Саме несхожість на інших, небажання вписуватися у звичні рамки, пошук нових підходів до тих чи інших проблем, зазначив Іван Федорович, і допомагали, а часом і заважали на різних відрізках життєвого шляху…
Спеціальність Іван Близнюк обрав за покликанням. Навчання в технікумі, а потім – в Українській сільськогосподарській академії в Києві стало надійною основою для подальшої діяльності. Отримавши фах агрохіміка, трудову діяльність розпочав у господарстві “Авангард” Пирятинського району. Ініціативність, професіоналізм молодого спеціаліста не залишилися непоміченими, і у 26 років Іван Близнюк очолює районне об’єднання “Сільгоспхімія”. За кілька років це об’єднання стало одним із передових в області.
– Я й зараз пишаюся тим, – говорить Іван Федорович, – що за два роки роботи ми успішно освоїли 900 тисяч карбованців на проведення будівельно-монтажних робіт – на той час астрономічна сума. Таке тоді під силу було тільки потужній будівельній організації. А ми будували господарським способом!
– Працювало понад 150 чоловік, було задіяно 70 одиниць техніки. Весь колектив трудився злагоджено, самовіддано, без вихідних, поставивши собі за мету підняти своє господарство, – з гордістю говорить Іван Федорович. – За той час організація докорінно змінилася. До нових господарських споруд було підведено зручні під’їзні шляхи. Практично заново створена інфраструктура. То була гарна школа становлення, – згадує керівник. – Люди вірили, йшли за мною, й це підвищувало відповідальність і давало поштовх до нових активних дій. Крім того, будівництво – це завжди спілкування, зустрічі, потрібні зв’язки – багаж в економічній та й узагалі в громадській діяльності незамінний.
А коли врешті інфраструктура райсільгоспхімії була сформована, люди стали працювати в зручних умовах, керівникові ця посада вже видавалася “затісною” – вабили нові рубежі.
Серед людей, яких із вдячністю згадує Іван Близнюк, – Микола Петрович Денисенко, у ті часи – в середині 1980-х – перший секретар Пирятинського райкому партії.
– Саме він, – говорить Іван Федорович, – побачив у мені перспективного керівника нової формації і запропонував очолити одне з найпотужніших у районі сільгосппідприємств – радгосп імені Маяковського (згодом – радгосп “Великокручанський”, а потім – акціонерне товариство “Велика Круча”. – Авт.).
Звідти й почався новий, важливий період в житті Івана Близнюка і очолюваного ним господарства. Досконало вивчивши попит на свою продукцію, новий керівник грамотно застосував принципи економічної доцільності. І, мабуть, уперше з часу свого заснування сільгосппідприємство, що спеціалізувалося на вирощуванні овочів (300 гектарів!), стало рентабельним.
– Замість того, щоб здавати овочі на місці за безцінь, – згадує Іван Федорович, – ми возили їх у Білорусію, в північні області Росії. Було створено перше спільне українсько-угорське підприємство, один за одним відкривалися магазини у Великій Кручі, в Пирятині, Києві, в містах Росії, Білорусі, будувалися теплиці, відкривалися коптильний, керамічний цехи, запроваджувалися інновації у вирощуванні молодняку ВРХ. Розвивалося багатопрофільне підприємство.
– Власне, така діяльність була в дусі часу, проте багатьом, особливо консервативному партійному керівництву, такі успіхи були не до смаку. Ось тоді й почалася в моєму житті, – зазначив Іван Федорович, – політика.
Івана Близнюка обирають депутатом обласної ради у 1994-му, в 1998-му. У 2002-му балотувався одночасно і до обласної, і до Верховної Ради по Лохвицькому виборчому округу. Було багато зустрічей з виборцями, показав вагомий результат.
Хоча на вибори йшов як самовисуванець, вже тоді був на боці Віктора Ющенка. Знав його особисто, доводилося неодноразово спілкуватися з ним із економічних і фінансових питань. А взагалі Народному Руху України періоду В’ячеслава Чорновола симпатизував. У 2004 році став довіреною особою Віктора Ющенка, на президентських виборах зумів своєму кандидатові по Лохвицькому округу забезпечити найвищий в області й один із найвищих на Лівобережжі результат. У 2005 році на установчих зборах обласної організації Народного Союзу “Наша Україна” обраний її головою, вже понад три роки працює першим заступником голови обласної держадміністрації, в обласній раді очолює фракцію НСНУ.
