Він зазначив, що проблеми зовнішнього ринку не є такими ключовими й значимими, як внутрішні. Зокрема, з початку року простежується стійка тенденція до зниження темпів промислового виробництва, і, щоб його відновити до рівня минулого року, знадобиться час, що для України є великою розкішшю.
– У нас немає часу, щоб із такою високою платою виходити з рецесії, – наголосив Віктор Ющенко. – Треба чітко назвати причини, адже головною проблемою такого промислового падіння насамперед є бездарна урядова політика. Абсолютно некомпетентний метод управління, особливо відносинами на рівні уряд – центральний бюджет – господарська структура, – додав він.
– Обставини дали мені хороший аргумент, щоб показати, як це наочно відбувається. Це Крюківський вагонобудівний завод, який я мав насолоду щойно відвідати. Я у захваті від побаченого. Це справді флагман українського машинобудування, де панує висока інженерна культура організації виробництва. Але у цього підприємства накопичилося багато претензій до внутрішнього українського ринку. Заслужених претензій. З одного боку, є держава, яка має монополію на транспорт і залізницю. З іншого – суб'єкт господарювання, який виробляє вагони вантажні й пасажирські – перші й найкращі на цьому ринку. Давайте проаналізуємо на прикладі інших держав, як там підтримують власних товаровиробників. Німеччина, щоб здешевити автомобілі власного виробництва, інвестує національні кошти в капітал десятків підприємств. Держава пішла на це, хоч для неї це і непросто. Значну частину провідних підприємств галузі вона підтримала, бо була мета – не дати обвалитися реальному секторові економіки.
Що робить український уряд? Жодна програма по жодному сектору національної економіки і промисловості в тому числі не була відкрита.
Економіка не дочекалася допомоги ні прямої, ні навіть опосередкованої. Більше того, рівень невідкомпенсованого ПДВ досяг 18 мільярдів гривень.
Якщо хтось пам'ятає, півтора року тому ми "догризали", вибачте за це слово, Миколу Азарова за те, що він довів країну до 9 мільярдів невідкомпенсованого ПДВ, і казали: то велика трагедія, то "азаровщина", то дуже погана тенденція. Зараз ми досягли небаченого за всю історію податку на додану вартість, не сплаченого до балансу підприємств України. Це і мобілізація обігових коштів національної економіки, і позапланове фінансування національного бюджету, причому безплатно, з нульовою ставкою. Це програма кризового розвитку. Замість того, щоб допомагати економіці, у неї через фіскальний механізм забирають обігові кошти.
Також Президент звернув увагу на сплачені наперед податки: "Сплачені – мені не подобається це слово. Стягнені – це краще. Країна дійшла до (стягнених) 12 мільярдів податків наперед, в умовах кризи. Такого не творила жодна країна і жодний уряд", – наголосив він.
– Оце і є відповідь, чому ми знаходимося в глибокій кризі, коли інші країни почали з неї виходити, – сказав Віктор Ющенко. – Що відбувається з бюджетом, поданим урядом Тимошенко й затвердженим Парламентом на поточний рік? Прем'єр-міністр пообіцяла, що кризу в Україну не допустить, і запланувала приріст ВВП у той час, коли всі країни світу заклали падіння внутрішнього продукту. Уряд заклав зростання. Де брати ресурси для наповнення бюджету? Довели дефіцит до 12%. Останній раз такий показник дефіциту був 1991 року, коли була страшна гіперінфляція. Останнім часом Національний банк "надрукував" 31 млрд грн для того, щоб фінансувати газ, пенсії, бюджетну галузь.
Також Віктор Ющенко зауважив, що за 7 місяців поточного року уряд збільшив обсяг державного боргу із 80 млрд до 230 млрд. За його словами, в наступному році на обслуговування відсотків цього боргу буде потрібно більше коштів, ніж на фінансування освіти, медицини та оборони разом узятих.
