Ледь стовпчики термометрів опустилися до позначок –200С, одразу зупинився транспорт. Приміром, в обласному центрі у морозні дні, а особливо ранки, частина міських автобусів, маршруток і тролейбусів не змогла вийти на маршрути. Водії, власники транспортних засобів, уповноважені на те органи влади ніби й не здогадувалися, що взимку при низьких температурах автобусам потрібні спеціальні зимове пальне, зимова гума тощо. Масла у вогонь підлила і транспортна реформа, що обіцяла висококласне міське сполучення, хоча в результаті транспорт у обласному центрі став їздити з перебоями.
Не справилися з холодами і теплопостачальники. Бо ледь на землю зійшли тріскучі морози, в домівках, громадських закладах також стало зимно. До нас в редакцію телефонували багато людей і скаржилися, що у квартирах температура вище 15–17 градусів не піднімається. Літня жінка, інвалід першої групи, крізь сльози розповідала, що у її помешканні температура повітря становить +130С. Вона запросила представника теплопостачальної компанії, аби той переконався сам, що у помешканні неможливо знаходитися. Але, за словами нашої співрозмовниці, теплопостачальники зробили висновок, що у квартирі жінки насправді +170С і за такої температури цілком можна зимувати. Це при тому, що протягом усього літа нам розповідали про низку програм теплозбереження, які, як бачимо, так і залишилися програмами. Комфортніше тим, у кого в домівках встановлено опалювальні котли. Щоправда, це за умови, якщо газ подають під нормальним тиском. Бо вже не є дивиною і той факт, що ледь стовпчики термометрів опускаються до критичних позначок, в трубах одразу знижується тиск газу. Ще з гіршою ситуацією зіштовхнулися мешканці приміського селища Полтави Вороніне. В їхніх домівках у ці сильні морози взагалі на два дні припинилася подача газу. Люди добряче попомерзли. Про надзвичайну подію у Кременчуці, коли без газопостачання залишилося понад 100 багатоповерхівок, ми вже повідомляли.
Окрема тема – зимівля безхатченків. Яким би ганебним явищем для суспільства не була безпритульність, але вона, на жаль, є у нашому житті. Цьогорічної зими у багатьох містах України за ініціативою органів місцевого самоврядування були організовані обігрівні пункти, де можна випити гарячого чаю, а людям, котрі не мають власного куточка, навіть отримати гарячі обіди. Такі пункти облаштували у Харкові, Миколаєві, Вінниці, Одесі, Дніпропетровську… Ні в Полтаві, ні в іншому населеному пункті нашої області нічого подібного немає. Не зуміли, не змогли чи просто не захотіли?..
А тим часом, за даними Міністерства охорони здоров’я України, на Полтавщині до лікарів через переохолодження і обмороження звернулося більше 100 людей. Із них госпіталізовано 70 мешканців області. Від морозу в нашій області загинуло двоє людей. Втім, ця статистика буде неповною, якщо не згадати, що безпритульні, гріючись у підвалах чи пустуючих будівлях, розкладають багаття, чим спричиняють пожежі й нерідко самі гинуть у вогні.
І, певно, кожний із нас у ці скрипучі морози настраждався від незадовільної роботи комунальників. Бо більшість тротуарів тепер – то ковзанки, проїжджа частина – місцевість із перешкодами. Недавно стала свідком неприємної ситуації. Молода жінка з дитиною поспішає на зупинку, перебігає проїжджу частину, бо автобус ось-ось відійде. Дорогою, вкритою льодом, мчить авто і ледь устигає загальмувати. Розгніваний водій вискакує із автомобіля і лайкою ображає жінку, мовляв, ти подивися, яка слизька дорога, хіба можна на такій ковзанці вчасно загальмувати? Та за жінку з дитиною заступається чоловік на зупинці. Адже на проїжджій частині ще залишися сліди від “зебри”, а перед пішохідним переходом стоїть відповідний знак. І зупинитися у такому випадку авто мало не на пішохідному переході, а за кілька метрів від нього. Все закінчилося благополучно. А якби ні? Хто винен? Жінка, яка чимдуж мчала до автобусу, водій, який на пішохідному переході й не збирався натискати на гальма, чи комунальники, які не в змозі забезпечити нормальний проїзд дорогою? Днями моя 82-річна сусідка, виносивши сміття, біля сміттєвого баку, де також уже давно не було двірників, упала і поламала ногу. Де тепер шукати винних? Запитання залишається риторичним. На жаль, таких, як та бабуся, цими днями у наших лікарнях сотні. Один лише Полтавський міський травмпункт щодня приймає більше сотні людей із забоями та переломами. Комунальники виправдовуються – немає пального та піщано-соляної суміші, недостатньо інструменту та робочих рук. Зверніть увагу – щороку одне і те ж. Коли ж ми звикнемо до того, що взимку і в наших краях випадає сніг та настають морози?
Втім, довелося побачити й іншу щемливу картину. Ранок, люди поспішають на роботу. Якийсь респектабельний чоловік несе у руках голуба, відкриває двері автомобіля і до когось у салон звертається: “Голуб замерз, але він ще живий, ворушиться. Забирай із собою, ми його відігріємо”. Чим не зразок прояву людяності? А чим проблематично кожному з нас допомогти безхатькам старими теплими речами чи продуктами, нагодувати бездомну собаку, що тремтить від холоду і тулиться біля під’їзду, повісити годівничку із зерном для птахів?..
Синоптики прогнозують, що морози відступають. Але радіти зарано, бо, схоже, на нас чекають чергові випробування. Адже відтепер стовпчики термометра різко коливатимуться від 0 до –70С. А це означає, що буде ожеледь. На очищені від снігу й льоду тротуари ми вже більше не сподіваємося, принаймні цього року. Та чи навчить біда справлятися із випробуваннями холодною стихією надалі, чи навчить дбати про спокійну безпроблемну зимівлю заздалегідь?..