– До кінця каденції, – говорить Іван Близнюк, – залишилося небагато часу, можна підбити підсумки. Тим більше, звітувати є про що. Ініційована мною програма газифікації населених пунктів Полтавщини була підтримана фракцією, та й депутатською більшістю. Починали з 71 відсотка, зараз маємо 76. Якщо виконаємо намічене, то на кінець року матимемо 84, а в наступному році – на 100 відсотків забезпечимо населення області блакитним паливом. Дуже вдячний за розуміння колегам-депутатам, які, незважаючи на політичні переконання, підтримали програму. Варто зазначити, що кошти на її реалізацію надійшли не тільки з обласного бюджету. Це також і державна субвенція, спонсорські кошти. Тож реалізація програми – заслуга багатьох людей.
Варто відзначити й екологічний та культурологічний напрямки діяльності фракції, – продовжує Іван Федорович. – Це й відновлення та облаштування ряду унікальних парків у Семенівському, Оржицькому районах. На відтворення парку в Березовій Рудці з екологічного фонду виділено 300 тисяч гривень, 200 тисяч залучено на ремонт покрівлі палацу знаменитої садиби Закревських, гостюючи в яких писав свої твори Тарас Шевченко,
4 мільйони гривень виділено з екологічного фонду на очищення малих рік Полтавщини. А як не пишатися програмою будівництва майданчиків зі штучним покриттям, що один за одним виростають на радість шанувальникам фізкультури і спорту в районах області. Зараз створено вже 36 таких спортивних споруд. Справою честі вважає Іван Близнюк спорудження в Полтаві спортивно-оздоровчого комплексу з плавальним басейном.
– Не встигнемо до кінця каденції, – говорить він, – впевнений, що на виборах, 30 травня 2010 року, наша політична сила подолає прохідний бар’єр. Ми прийдемо й продовжимо виконання наміченого. А якщо вибори будуть за мажоритарним принципом, більшість членів фракції обов’язково переможе у своїх районах. Адже наша фракція в обласній раді – це люди зі значними заслугами перед громадою і потужним потенціалом. Це й Ігор Атаманчук, директор ГПУ “Полтавагазвидобування”, чия постійна допомога в організації та проведенні спортивних заходів загальновідома; і Валерій Капленко, директор СТОВ “Воскобійники” Шишацького району, який за рахунок господарства підтримує школи, дитячі садки, ремонтує дороги, будує спортмайданчики; і Валерій Головко, меценат, спонсор багатьох спортивних змагань; голова Гадяцької райдержадміністрації Ірина Гулей, жінка, яка очолила один із найбільших районів області й на ділі довела свою спроможність у цій царині. Як не згадати Віктора Кордубана, представника нового покоління українського бізнесу, засновника потужного молокозаводу, що займається племінним тваринництвом. Активну позицію займають Петро Ворона, заступник голови обласної ради, заступник керівника фракції, заступник голови обласної організації НСНУ; депутати Олег Пустовгар, Василь Неїжмак, Юрій Дряпіка, Володимир Микійчук, Віра Ярещенко, Олег Овчарь… Одне слово, кожен член фракції має своє обличчя. Кожен відіграє важливу роль у прийнятті рішень. До речі, всі вони небезпідставно вважають запорукою своєї політичної спроможності згуртованість і принцип одностайності, тобто важливі питання обговорюються на засіданні фракції, а на сесії голосують одностайно – як вирішить більшість. Щодо ролі депутата, то, порівняно з попередніми скликаннями, вона відчутно зросла. Коли на сесії обласної ради виділяють мільйонні суми з екологічного фонду, коли в сесійній залі розподіляють 140 мільйо
нів субвенції з Держбюджету, коли громадянам надається матеріальна допомога 5 – 10 тисяч гривень, то тут вагома роль кожного депутата.
А щодо заполітизованості обласної ради, то тут, вважає Іван Близнюк, за невеликим винятком, вона в роботі депутатського корпусу практично не відчувається. Депутати в своїй більшості налаштовані конструктивно і, незалежно від політичних уподобань, керуються суспільною доцільністю.
Як уникнути заполітизованості депутатського корпусу в майбутньому? Іван Близнюк пропонує простий рецепт: провести вибори 30 травня 2010 року за мажоритарним принципом. І тоді одразу стане зрозумілим, хто є хто, і яка політична сила сильна своїми особистостями.
На запитання “Чи залишається в такій бурхливій діяльності час на відпочинок?”, Іван Федорович відповідає: “На роботу приходжу о 6.45, закінчую о 19.00, проте встигаю двічі на тиждень грати вечорами у футбол…”
Варто нагадати, що Іван Близнюк – триразовий чемпіон Полтавської області з футболу, чемпіон Чернігівської області з футболу, чемпіон Полтавської області з вільної боротьби, срібний і бронзовий призер чемпіонату України з футболу серед ветеранів. Крім того, ще й завзятий мисливець. І твердо переконаний в тому, що коли людина має справжнє захоплення, вона обов’язково знайде час, щоб приділити йому певний час.