– Оце і називається криза в управлінні фінансами, національним бюджетом, у стосунках із промисловістю, – підкреслив Президент. – Урядом Тимошенко вперше було закладено дефіцит Пенсійного фонду. Такого явища в Україні ще не було. Видатки Пенсійного фонду сьогодні більші, ніж видатки центрального бюджету. Зараз його дефіцит становить 25 млрд грн. Будь-який фінансист дав би "червону
картку" уряду за таку бюджетну політику. Сьогодні поліпшити економічну ситуацію в країні можна лише за рахунок проведення глибоких реформ в усіх сферах економіки.
Президент Віктор Ющенко заявив:
"Дефіцит бюджету НАК "Нафтогаз України" становить 33 мільярди гривень, більше, ніж дефіцит усього держбюджету! Крім того, на кінець року НАК "Нафтогаз" матиме 8,5 мільярда доларів боргу перед "Газпромом" через невибраний газ. Договір, який підписала наша Прем'єр, засвідчує, що на сьогодні ми маємо штрафів за невибраний газ 7,5 мільярда доларів, або приблизно 57 мільярдів гривень. Це 20% національного бюджету! За 10 місяців ми вибрали газу на 4 мільярди доларів, половина з яких оплачена Нацбанком через кредити, а не повернена через споживання. А штрафів по закінченні року матимемо 8,5 мільярда доларів. Удвічі більше, ніж за весь спожитий газ. Така політика приводить до одного, що "ВОНА" ПРАЦЮЄ, Я МАЮ НА УВАЗІ "ВОНА" – ЦЕ КРИЗА". Не дай Бог, щоб ця криза у нас перемогла.
Повертаючись до Крюківського вагонобудівного заводу, Президент наголосив, що не веде мови про надання йому допомоги як флагману машинобудування. Йдеться про нестворення нових ускладнень у стосунках із цим підприємством.
– Держава заборгувала підприємству 130 мільйонів гривень невідшкодованого ПДВ, які підприємство очікує як компенсацію за свою виробничу діяльність, – сказав Віктор Андрійович. – Основним замовником у нього є Укрзалізниця, тобто держава. Яка політика державного замовлення-2009? Нульова. Оце антикризова робота? Наперед стягнено податки, бо є така практика, що не віддадуть ПДВ, якщо наперед не сплатиш податки. То оце такі реформи нам потрібні? Оце заради цього ми переходили до ринкових і публічних стосунків із державою? Виходить, держава, вірніше уряд, допоки виступає найбільшим опонентом в успішному бізнесі. Не дай Бог, переможе ця модель відносин і на майбутнє, це буде та проблема, яку колись називали українським проривом, а тепер вона стає українським наривом. Як себе почуває головний замовник – Укрзалізниця? Переходжу до аналізу її роботи. Це державна структура, яка повинна мати позитивний баланс, щоб замовляти й експлуатувати вагони. Також Укрзалізниця за перевезення пільгових категорій пасажирів за замовленням уряду мала отримати від держави компенсацію в сумі 4,8 млрд грн. Натомість отримала всього 17%. Сюди треба додати рішення уряду щодо пільгових перевезень вантажів металургів, хіміків тощо, які не компенсовані урядом. Як результат – дебет не зійшовся з кредитом, то за що купувати вагони в КВБЗ? Ось така політика держави.
Хто в цьому винний? Відповідь проста: у відносини держави та бізнесу допустили політику й стали її заручниками. Який вихід? Один – це глибоке реформування відносин бізнес – влада у частині бюджету.
Формування спільного бачення виходу з ситуації – мета нашої розмови, щоб це можна було врахувати при формуванні наступного бюджету.
Ще один рік такого життя приведе країну до фінансового краху
Таким був лейтмотив виступу на нараді голови облдержадміністрації Валерія Асадчева. Він зазначив, що глибина створених нині проблем є досить великою, але штучною. Полтавщина позаминулого року зібрала найрекордніший урожай за всю історію. Цього кризового року теж збере понад 4,5 млн тонн зерна. Бюджет область перевиконує як на місцевому, так і на державному рівнях. В області вдалося реалізувати ряд унікальних інвестиційних проектів. У Кременчуці буде збудовано перший в Україні сміттєпереробний завод, де добуватимуть біогаз, що може частково розв'язати проблему енергетики. Навчилися опалювати будинки за допомогою стоків, соломи.
