Микола Пономарьов по доброті душевній їм це дозволив (як дозволив і провести комунікації від його господарства до їхніх будинків, бо це було ближче й дешевше). Під'їздом, облаштованим підприємцем до свого господарства і за власні кошти, із початком масового будівництва почали безупинно їздити вантажівки, інша техніка. Рух транспорту повз конюшню, гуркіт полохали коней, за допомогою яких Микола Григорович лікував важкохворих дітей. В таких умовах ні про які сеанси іпотерапії не могло бути й мови.
В результатІ тривалого ходіння по владних кабінетах (докладніше про це читайте у номері "Зорі Полтавщини" від 2 грудня 2008 року) Микола Пономарьов документально довів, що частина провулку Візничого, на якому облаштований під'їзд до "Ямського двору" із вулиці Опитної, справді є тупиковою і не призначена для заїзду транспорту на інші суміжні з ним провулки. Підприємець отримав дозвіл за підписом голови райвиконкому Київської у м.Полтаві ради Віктора Животенка від 11.06.2009 року на пере-
криття провулку залізобетонним блоком. Машини почали заїжджати в житловий масив з іншого боку, і біля "Ямського двору" стало набагато тихіше… Але через деякий час, коли Миколи Пономарьова не було в місті, до конюшні приїхало кілька чоловік у супроводі міліції, щоб прибрати встановлений ним на законній підставі блок. Про це підприємцеві повідомила його помічниця.
– Я саме повернувся і мерщій – до конюшні. Біля неї застав шістьох міліціонерів і людей у штатському, а також бульдозер, – розповів підприємець. – Чиновники з міськвиконкому показали мені припис, згідно з яким я мав прибрати блок.
  А через три дні по тому Микола Пономарьов отримав документ за підписом того ж таки голови райвиконкому Київської у м.Полтаві ради Віктора Животенка. В ньому йшлося про те, що у зв'язку з колективними скаргами мешканців пров.Візничого, Д.Квітки, Сазанова на несанкціоноване (!) перекриття наскрізного провулку Візничого і згідно з графічними матеріалами кварталу проїзд необхідно звільнити.
Блок прибрали, а на Миколу Пономарьова склали акт про несанкціоноване проведення земляних робіт у провулку – мабуть, чиновники так класифікували встановлення залізобетонного блоку, "забувши" при цьому про дозвіл Київського райвиконкому від 11.06.2009 року.
Видачу спочатку погодження на перекриття провулку Візничого, а потім скасування цього рішення голова Київської районної в м.Полтаві ради Віктор Животенко пояснив наступним чином:
– Усі питання, пов'язані з облаштуванням вулиць, провулків, житлових кварталів, належать до компетенції управління з питань архітектури й містобудування міськвиконкому. Районна рада лише контролює їх виконання, – зазначив він. – Тож коли ще навесні виникла суперечка навколо провулку Візничого, я запросив в управлінні з питань містобудування й архітектури міськвиконкому план забудови кварталу, щоб з'ясувати ситуацію. Згідно з тим документом, який нам звідти надали, наскрізного проїзду по провулку Візничому начебто немає. Відповідно до цього я дав дозвіл на перекриття провулку в межах чинного законодавства. Микола Пономарьов так і вчинив. У відповідь на це його сусіди закидали нас скаргами на те, що це незаконно. Я знову особисто звернувся в управління з питань містобудування і архітектури, щоб остаточно з'ясувати статус провулку Візничого. Згідно з проектом, завіреним усіма необхідними печатками й підписами, який мені показали, у провулку Візничому має бути наскрізний проїзд для обслуговування комунікацій, що проходять під землею уздовж нього. На моє питання, який же тоді документ нам надали у відповідь на перший запит, мені відповіли, що то, можливо, був якийсь перший, старий, варіант проекту. Тож на підставі затвердженого усіма інстанціями проекту я й підписав припис про необхідність усунення перешкоди у провулку Візничому…
 Тож, виходить, уся проблема – в існуванні кількох проектів забудови кварталу? Натомість в управлінні з питань містобудування і архітектури це заперечують:
– Наразі існує лише один-єдиний Робочий проект кварталу присадибної забудови по вулиці Опитній в м.Полтаві від 1995 року, виконаний обласною організацією "Полтавархпроект" (тобто той, на підставі якого Віктор Животенко відмінив своє погодження на перекриття провулку. – Авт.). Ніякого іншого проекту, затвердженого належним чином, не існує, – пояснила начальник відділу житлової забудови управління з питань архітектури й містобудування міськвиконкому Валентина Федоренко. – І згідно з цим проектом провулок Візничий – на ньому це чітко видно – є наскрізним.
  Але справа, виявляється, не в провулку, а у під'їзді до нього з боку вулиці Опитної. Саме його десять років тому за власні кошти облаштував Микола Пономарьов згідно з відповідним дозвільним документом від 27.07.1994 року. Саме цей під'їзд, ширина якого – всього 2,5 м, з'єднує нині вулицю Опитну із провулком Візничим і яким безупинно курсують важковагові машини. Тобто є провулок Візничий, який з одного боку виходить на вулицю Опитну (на протилежному боці), а іншим упирається у лісосмугу. Саме це вже більше року намагається довести місцевим (як районним, так і міським) чиновникам Микола Пономарьов, а вони, вперто апелюючи до Проекту забудови, говорять, що він не правий і перекривати провулок не має права…
 Кому ж вигідно отак шити в дурні порядну людину? Відповім словами інженера I категорії відділу промислового і цивільного будівництва КП "Містобудування та кадастр" Людмили Карпенко, які вона сказала майже рік тому, коментуючи цю ситуацію, яка, на жаль, залишилася без змін: "Сусіди Миколи Григоровича не хочуть облаштовувати заїзд з іншого боку, з вулиці Опитної, бо це треба робити власним коштом на кооперативних засадах. Простіше й вигідніше їздити повз ділянку Миколи Пономарьова".
 …Ця ситуація нагадує відому приказку: "Не хочеш зла – не роби добра". Микола Григорович, свого часу дозволивши сусідам користуватися облаштованим ним під'їздом, став заручником власної доброти й порядності. Тепер має через це великий клопіт. Тож, виходить, що й добро у наш прагматичний час має бути дозволеним?..