“Зоря Полтавщини”, 4 стор., 4_12_09
Спеціальність Іван Близнюк обрав за покликанням. Навчання в технікумі, а потім – в Українській сільськогосподарській академії в Києві стало надійною основою для подальшої діяльності. Отримавши фах агрохіміка, трудову діяльність розпочав у господарстві “Авангард” Пирятинського району. Ініціативність, професіоналізм молодого спеціаліста не залишилися непоміченими, і у 26 років Іван Близнюк очолює районне об’єднання “Сільгоспхімія”. За кілька років це об’єднання стало одним із передових в області.
– Я й зараз пишаюся тим, – говорить Іван Федорович, – що за два роки роботи ми успішно освоїли 900 тисяч карбованців на проведення будівельно-монтажних робіт – на той час астрономічна сума. Таке тоді під силу було тільки потужній будівельній організації. А ми будували господарським способом!
– Працювало понад 150 чоловік, було задіяно 70 одиниць техніки. Весь колектив трудився злагоджено, самовіддано, без вихідних, поставивши собі за мету підняти своє господарство, – з гордістю говорить Іван Федорович. – За той час організація докорінно змінилася. До нових господарських споруд було підведено зручні під’їзні шляхи. Практично заново створена інфраструктура. То була гарна школа становлення, – згадує керівник. – Люди вірили, йшли за мною, й це підвищувало відповідальність і давало поштовх до нових активних дій. Крім того, будівництво – це завжди спілкування, зустрічі, потрібні зв’язки – багаж в економічній та й узагалі в громадській діяльності незамінний.
А коли врешті інфраструктура райсільгоспхімії була сформована, люди стали працювати в зручних умовах, керівникові ця посада вже видавалася “затісною” – вабили нові рубежі.
Серед людей, яких із вдячністю згадує Іван Близнюк, – Микола Петрович Денисенко, у ті часи – в середині 1980-х – перший секретар Пирятинського райкому партії.
– Саме він, – говорить Іван Федорович, – побачив у мені перспективного керівника нової формації і запропонував очолити одне з найпотужніших у районі сільгосппідприємств – радгосп імені Маяковського (згодом – радгосп “Великокручанський”, а потім – акціонерне товариство “Велика Круча”. – Авт.).
Звідти й почався новий, важливий період в житті Івана Близнюка і очолюваного ним господарства. Досконало вивчивши попит на свою продукцію, новий керівник грамотно застосував принципи економічної доцільності. І, мабуть, уперше з часу свого заснування сільгосппідприємство, що спеціалізувалося на вирощуванні овочів (300 гектарів!), стало рентабельним.
– Замість того, щоб здавати овочі на місці за безцінь, – згадує Іван Федорович, – ми возили їх у Білорусію, в північні області Росії. Було створено перше спільне українсько-угорське підприємство, один за одним відкривалися магазини у Великій Кручі, в Пирятині, Києві, в містах Росії, Білорусі, будувалися теплиці, відкривалися коптильний, керамічний цехи, запроваджувалися інновації у вирощуванні молодняку ВРХ. Розвивалося багатопрофільне підприємство.
– Власне, така діяльність була в дусі часу, проте багатьом, особливо консервативному партійному керівництву, такі успіхи були не до смаку. Ось тоді й почалася в моєму житті, – зазначив Іван Федорович, – політика.
Івана Близнюка обирають депутатом обласної ради у 1994-му, в 1998-му. У 2002-му балотувався одночасно і до обласної, і до Верховної Ради по Лохвицькому виборчому округу. Було багато зустрічей з виборцями, показав вагомий результат.
Хоча на вибори йшов як самовисуванець, вже тоді був на боці Віктора Ющенка. Знав його особисто, доводилося неодноразово спілкуватися з ним із економічних і фінансових питань. А взагалі Народному Руху України періоду В’ячеслава Чорновола симпатизував. У 2004 році став довіреною особою Віктора Ющенка, на президентських виборах зумів своєму кандидатові по Лохвицькому округу забезпечити найвищий в області й один із найвищих на Лівобережжі результат. У 2005 році на установчих зборах обласної організації Народного Союзу “Наша Україна” обраний її головою, вже понад три роки працює першим заступником голови обласної держадміністрації, в обласній раді очолює фракцію НСНУ.
– До кінця каденції, – говорить Іван Близнюк, – залишилося небагато часу, можна підбити підсумки. Тим більше, звітувати є про що. Ініційована мною програма газифікації населених пунктів Полтавщини була підтримана фракцією, та й депутатською більшістю. Починали з 71 відсотка, зараз маємо 76. Якщо виконаємо намічене, то на кінець року матимемо 84, а в наступному році – на 100 відсотків забезпечимо населення області блакитним паливом. Дуже вдячний за розуміння колегам-депутатам, які, незважаючи на політичні переконання, підтримали програму. Варто зазначити, що кошти на її реалізацію надійшли не тільки з обласного бюджету. Це також і державна субвенція, спонсорські кошти. Тож реалізація програми – заслуга багатьох людей.
