абощо, отримати дозвіл на спуск води з водойми, щоб без перешкод вибрати з неї рибу. Але завдяки штрафним санкціям – штрафи тоді стягували на десятки тисяч гривень – вдалося деякою мірою вирішити цю проблему.
Ігор Піддубний зазначив, що райдержадміністрації, здаючи ставки в короткострокову оренду, майже завжди ігнорують екологічний фактор, тобто не беруть до уваги стан природоохоронної зони навколо водойм, зелених насаджень до й після здачі їх в оренду. Від цього – й споживацьке ставлення орендарів до орендованих ставків і прилеглих до них територій, які, згідно із законодавством, після завершення строку оренди мають бути передані не в гіршому стані, ніж були до того. У зв'язку із цим у липні минулого року держуправління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області розіслало всім головам райдержадміністрацій листи із рекомендацією переглянути й переукласти договори оренди водних об'єктів, обговорюючи в них й екологічний фактор.
– Але на сьогоднішній день жодна з райадміністрацій не відреагувала на це! – зауважив Ігор Піддубний.
Не квапляться вони й розривати договори оренди з орендарями водойм, навіть якщо ті грубо порушують договірні умови. Або ж судової тяганини не хочуть, адже зробити це можна лише через суд, або мають у цьому зацікавленість. Але то – вже справа прокуратури.

Неначе справжня орда…

На жаль, тривожна ситуація, що склалася навколо орданівського ставка, – не поодинокий приклад споживацького ставлення до природних об'єктів. Відомі випадки, коли навіть не орендарі, а просто “ліві” люди, які не поважають закон і не мають жодного уявлення про порядність, самовільно захоплюють ліси, ставки, урочища і безкарно роблять там те, що заманеться, навіть не криючись від влади й контролюючих органів. Один із яскравих прикладів цього – ситуація, що склалася на Принцівському водосховищі (Шишацький район). Цей водний об'єкт – загальнодержавного значення. В ньому багато риби, зокрема водиться щука. Такий собі рай для рибалок. Але з недавніх пір там незаконно хазяйнують молоді люди, які представляються орендарями, запевняючи всіх і вся, що мають відповідні документи на його оренду, і здирають із рибалок гроші за риболовлю. Про цю ситуацію нам розповів Ігор Піддубний. І подібних випадків рейдерства природних об'єктів – хоч греблю гати…
Фахівці запевняють, що здавати ставки в оренду необхідно, що в них має бути господар, який би піклувався про них, зарибнював, підтримував у належному стані гідротехнічні споруди. Але орендар має бути справжнім, хоч і тимчасовим, господарем, а не діяти за принципом “після нас – хоч трава не рости”. Тому й складається враження, що селами суне справжня орда, залишаючи по собі руйнацію й занедбаність…
Від редакції. У ситуації навколо ставка в Орданівці, зокрема щодо загибелі риби, – чимало запитань. Відповіді на них мають шукають екологи, рибо- й природоохоронці, правоохоронні й державні органи. “Зоря Полтавщини” інформуватиме читачів про висновки, які зроблять компетентні органи.

Юлія ДУМКА-КОНДРАТЬЄВА
“Зоря Полтавщини”