Разом із тим область має багато про-блем. Наприклад, агропромисло
вий комплекс підтримав країну. Але він не отримав жодної копійки на виконання державних програм його підтримки. Дорожнє будівництво зупинено повністю. Мостові переходи – в аварійному стані. Ми можемо втратити всі комунікації в державі. Ми запропонували уряду ввести деякі додаткові податки, але уряд відмовив. Полтавщина стала флагманом у будівництві доступного житла. Указ Президента давав можливість на 30%-ну підтримку з бюджету. Якби до бюджету таку підтримку заклали й на цей рік, будівельну галузь можна було б врятувати. Нічого не зроблено.
Нафтогазовий комплекс Полтавщини потужний, щороку добуває майже 8 млрд куб. м газу, 20% нафти, майже 60% конденсату. Уряд замість того, щоб його підтримати, закуповує у нього газ за 190 грн, що нижче собівартості, а Росії платить по 450 доларів. Як можна це назвати, коли повністю нищиться власний виробник?
Нафтогеологічна галузь просто знищується. Забрали державне підприємство "Нафтогазгеологія", яке прекрасно працювало. Передали функції комерційним структурам, саме підприємство ліквідували, вигнавши людей на вулицю. Це політика підтримки?
Гральні автомати. Їх треба було винести з міст, але яким чином? Зробити це посеред бюджетного року? Я доповідаю, що Полтавщина від цього втратила 12 млн грн податків. Те ж саме з акцизом на тютюн. Посеред бюджетного року тричі підвищують ціну. Цей податок на гріховодні товари треба піднімати плавно й якомога безболісніше. Це як тиск, від якого може вмерти галузь, представлена підприємством у Кременчуці. Наслідок такої політики – тінізація.
Який вихід я бачу? Якщо не буде сформовано чіткої протекціоністської збалансованої позиції по бюджету 2010 року, ми підведемо країну під дефолт. Питання навіть не в боргах, а в їх структурі. Цей рік буде визначальним. На мій погляд, що треба зробити: додати доходну частину, що буде непопулярним кроком. Доведеться відмовитися від зрівнялівки у податку на фізичних осіб. Вона не дала свого позитиву і є несправедливою. Багатий повинен платити більше. Необхідно вводити податок на роздріб світлих нафто-
продуктів, розпочинати реформу пенсійної системи та Пенсійного фонду. Це питання навіть не соціальне, а економічне, адже персоніфікована система дозволить створити інвестиційний капітал, який можна буде вкласти в економіку. Це дасть значні додаткові джерела. Започаткувати податок на нерухомість, спочатку за мінімальними ставками. Безумовно, треба скорочувати витрати, оптимізувавши бюджетну сферу. Тільки таким чином можна зробити колосальний поворот до скорочення дефіциту бюджету.
Машинобудування
Про стан справ у промисловості Кременчука розповів Віктору Ющенку і всім присутнім керівник ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" Володимир Приходько:
– Проблеми у підприємств машинобудівної галузі виникають насамперед через порушення державою порядку взаємовідносин із бізнесом у рамках чинного законодавства. Перш за все це стосується повернення ПДВ. Щоб не втопити до кінця бізнес, потрібно зрозуміти, що утримувати в хронічному стані неповернення ПДВ, який прирівнюється до обсягів обігових коштів, це злочинно, бо всі розуміють, до чого це може привести. Поточного року наше підприємство перерахувало податків на суму 293 млн грн, 130 млн заплатили за розмитнення імпорту, що надходить на підприємство. При цьому наш завод постійно зачисляють до порушників. У той же час упродовж п'яти останніх років для держави стало нормою закінчувати кожний рік зі 100 млн грн боргу неповернутого ПДВ нашому заводу. Ситуація в цьому році така ж: 97 млн грн неповерненого за шість і більше місяців ПДВ податкова вже визнала.
Як можна вийти з такої ситуації? Головне – припинити порушувати закон. Усе те хороше, що було раніше, варто повернути. Маю на увазі схеми вексельних розрахунків, взаємозаліки по сплаті податків, бартер. Вони були “живими”. Зараз однобоко все переведено на “живі” гроші. Підприємство розраховується, держава – ні. 100 млн грн щороку – це заморожені не тільки обігові кошти, а й експорт.