Варто відзначити й екологічний та культурологічний напрямки діяльності фракції, – продовжує Іван Федорович. – Це й відновлення та облаштування ряду унікальних парків у Семенівському, Оржицькому районах. На відтворення парку в Березовій Рудці з екологічного фонду виділено 300 тисяч гривень, 200 тисяч залучено на ремонт покрівлі палацу знаменитої садиби Закревських, гостюючи в яких писав свої твори Тарас Шевченко,
4 мільйони гривень виділено з екологічного фонду на очищення малих рік Полтавщини. А як не пишатися програмою будівництва майданчиків зі штучним покриттям, що один за одним виростають на радість шанувальникам фізкультури і спорту в районах області. Зараз створено вже 36 таких спортивних споруд. Справою честі вважає Іван Близнюк спорудження в Полтаві спортивно-оздоровчого комплексу з плавальним басейном.
– Не встигнемо до кінця каденції, – говорить він, – впевнений, що на виборах, 30 травня 2010 року, наша політична сила подолає прохідний бар’єр. Ми прийдемо й продовжимо виконання наміченого. А якщо вибори будуть за мажоритарним принципом, більшість членів фракції обов’язково переможе у своїх районах. Адже наша фракція в обласній раді – це люди зі значними заслугами перед громадою і потужним потенціалом. Це й Ігор Атаманчук, директор ГПУ “Полтавагазвидобування”, чия постійна допомога в організації та проведенні спортивних заходів загальновідома; і Валерій Капленко, директор СТОВ “Воскобійники” Шишацького району, який за рахунок господарства підтримує школи, дитячі садки, ремонтує дороги, будує спортмайданчики; і Валерій Головко, меценат, спонсор багатьох спортивних змагань; голова Гадяцької райдержадміністрації Ірина Гулей, жінка, яка очолила один із найбільших районів області й на ділі довела свою спроможність у цій царині. Як не згадати Віктора Кордубана, представника нового покоління українського бізнесу, засновника потужного молокозаводу, що займається племінним тваринництвом. Активну позицію займають Петро Ворона, заступник голови обласної ради, заступник керівника фракції, заступник голови обласної організації НСНУ; депутати Олег Пустовгар, Василь Неїжмак, Юрій Дряпіка, Володимир Микійчук, Віра Ярещенко, Олег Овчарь… Одне слово, кожен член фракції має своє обличчя. Кожен відіграє важливу роль у прийнятті рішень. До речі, всі вони небезпідставно вважають запорукою своєї політичної спроможності згуртованість і принцип одностайності, тобто важливі питання обговорюються на засіданні фракції, а на сесії голосують одностайно – як вирішить більшість. Щодо ролі депутата, то, порівняно з попередніми скликаннями, вона відчутно зросла. Коли на сесії обласної ради виділяють мільйонні суми з екологічного фонду, коли в сесійній залі розподіляють 140 мільйо
нів субвенції з Держбюджету, коли громадянам надається матеріальна допомога 5 – 10 тисяч гривень, то тут вагома роль кожного депутата.
А щодо заполітизованості обласної ради, то тут, вважає Іван Близнюк, за невеликим винятком, вона в роботі депутатського корпусу практично не відчувається. Депутати в своїй більшості налаштовані конструктивно і, незалежно від політичних уподобань, керуються суспільною доцільністю.
Як уникнути заполітизованості депутатського корпусу в майбутньому? Іван Близнюк пропонує простий рецепт: провести вибори 30 травня 2010 року за мажоритарним принципом. І тоді одразу стане зрозумілим, хто є хто, і яка політична сила сильна своїми особистостями.
На запитання “Чи залишається в такій бурхливій діяльності час на відпочинок?”, Іван Федорович відповідає: “На роботу приходжу о 6.45, закінчую о 19.00, проте встигаю двічі на тиждень грати вечорами у футбол…”
Варто нагадати, що Іван Близнюк – триразовий чемпіон Полтавської області з футболу, чемпіон Чернігівської області з футболу, чемпіон Полтавської області з вільної боротьби, срібний і бронзовий призер чемпіонату України з футболу серед ветеранів. Крім того, ще й завзятий мисливець. І твердо переконаний в тому, що коли людина має справжнє захоплення, вона обов’язково знайде час, щоб приділити йому певний час.
“Зоря Полтавщини”, 4 стор., 4_12_09
Рубрика: 
