Збірка “Дванадцять щасливих історій” побачила світ при підтримці обласної ради, зокрема, голови облради Олександра Удовіченка, голови постійної комісії з питань депутатської діяльності та інформаційної сфери, директора видавництва “АСМІ” Івана Момота. Сприяли у створенні “Дванадцяти щасливих історій” служби у справах дітей обласної та районних державних адміністрацій.  
“Я запрошувала слухачів, а тепер запрошую і читачів “прийти” у таку сім’ю, побувати в гостях, для того, щоб приміряти на себе цю ситуацію не як виняткову, а як доволі прийнятну, ту, на яку в багатьох може стати сил”, – розповіла Вікторія Корнєва під час презентації збірки в прес-центрі обласної ради.
Вікторія Корнєва зізнається, що у неї самої змінилося уявлення про людей, які беруть на виховання чужих дітей. “Зараз я розумію, що є ті, які лише співчувають, а є ті, які здатні на такий крок, які можуть розрахувати свій час, свої сили, – говорить авторка. – Наприклад, дві новели розповідають про дитячі будинки сімейного типу, де виховують п’ятьох прийомних дітей. Які можуть бути вихідні чи відпустки у жінки, в якої в домі стільки дітей?!”
Жодна з радіоновел не залишає байдужим, проте особливо торкнулася душі Вікторії Корнєвої історія про сім’ю із Хорола. Жінка взяла на виховання хлопчика, а потім – і дівчинку. А через деякий час виявилося, що по крові це рідні брат і сестра. Так виходить, що одна жінка народжує дітей, а інша стає їм мамою.
– Головна особливість цієї книжки – документалізм, – зазначила координатор проекту Інна Якобенко. – Можливо, хтось її прочитає і зважиться на такий крок – взяти на виховання дитину. А мені здається, що ми досягнемо мети навіть тоді, коли хтось прочитає і не зважиться, бо зрозуміє, що він не готовий. Бо не може бути гіршого, ніж поламати ще раз долю дитини…
 “Дванадцять щасливих історій” – це цикл про звичайних людей. Але коли дочитуєш до останньої сторінки, розумієш, що вони – надзвичайні. Надзвичайні своєю щирістю й гідністю, силою духу.