Інша болюча для нас проблема пов'язана з комплектуючими матеріалами, які не виробляє Україна. Існує таке поняття, як розрахункова ціна, якою користується митниця при нарахуванні ПДВ. У цьому році цифри збільшилися з 30% до 170%. Законодавчо митниця настільки захищена, що ставить нас у повну залежність. Вона декларує, а ми повинні виконувати. Ми б хотіли внесення змін до тих актів, які регулюють ці кабальні відносини. Якщо це залишити, то ми змушені будемо піднімати ціни на товари. Ми втрачаємо прибуток, конкурентні товари й ринок збуту, особливо в тих державах, які надійно захищені від подібного свавілля. Митну вартість потрібно терміново відрегулювати в рамках усіх контрактів. Допоки ніхто не має права контролювати цей процес, крім митниці.
Стратегічним для транспортного машинобудування залишається й питання з відсутністю системи багаторічного планування в державі. Ми є підприємством із 140-річною історією. Ми єдині, хто одночасно випускає вантажні й пасажирські вагони, вагони метро, ескалатори тощо. Ми маємо замовлення від українських метрополітенів, країн СНД. Натомість до цього часу ми не маємо контрактів із України. На жаль, не запущено механізм багаторічної системи планування закупок українською залізницею, хоча визнаний нею, і вона була учасником створення й підписання такого документа відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів минулого року. Документ залишився на полиці. Всім добре зрозуміло, що створювати новий продукт, на що йде декілька років, без гарантії, яка хоча б компенсувала витрати, – просто самовбивчо. Закон України "Про транспорт" усе це передбачає, але жодного разу Укрзалізниця не виділила кошти. Без такої системи довготривалого планування ми не зможемо ні кредити отримувати, ні лізингувати випущений продукт, ні реалізовувати його у кредит. Ще рік-два такої політики і ми прийдемо до ситуації, коли імпорт залишиться єдиною альтернативою. Імпорт є, а створення своїх товарів гальмується.
Нафтопереробна галузь
Голова правління АТ "Укртатнафта" Павло Овчаренко:
– Свої внутрішні проблеми ми розв'язуємо швидко й легко. На жаль, зовнішній ринок додає нам великого клопоту. Зокрема, наявність російського партнера є доволі серйозною перепоною в роботі підприємства. Вісім років тому керівництвом Російської Федерації було розроблено концепцію власної нафтопереробної галузі, яка передбачає перехід на експорт тільки у вигляді готового продукту. Це добре для них, але погано для нас. Різниця в миті тонни нафти й готової продукції на експорт становила сто доларів. Така схема зберігається до цього часу. Повільно, але ефективно вона працює на знищення нашого підприємства. Через це ми були змушені шукати вихід. Упродовж двох років блокади нам вдалося вибудувати логістику постачання нафти, яка виявилася набагато ефективнішою. Це поставка каспійської нафти з Азербайджану. Зараз підприємство має контракт на постачання щомісяця 600–700 тисяч тонн нафти танкерами.
Нафту вже отримано, перероблено. Ми задоволені результатом. Вихід на 6% вищий, ніж із російської сировини. Другий плюс – вміст сірки дозволяє з мінімальними затратами отримати продукт стандарту Євро-3 і 4.
Щодо кризи, то ми її відчули у тому, що критичною зараз є ситуація зі збутом авіаційного керосину через відсутність авіаперевезень. Також є зниження збуту бітуму. Ми не йдемо на експорт, тому не маємо боргів із ПДВ. Але досить актуальним для нас залишається лозунг "Не треба нам допомагати, тільки б не заважали".
***
ВІктор Ющенко подякував Павлу Овчаренку за персональне сумління у питанні залучення до України каспійської нафти й вручив йому орден "За заслуги" ІІІ ступеня.
На нараді також виступили генеральний директор Укрзалізниці Михайло Костюк, заступник голови Державної податкової адміністрації України Сергій Чекашкін та інші.
Того ж дня Віктор Ющенко взяв участь у телепрограмі медіа-центру "Візит".