Намагаючись зрозуміти, що ж все-таки відбувається, ми звернулися до генерального директора обласного підприємства “Полтаватеплоенерго” Степана Пасічка.
– Це не вина наша, а біда. І щораз ми з нею стикаємося у такий осінній перехідний період, як нині, коли температура повітря дещо підвищується. У застарілих котельнях, в яких теплоносій один – і для гарячого водопостачання, і для теплопостачання, технологічно ми не маємо змоги зменшити його температуру. Бо існує норматив: гаряча вода повинна подаватися споживачам не холоднішою за 50 градусів. Отже, на виході ми повинні нагріти її ще більше, оскільки при подачі тепло частково втрачається. Якщо ж ми проігноруємо цю вимогу, погіршимо якість послуги гарячого водопостачання, підпадаємо під дію чинного законодавства. Так, якщо з крана бігтиме вода, температура якої буде до 40 градусів, споживач має право взагалі не оплачувати послугу. Якщо вода нагріта більше 40 градусів, але її температура все-таки не сягає 50-ти, оплата зменшується, ми зобов’язані робити перерахунок. До того ж тепер акт складається так: один сусід може запросити іншого підтвердити, що послуга неякісна, і якщо наші фахівці протягом двох днів із якоїсь причини не прийшли з приводу акта, складеного споживачами, він вважається чинним. І, повірте, люди скаржаться, – пояснює Степан Пасічко.
Модернізувати систему теплопостачання власним коштом теплопостачальні підприємства можуть лише частково. Впроваджуючи енергоощадні технології відповідно до обласних програм енергозбереження і стратегії розвитку підприємства “Полтаватеплоенерго”, серед іншого – на Леваді, на Баленка було замінено циркуляційні трубопроводи й розділено подачу води й тепла. Але залишаються у Полтаві кілька проблемних теплових районів, що потребують кардинальних змін. Найбільші з них – Алмазний, Половки. Минулого року полтавський інститут “Міськбудпроект” розробив два варіанти технічно-економічного обгрунтування реконструкції котельні на вул. Ціолковського, від якої отримують тепло десятки тисяч споживачів, – щоб було, як у Європі. Але коштують ці “європейські цінності” 150 млн грн. Підприємству такі суми й не снилися. І місту самотужки не зрушити з місця такий проект. У ньому повинні брати участь, на думку Степана Пасічка, й споживачі, й підприємство, й місцеві органи самоврядування, а головне – держава. Але протягом 2009 року не реалізовано жодної державної програми в житлово-комунальній галузі, жодної державної копійки на реконструкцію ЖКГ в область не надійшло…
У Кременчуці чекають державної підтримки на інший вагомий пілотний проект – обладнати всі будинки регуляторами тепла. А тим часом , як і в Полтаві, дають жару, дотримуючись температурного нормативу.
Ось такий парадокс: із газу, що подорожчав за ці десятиліття з          11 крб до 873 грн за тисячу кубометрів, генерує тепло все те ж старе радянське обладнання.
Як позначиться таке неекономне споживання газу в подальшому на теплозабезпеченні регіону? На прикладі “Полтаватеплоенерго” можемо побачити: підприємству і його споживачам поки що вдається розраховуватися за газ – станом на 1 листопада споживачі розрахувалися з теплопостачальником на 92 відсотки, теплопостачальник з ДК “Газ України” розрахувався повністю – за рахунок накопиченої у серпні – жовтні передоплати споживачів. Отже, боргу немає, ліміти є. Але проблеми насуваються. За 12 днів листопада “Полтаватеплоенерго” спожило газу на 6,8 млн грн, електроенергії – на 1,3 млн грн, а отримало за свої послуги 5,3 млн грн (оскільки населення оплачує послуги підприємства протягом року, а не протягом опалювального сезону, тобто кожного місяця платить 50 відсотків).
Найімовірніше, до виборів Президента руки регіональним теплопостачальникам не викручуватимуть, і споживачі будуть у теплі. А от після виборів, прогнозують експерти, НАК “Нафтогаз України” впроваджуватиме жорстку політику.
Отож прикро, що досі державні програми в галузі енергозаощадження залишаються нереалізованими. А декларації чиновників у скрутний час народ не зігріють. Пам’ятаєте: казав пан кожух дам, та й слово його тепле?..